7.7. Шкури морського звіра

У хутряному виробництві використовують шкури котика мор­ського та тюленів. Високі товарні властивості шкур цих тварин зумов­лені тими особливостями хутряного покриву, що допомогли їм у про­цесі еволюції та природного добору пристосуватися до існування в морському середовищі: у волосяному покриві, як правило, є волосяні стрижні різної категорії і форми. їх густина, шовковистість, звивис­тість і міцність шкірної тканини також досить різноманітні.

428

Котик морський належить до родини ластоногих, сімейства вухатих тюленів. Залежно від статі і віку шкури котика мають різні зовнішні ознаки і товарні властивості. Розрізняють такі групи шкур:

• чорні котики - шкури новонароджених котиків до 2 - 2,5-мі-сячного віку з первинним волосяним покривом;

• сірі котики - шкури тварин віком до одного року, з вторин­ним волосяним покривом;

• холостяки - молоді самці віком до двох - чотирьох років з хребтом темно-сірого або коричнево-сірого кольору з низьким, рівним густим волосяним покривом. Цей вид сировини має головне проми­слове значення;

• напівсікачі - шкури самців віком п'ять-шість років з висо­ким, але рідким волосяним покривом сіро-бурого кольору;

• сікачі - шкури дорослих самців із високим грубим волося­ним покривом сіро-бурого кольору.

У хутряному виробництві використовують шкури окремих ві­кових категорій різних видів тюленів і нерп: тюленя ґренландського, смугастого, ларги звичайної, нерпи байкальської та каспійської.

Економічне значення шкур тюленів у хутряному виробництві невелике. Залежно від віку шкури тюленів поділяють на 5 груп.

Більок - шкури тюленів у віці 10-15 днів з первинним утроб­ним, міцно закріпленим блискучим, густим, високим волосяним по­кривом білого або жовтуватого кольору,

Хохлачок і лахтак - шкури малят ґренландського тюленя хо-хлача та лахтака. Волосяний покрив міцно закріплений, густий, блис­кучий, темно-сріблясто-сірого забарвлення з ледь голубим відтінком на хребті.

Сірка і сивар - шкури тюленів із вторинним низьким, приля­гаючим до шкіри блискучим, гладким сірим або сріблясто-сірим воло­сяним покривом.

Тюлень і нерпа - шкури дорослих тюленів і нерп. Волосяний покрив низький, прилягаючий до шкіри, блискучий (майже без пуху). Забарвлення залежить від різновиду тварин і змінюється від сіро-зеленого до світло-жовтого і димчастого.

15

7.8. Якість, сортування хутряних напівфабрикатів. Основні вимоги

Якість хутряних напівфабрикатів регламентується норматив­ними документами, затвердженими на певний вид або групу хутряної сировини. На ту чи іншу групу напівфабрикатів існують стандарти, в яких указується, на який вид він поширюється, технічні вимоги, правила приймання і методи контролю рівня якості, маркування, паку­вання, транспортування і зберігання, додатки з таблицями оцінки рів­ня якості напівфабрикатів залежно від сорту, групи дефектів та від розміру. У стандартах регламентується, яким способом повинна бути знята шкура, наявність або відсутність окремих частин тіла на шкурі.

Сортування хутряних напівфабрикатів полягає у визначенні якості хутра залежно від зрілості волосяного покриву (сорт) і наяв­ності дефектів (група дефектів), а також у визначенні кряжу, кольору, розміру та інших ознак, які помітно впливають на якість і ціну хутря­ної сировини. У процесі сортування напівфабрикатів перевіряють якість шкірної тканини, волосяного покриву, виконання ниткових швів після видалення дефектів. Шкірна тканина повинна бути чистою, м'якою, добре розтягуватися в усіх напрямках, та рівномірно забарв­леною у фарбованих шкурах. Волосяний покрив має бути чистим, прочесаним, очищеним від пороху, жиру й інших сторонніх речовин. Шкури повинні бути вичиненими без порушень їх симетричності. Вставки на окремих ділянках шкури необхідно підбирати відповідно до якості і кольору волосяного покриву і вони не повинні виділятися на загальному фоні. Сорт встановлюють залежно від ступеня зрілості волосяного покриву, густини, а також ступеня пухнатості хвоста (для окремих видів хутра). Зазвичай хутряний напівфабрикат поділяють на три сорти (норка, білка, собака, кішка, заєць, котик морський та ін.). До 1 сорту відносять повноволосі шкури зі зрілим волосяним по­кривом, з розвинутим напрямним і остьовим волосом та з густим пу­хом; до 2 сорту - менш повноволосі, з недостатньо розвинутим на­прямним, остьовим та пуховим волосом; до 3 сорту - напівволосяні шкурки, з низьким волосяним покривом.

Деякі види хутряного напівфабрикату поділяють на два (пе­сець голубий, лисиця, нутрія, ховрах, овчина хутряна та ін.) або чоти­ри сорти (песець білий).

430

Сорт каракулево-смушкового напівфабрикату так само, як і сировини, визначають залежно від густини, шовковистості та блиску волосяного покриву, виду, форми і розмірів завитків, ступеня їх роз­повсюдження на шкурі, товщини шкірної тканини. Каракуль чистопо­родний чорний фарбований поділяють на 29 сортів. Сорт має умовне позначення і назву: П - відбірний, ПП - жакет московський, Е -жакет, ІИ - кирпук, ИИ - флера, СС - плоский II, С - плоский тонкий І та ін. За кількістю літер у позначенні сорту можна скласти уявлення про якість напівфабрикату - чим більше літер, тим нижча якість.

