Тема 7. Організація допоміжного виробництва

Інструментальне господарство

1. Потреба в інструменті на плановий період часу (Іп), складається з витрати (Ів) і різниці між нормативною величиною оборотного фонду (Іо.н.) і фактичною величиною його на початок планового періоду (Іо.ф.), і визначається за формулою:

Іп = Ів + Іо.н. - Іо.ф.

2. Річна витрата ріжучого і абразивного інструмента визначається різними методами.

а) В масовому і серійному виробництві застосовується точний метод за нормами витрат. Норма витрати інструмента визначається за формулою:

t_м*N_н Нв = ,

Т_і(1-η)

де t_м - машинний час обробки однієї деталі даним інструментом, хв.;

N_н - кількість деталей, що обробляються, стосовно до яких визначається норма витрати (100, 1000 і т.д. деталей);

Ті - термін служби інструмента до повного зносу, хв.;

η - коефіцієнт випадкової втрати інструмента (приймається в межах 0,05 - 0,15).

Термін служби інструмента до повного зносу (Ті) рівний:

Z

Ті = t _зт( -------+ 1),

1

де t _зт - час робота інструмента між двома черговими заточуваннями (стійкість інструмента), хв.;

Z - товщина всієї ріжучого краю інструмента, мм;

1 - величина ріжучого краю, що вточується за одне заточування, мм.

Витрата інструмента:

Nд Ів = --_х НВ,

Nн

де Nд - річна програма деталей, що обробляються даним інструментом, шт.

б) У дрібносерійному та одиничному виробництві, коли не можна заздалегідь встановити найменування і число деталей і виробів, що підлягають обробці даним інструментом, витрату ріжучого і абразивного інструмента визначають на основі наближеного методу.

де m - число верстатів, на яких застосовується даний інструмент;

Фе - річний ефективний фонд часу робота одного верстата, годин.;

К₁ - коефіцієнт машинного часу, що відображає частку машинного часу в загальному часі робота верстата (його встановлюють за найбільш характерними деталями-представниками);

К₂ - коефіцієнт застосовності даного інструмента на верстаті, що визначається за картами типового оснащення верстатів інструментом.

3. Річна витрата вимірювального інструмента визначається за формулою:

де n - кількість деталей, при виготовленні яких використовується даний вимірювальний інструмент;

d- середня кількість вимірів на одну деталь;

k - коефіцієнт вибірковості контролю;

D - кількість вимірів до повного зносу інструмента.

4. Витрата штампів визначається за формулою:

де k_уд - кількість ударів, необхідних для виготовлення однієї або декількох деталей;

N - річна програма деталей, що штампуються;

k_шт - кількість деталей, що одночасно штампуються;

Тзн. - число ударів, що здійснюються до повного зносу штампу:

де t_ст - стійкість матриці між двома заточуваннями, що вимірюється числом зроблених ударів;

β_м- коефіцієнт, що враховує стійкість матриці після кожного її заточування;

З_м - число заточування матриці до повного зносу штампу.

Ремонтне господарство

1. Обсяг ремонтних робіт в умовних одиницях ремонтної складності в розрізі кожного окремого і- го вигляду ремонту (VI):

Vі = n_і х R,

де n_і - кількість ремонтних робіт і - го виду відповідно до плану-графіка для даної одиниці обладнання;

R - категорія ремонтної складності верстата.

2. Трудомісткість ремонтних робіт для кожної одиниці обладнання в розрізі верстатних, слюсарних і інших робіт визначається за формулою:

де m - кількість видів ремонтних робіт, що проводяться протягом року відповідно до плану-графіка для даної одиниці обладнання;

V_і - обсяг ремонтних робіт 1-го вигляду;

T_і - трудомісткість ремонтних робіт 1-го виду в нормо-годинах.

3. Необхідне число ремонтних робітників (верстатників і слюсарів) для виконання планових ремонтів:

Т

Ч_р = ,

Фе * kн.в.

де Фе - річний ефективний фонд часу одного ремонтного робітника;

kн.в.- запланований середній коефіцієнт виконання норм вироблення ремонтними робітниками.

