7.2. Показники споживних властивостей шкірної тканини хутряних напівфабрикатів

Основні показники, що характеризують властивості шкірної тканини, такі: товщина, густина, міцність при розтягуванні, пластичність, намочуваність, гігроскопічність.

Товщина шкірної тканини визначає надійність хутряного напівфабрикату, впливає на технологічні й ергономічні властивості. Вона коливається в межах 0,1-2 мм. Чим більша товщина шкірної

411

тканини, тим міцніший хутряний напівфабрикат, вищі його тепло­захисні властивості, вітростійкість. Проте шкури з товстою шкірною тканиною погано драпіруються, мають велику масу. Товщина шкірної тканини залежить від топографічної ділянки шкури (товстіша на голові, хребті, найтонша в пахвині), способу існування, часу і району заготівлі хутра, статі та віку.

Хутряні напівфабрикати за товщиною шкірної тканини по­діляють на:

• особливо тонкоміздряні (менш ніж 0,5 мм) - білка, туш­канчик;

• тонкоміздряні (0,6 -1,0 мм) - соболь, кріт, горностай;

• середньоміздряні (1,1-1,5 мм) - лисиця, ондатра, кріль;

• товстоміздряні (1,6 - 2 мм) - овчина, видра, борсук;

• особливо товстоміздряні (більше 2 мм) - нерпа, ведмідь,

лоша.

Густина шкірної тканини може характеризуватися відно­шенням маси шкірної тканини до її повного об'єму, включаючи об'єм пор (уявна густина), і відношенням маси шкірної тканини до об'єму її щільної речовини без пор (істинна густина). Густина і пористість шкірної тканини різні і залежать від виду хутряного напівфабрикату, однак значною мірою вони формуються під час пікелювання, дублен­ня, жирування, розтягування та інших операцій вичинювання та об­робки. Від густини шкірної тканини залежить чимало властивостей хутряного напівфабрикату - повітро- і паропроникність, водозахисні властивості, теплопровідність, пружнопластичність. Товщина шкірної тканини та її густина безпосередньо впливають на масу шкури в цілому.

Міцність шкірної тканини при розтягуванні визначається тов­щиною колагенових волокон, а також густиною і товщиною шкірної тканини. Міцність шкірної тканини одного і того самого виду шкури залежить від кряжу й умов існування тварини, її статі і віку, топо­графічної ділянки, способу вичинювання та інших чинників. Межа міцності шкірної тканини при розтягуванні нормується стандартами і характеризується двома показниками: розривним навантаженням стандартного ремінця (Н) для великих шкур і навантаженням у мо­мент розриву поперечної ділянки цілих шкур (для шкур ягнят, білки та ін.). Для деяких видів шкур показники міцності не нормуються

412

(шкури морських звірів, ховраха, лисиці та ін.), оскільки вони мають достатню міцність завдяки значній товщині шкірної тканини. Високу міцність мають шкури видри, морського котика, собаки, а низьку -шкурки ховраха, водяної миші, крота, горностая та ін. Міцність шкір­ної тканини знижується в процесі вичинювання і фарбування. Неви-чинені шкури майже вдвічі міцніші за вичинені й утричі міцніші за фарбовані.

Шкірна тканина хутряного напівфабрикату характеризується розтягуваністю - здатністю розтягуватися в поздовжньому і попереч­ному напрямках та зберігати надану форму і розміри. Це одна з важ­ливих властивостей шкірної тканини, що дозволяє усувати дефекти (діри тощо), надавати шкурі потрібної форми. Ступінь вираженості розтягуваності визначається величиною розтягуваності шкірної тка­нини при заданому навантаженні й подальшою незворотною пластич­ною деформацією. Чим більша пластичність кінцевої деформації шкірної тканини, тим краще виріб зберігає форму у процесі експлу­атації.

Пластичні властивості шкірної тканини залежать від будови дерми, способу вичинювання, ступеня жирування, вологості й товщи­ни шкірної тканини. Хромове дублення, фарбування і висушування знижують пластичність шкур; пікелювання, жирування, зволожування приводять до її збільшення; величина розтягуваності шкірної тканини при заданій напрузі нормується стандартами для хутряних і шубних овчин.

Важливими показниками шкірної тканини, що характеризують довговічність і здатність до зберігання хутряного напівфабрикату, є стійкість шкірної тканини до розриву по шву, а забарвлення - до воло­ги, стійкість до міграції барвників до сухого і мокрого тертя, забруд­нення, й очищення, старіння. Показники стійкості фарбування до су­хого і мокрого тертя нормуються стандартами на овчину шубну й хут­ряну. Властивості шкірної тканини значною мірою залежать від її хі­мічного складу, до якого належить масова частка вологи (не більше 1-16 %), оксиду хрому (не менше 0.5 - 3,5 %), не зв'язаних жирових речовин у шкірній тканині (не більше 10-25 %) і у волосяному покриві (не більше 3 %), рН водної витяжки шкірної тканини (не менше 3,5 - 7,5 %), температура зварювання (не нижче 60 °С).

413