У нормативних документах регламентується вид і товщина ни­ток, висота швів і частота стібків. Також нормуються хімічні і фізико-механічні властивості шкур залежно від виду напівфабрикату. Сорту­вання окремих видів напівфабрикатів може відрізнятися та мати певні специфічні особливості порівняно з сировиною. За кряжами, напри­клад, поділяють лише деякі види (білка, байбак, ховрах та ін.) напів­фабрикатів, які залежно від географічної зони проживання помітно відрізняються за кольором, м'якістю, пухнатістю, довжиною волося­ного покриву і розмірами тіла.

Колір волосяного покриву значно впливає на ціну хутра. За ко­льором поділяються шкурки норки, соболя, сріблясто-чорної і чорно-бурої лисиці, нутрії, видри, ондатри, каракулю кольорового і сірого та ін. У стандартах колір шкур може позначатися за видом забарвлення: чорний, білий, голубий, або словом "екстра", цифрами - перший, дру­гий, третій тощо, або умовними назвами "Паломіно", "Топаз" та ін. Деякі види напівфабрикатів (лисиця - червона, хрестовка, сиводушка, байбак) поділяються за м'якістю.

Розмір шкур визначається в см², а окремі шкури - у дм² (со­боль, заєць). Переважно шкури поділяють на великі, середні, дрібні, а деякі, наприклад шкури песця, на особливо великі, середні; норки -особливо великі А, особливо великі Б, великі, середні, дрібні; на два розміри поділяються шкури каракулю та ін. Лисиця червона, сиво­душка, хрестовка, єнотоподібний собака, єнот-полоскун, кріль, нутрія, ондатра за розмірами не поділяються.

Під час визначення сорту напівфабрикату особливістю є те, що, на відміну від сировини, у процесі сортування не враховується стан шкірної тканини, а тільки ступінь стиглості волосяного покриву. Як і в сировині більшість напівфабрикатів поділяються на три сорти,

16

чорний каракуль - на 29. Сорт овчини шубної, на відміну від усіх ви­дів хутряних напівфабрикатів, визначають залежно від наявності виду, ступеня вираженості й кількості дефектів на шкірній тканині. Овчини шубні з плівковим покриттям поділяються на три сорти, а без покрит­тя - на чотири.

Сортування хутряного напівфабрикату за групами дефектів здійснюють залежно від наявності дефектів на волосяному покриві і шкірній тканині - їх виду, розміру і кількості. За наявності двох і біль­ше дефектів, розташованих на одній ділянці, враховують найбільш ви­ражений. Як правило, залежно від наявності дефектів хутряні напів­фабрикати поділяють на чотири групи дефектів: перша, друга, третя, четверта (нормальна, мала, середня, велика).

Залежно від походження розрізняють дефекти прижиттєві, які виникли на шкурі за життя тварини, і посмертні, які утворюються під час добування, зняття, знежирювання, консервування, зберігання і тран­спортування. Прижиттєві дефекти виникають унаслідок линяння тва­рин, недостатнього харчування, неправильного утримання та хвороб.

Дефекти шкірної тканини хутряних напівфабрикатів аналогічні дефектам натуральних шкір. До них належать ураження шкірної тканини кліщами, грибком, комахами (парша, стригучий лишай, шкіроїдини, молеїдини), прілість, грудкове сушіння, розрізи, прорізи, дірки та ін.

На волосяному покриві хутряного напівфабрикату можливі такі дефекти, як потьмяніння, вицвітання, наскрізний волос, битість ості та ін.

Вицвітання волосяного покриву відбувається при тривалому зберіганні шкури або під дією сонячних променів. Наскрізний волос утворюється на шкурах при глибокому шліфуванні шкірної тканини до оголення коренів і руйнування волосяних цибулин. У результаті недостатнього харчування часом спостерігається слабкий розвиток остьового та покривного волоса голубих песців при нормальному рос­ті пуху, так звана самсоновість.

Можливі також дефекти волосяного покриву, пов'язані з інди­відуальними особливостями тварин: небажаний відтінок, деформація завитків у каракулю, закрученість вершин покривного волоса, вихри та ін.

432

Хутряні напівфабрикати можуть мати ще й такі дефекти:

• побитість волосяного покриву - нерівний рідкий волос;

• порідіння волосяного покриву - розрідження волосяного покриву внаслідок часткового випадання або занадто великого розтяг­нення шкури;

• вихвати шкури - вирізи або відриви країв шкури, що мають товарну цінність;

• теклість волоса - випадання волоса через розпад шкірної тканини внаслідок запізнілого або неправильного консервування чи інших операцій вичинювання;

• зваляність волосяного покриву - сплутаний волос, що утворює повстеподібну масу, яку не можна розчесати;

• звислий остьовий волос - малопродуктивний, дуже звислий остьовий волос на плечах та боках довжиною понад 10 см;

• нерівномірна стрижка - неоднакова висота волосяного покриву стриженої шкури;

• простриг - часткове вкорочення волосяного покриву;

• інші дефекти.