4. Потрібне число чергових слюсарів для міжремонтного обслуговування:

Чдр = r / r_н;

або

Чдр = О_б * 3 / Н_об,

де r - сумарне число ремонтник одиниць обладнання, що обслуговується;

r_н - норма обслуговування одним робітником у зміну в ремонтних одиницях;

Об - кількість обладнання, що обслуговується;

3 - число змін роботи обладнання;

Н_об - норма обслуговування.

5. Час простою одиниці обладнання в плановому ремонті протягом року (Пр) визначається за формулою:

,

де Н_пі - норма простою обладнання в ремонті і-го вигляду в добах на одну ремонтну одиницю.

Транспортне господарство

1. Потреба в транспортних засобах перервної до за використання маятникових маршрутів:

а) за одностороннього маршруту:

,

де Q - кількість вантажу, що перевозиться за зміну, тн;

L - відстань між двома пунктами, м (км);

V - середня швидкість руху транспортного засобу, м (км)/годин;

t_п, t_в – час виконання однієї вантажопідйомної і розвантажувальної операції відповідно;

g - вантажопідйомність транспортного засобу, тн;

η - коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу;

Тс - тривалість зміни, хв.;

к - коефіцієнт використання транспортного засобу у часі, що враховує втрати часу на заправлення пальним, зарядку акумуляторів, ремонт.

б) за двостороннього маршруту:

де Q' - кількість вантажу, що перевозиться за зміну в обидва кінці, тн.

1. Потреба в транспортних засобах перервної дії за використання кільцевого маршруту з рівномірним вантажопотоком:

де L_к- довжина усього кільцевого маршруту, м (км);

m - число розвантажувальних пунктів.

2. Кількість вантажу, що перевозиться за зміну (Qз), визначається за формулою:

де Q_р - річний вантажообіг;

3 - число змін за добу;

Д - число робочих днів у році.

3. Кількість мостових кранів:

де N - кількість деталей, що підлягають транспортуванню краном протягом року;

k_оп - середнє число кранових операцій на одну деталь;

Т_ц - тривалість одного кранового циклу, хв.;

3 - число змін робота крана.

4. Число засобів безперервного транспорту (конвеєрів):

N =Gч/gг,

Це Gч - кількість вантажу, що перевозиться за кожну годину, тн;

gг - годинна продуктивність одного конвеєра, тн / год.

Годинна продуктивність конвеєра розраховується за однією з наступних формул:

а) при переміщені сипучих вантажів (наприклад, в ливарних цехах):

g_г = 60 g_м Vк,

де g_м - навантаження на 1 м довжини конвеєра, кг / м;

Vк- швидкують руху конвеєра, м/хв.

б) при переміщенні штучних вантажів на конвеєрі:

де G_шт - вага одного штучного вантажу;

т - такт потокової лінії, хв;

Т- темп потокові лінії, шт/хв.

в) при переміщенні штучних вантажів у спеціальні тарі по n штук:

g_г= 60*Т*Gшт*n

Енергетичне господарство

1. Необхідна кількість електроенергії для технологічних цілей розраховується двома способами: а) на задану програму; б) за потужністю встановленого обладнання. Перший спосіб (більш точний) застосовується в крупно серійному і масовому виробництві. У цьому випадку кількість необхідної електроенергії (W тех) визначається за формулою:

де m - кількість найменувань виробів j-го типорозміру;

Nп - потужність електродвигунів, що споживається при обробці виробів, квт;

tm_j - норма машинного часу на обробку одного виробу, нормо-год;

n_j - річний обсяг виробництва виробів j-го типорозміру, шт;

Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.

2. У середньо-і дрібносерійному виробництві планові витрати електроенергії на технологічні цілі розраховуються за формулою:

де N - сумарна потужність встановленого обладнання, квт;

Т - річний ефективний фонд часу робота цеху, год;

К₁ - коефіцієнт використання обладнання в часі;

К₂ - коефіцієнт використання машинного часу;

Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.

3. Кількість електричної енергії, що йде на освітлення (Wосв), визначається за формулою:

W_осв = N_вст х Т_гор х k_о,

де N_вст - потужність усіх встановлених світлових місць, квт;

Т_гор - середній час горіння в плановому періоді, година;

kо - коефіцієнт одночасного горіння світлових місць.