Монетарна політика

Сучасна економіка є грошовою, оскільки всі операції проводяться з участю грошей.

Гроші – засіб платежу, який приймається в обмін на товари та послуги, а також при оплаті боргових зобов’язань.

Функції грошей: Міра вартості; Засіб обміну; Засіб нагромадження.

Сучасні платіжні засоби випускаються центральними(емісійними) та комерційними(депозитними) банками і представлені двома видами грошей:

Символічні(готівка) ─ зобов’язання держави. Вартість таких грошей перевищує витрати на їх виробництво, а цінність визначається здатністю обмінюватися на товари та послуги. Монопольне право емісії готівкових грошей має держава(центр. банк), тому це держ. гроші.

Кредитні(депозитні) ─ боргові зобов’язання комерційних банків.

Пропозиція грошей містить в собі готівку поза банківської системи і чекові депозити.

= C+D;

Фактичні або загальні резерви комерційних банків ─ сума грошей що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити.

Система за якої банк володіє резервами, що дорівнює його депозитам є с-темою 100%-го банківського резервування.

Система за якої вартість банківських резервів менша ніж загальна сума банківських депозитів має назву системи часткового банківського резервування (сучасна).

Норма обов’язкового резервування встановлюється центральним банком:

r –норма обов’язкового резервування.

R – сума обов’язкових резервів.

Величина на яку фактичні резерви перевищують обов’язкові називають надлишковими резервами.

E = TR-R

Е – надлишкові резерви банку

TR – загальні резерви

За системи часткового резервування комерційні банки здатні створювати гроші, збільшуючи пропозицію за рахунок кредитування економіки.

Спроможність комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів.

Грошові агрегати

Простий депозитний мультиплікатор визначає макс. к-сть нових депозитних грошей що створюються однією грошовою одиницею надлишкових резервів (при заданому рівні норми обов’язкового резервування)

Макс. розширення депозитів (збільшення грошей на депозитних рахунках) ─ це добуток простого депозитного мультиплікатора і надлишкових резервів.

Процес емісії платіжних засобів у межах с-ми комерційних банків називають кредитною мультиплікацією або мультиплікативним створенням грошей.

Загальна модель пропозиції грошей враховує роль центрального банку, комерційних банків, можливий відтік частини грошових коштів з депозитів банківської системи в готівку. Вона містить:

- суму готівки та загального резерву (B = C + TR)

- коефіцієнт депозування ( )

- норма фактичного резервування ( )

─ мультиплікатор грошової бази(коефіцієнт пропорційності): визначає відношення пропозиції грошей до грошової бази. Є коефіцієнтом пропорційності між пропозицією грошей і грошової бази, а також визначає суму на яку збільш. Пропозиція грошей при збільшенні грошової бази В на одну додаткову одиницю.

Попит на гроші ─ величина яка складається з операційного попиту на гроші і попиту на гроші як актив. Він визначається тим, яку частку портфелю своїх активів економ агент прагне тримати у ліквідній формі.

Зв'язок між сумою грошей і заг. Обсягом операцій в економіці відображає рівняння кількісної теорії грошей : MV = PY

M – грошова маса

V – швидкість обігу грошей

P – рівень цін

Y- обсяг виробництва.

– попит на гроші.

Попит на гроші як актив ─ це кількість грошей, яку економ. Агенти прагнуть зберігати у формі заощаджень.

Держ. регулювання грошей здійснює центр. банк за допомогою монетарної політики. Монетарна політика впливає на обсяг і структуру виробництва, загальний рівень інвестицій та зайнятості, стан ЗЕД, змінюючи пропозицію грошей в економіці.

Цілі монетарної політики:

Кінцеві ─ економ. Зростання, повна зайнятість, стабілізація цін, платіжний баланс.

Проміжні ─ процентна ставка, грошова маса, валютний курс.

Монетарна політика:

Гнучка – політика центр. банку за якої проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентної ставки на певному рівні.

Жорстка – спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грошової маси в економіці.

Проміжна – за зростанням попиту на гроші зростає пропозиція але в обсязі недостатньому для фіксації процентної ставки на достатньому рівні.

Політика спрямована на обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці має назву стримувальної М.П.

Стимулювальна – спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат та зайнятості.

Центр. банк може змінювати пропозицію грошей за допомогою інструментів М.П.:

Прямі – ліміти кредитування для окремих банків, галузей, пряме регулювання процентної ставки.

Непрямі – використовують в розвинених країнах: інструменти які корегують грошову масу, впливаючи на грошову базу, або грошовий мультиплікатор:

- операції на відкритому ринку

- облікова ставка

- резервні вимоги – впливають на здатність комерційних банків змінювати пропозицію грошей.