МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

А. Д. Гулієв

Дипломатична та консульська служба

Конспект лекцій

Київ

Видавництво Національного авіаційного університету

«НАУ-друк»

2011

УДК 341.7 : 341.8 (076.5)

ББК Х911.12 я 7

Д 469

Укладач А. Д. Гулієв

Рецензент: Ю. М. Кочубей – Надзвичайний і Повноважний Посол України, почесний доктор Дипломатичної академії МЗС України, канд. філол. наук, старш. наук. співроб., провідний наук. співроб. (Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України);

В. Г. Ціватий – канд. іст. наук, доц., перший проректор (Дипломатична академія України при Міністерстві закордонніх справ України);

В. Н. Кубальський – доц. (Інститут міжнародних від­носин Національного авіаційного університету)

Затверджено методично-редакційною радою Національного авіаційного університету (протокол № 2/11 від 17.03.2011 р.).

Д 469

Дипломатична та консульська служба: конспект лекцій / уклад. А. Д. Гулієв. – К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2011. – 80 с.

Містить відомості з дипломатії, дипломатичної та консульської служби. Висвітлено ключові питання щодо специфіки розвитку дипломатичного та консульського права України в зовнішній політиці та у розв’язанні проблем міжнародного характеру.

Наведено структуру дипломатичних представництв та основи дипломатичної техніки.

Для студентів спеціальності 6.030400 «Міжнародне право».

УДК 341.7 : 341.8 (076.5)

ББК Х911.12 я 7

© Укладання. Гулієв А. Д., 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 4

Тема 1. ПОНЯТТЯ ДИПЛОМАТІЇ ТА ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ. ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ 6

Тема 2. ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА: ОРГАНІЗАЦІЯ, ФУНКЦІЇ 25

Тема 3. СТРУКТУРА ТА ПЕРСОНАЛ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ 31

Тема 4. ДИПЛОМАТИЧНІ ПРИВІЛЕЇ ТА ІМУНІТЕТИ 41

Тема 5. КОНСУЛЬСЬКІ ПРЕДСТАВНИЦТВА ДЕРЖАВ: ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ 46

Тема 6. ФУНКЦІЇ КОНСУЛЬСЬКИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ 52

Тема 7. ОСНОВИ ДИПЛОМАТИЧНОЇ ТЕХНІКИ 62

Тема 8. ОСНОВИ ДИПЛОМАТИЧНОГО ПРОТОКОЛУ ТА ЕТИКЕТУ 69

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 80

ВСТУП

Актуальність дисципліни «Дипломатична та консульська служба» зумовлена необхідністю поглибленого наукового аналізу становлення й розвитку історичних умов міжнародно-правових і національних принципів, що сприяли формуванню та розвитку на рубежі ХХ – ХХІ ст.ст. нових тенденцій міжнародних відносин.

Нині, як і в попередні епохи, суверенні держави залишаються основними суб’єктами дипломатії. Саме цим пояснюється той факт, що в доктринах міжнародного права й практиці міжнародних відносин традиційно розрізняють діяльність дипломатичних представництв і консульських установ держав, перебування та діяльність постійних представництв держав у міжнародних і міжурядових організаціях. Діяльність перших належить до двосторонньої дипломатії, других – до органів зовнішніх зносин, за допомогою яких держава бере участь у багатобічній дипломатії. У зв’язку з цим варто підкреслити, що в той час, як двостороння дипломатія в цілому підкоряється нормам дипломатичного й консульського права (звичайного й договірного), багатобічна дипломатія переважно регулюється внутрішніми правилами міжнародних організацій.

З урахуванням того, що міжнародна співпраця здійснюється зазвичай через відповідні органи зовнішніх зносин держав та інших суб’єктів міжнародного права, досить важливим і актуальним зав­данням є поглиблене вивчення особливостей міжнародно-право­вого регулювання зовнішніх зносин. Йдеться не тільки про дипломатичну й консульську службу, але взагалі про всю офіційну діяль­ність у відносинах між державами, здійснювану системою їхніх органів зовнішніх зносин.

Ця дисципліна покликана також висвітлити ключові питання щодо специфіки розвитку дипломатичного й консульського права України в зовнішній політиці та у розв’язанні проблем міжнародного характеру.

Під час розгляду явищ міжнародного життя найчастіше вживаються такі поняття: «зовнішня політика», «дипломатія», «дипломатична служба». У цьому контексті названа дисципліна, як одна з галузей міжнародного права, є певною сферою права і предметом вивчення відповідної галузі науки, що досліджує історію міжнарод­но-правових вчень і основні теорії й концепції щодо проблем походження, сутності й призначення дипломатичного й консульського права.

Завданням курсу є:

1) формування у студентів наукової та практичної сукупності знань і поглядів про місце й роль історії й теорії дипломатичного й консульського права для наукового пізнання особливостей різних етапів розвитку правових інститутів дипломатичної і консульської служби та впливу на сучасний стан порушених проблем в України та інших країнах;

2) формування на основі специфічного матеріалу курсу, загаль­ногромадянської та професійної культури юриста-міжнародника, дипломата.

3) набуття студентами навичок та вмінь щодо осмислення історії й теорії міжнародного права, зокрема стосовно впливу згаданого на сучасний стан дипломатичного й консульського права країн у формуванні сучасних та перспективних напрямів міжнародного права й міжнародних відносин.

Викладання цієї дисципліни передбачає додержання причинно-наслідкових зв’язків та узгодженості реалізації завдань курсів «Право зовнішніх зносин», «Дипломатичне й консульське право» із суміжними дисциплінами, зокрема з юридичними.

Студентам надається можливість системного осмислення результативності роботи державних органів, на які покладається дос­ліджувана діяльність. Правова база нашої країни за цією тематикою розглядається в контексті відповідності нормам міжнародного права, особливостям сучасної дипломатичної й консульської практики, глобальних тенденцій.

У сучасних умовах реалізація національного вибору кожної суверенної країни, захист її національних інтересів і безпеки зумовлює посилення наукового й практичного інтересу до фундаменталь­них і прикладних аспектів досліджуваної проблематики та доведення результатів цих досліджень до конкретних форм реалізації в навчальному процесі фахівців досліджуваної сфери діяльності.

У змісті навчальної дисципліни враховано і такий важливий орієнтир, як особливість геополітичного положення України, багатовекторний характер її зовнішньої політики. Географічне положення та життєві інтереси нашої країни в усі попередні історичні періоди – Київської Русі, Гетьманщини Богдана Хмельницького (та сучасні) – завжди змушували українську дипломатію активно розвивати відносини з державами як на заході, так і на північному сході та півдні.

Високий професіоналізм, компетентність, патріотизм і самовідданість наших членів диппредставництв і майбутніх дипломатів – це необхідні умови, що забезпечили вихід України на міжнародну арену як суверенний суб’єкт.

Хронологічні рамки курсу охоплюють увесь період незалежнос­ті України (від формування й розвитку органів зовнішніх зносин і дипломатичної й консульської діяльності до сучасного етапу міжнародного життя, де Україна знаходить своє гідне місце).

Основну увагу зосереджено саме на періоді кінця ХХ – початку ХХІ ст., пов’язаному з новими особливостями дипломатичної й консульської практики й правових підходів до вирішення проблем етапу глобалізації міжнародного життя й активізації участі в цих процесах України. Адже як відомо майбутнє України бачиться певними впливовими закордонними силами і як периферія світоцивілизаційних процесів, сировинний придаток для багатих країн, сфера нееквівалентного торговельного діалогу тощо.

Для теоретичного осмислення та забезпечення чіткої практичної націленості цієї дисципліни важливим орієнтиром стали наукові публікації українських і закордонних учених з питань формування дипломатичної й консульської служб держав, зовнішньополітич­ної діяльності на різних історичних етапах.