Штучне освітлення

Джерелами штучного світла є електричні лампи, що є генераторами випромінювань видимого діапазону довжин електромагнітних хвиль (у діапазоні 380...760 нм).

Світильник являє собою пристрій, що складається з джерела світла та освітлювальної арматури. Основною функцією світильника є цілеспрямований перерозподіл світлового потоку джерела світла у заданому напрямку в навколишній простір.

Сукупність світильників, що відбивають світло поверхонь приміщення (стеля, стіни, стать, устаткування), електроапаратів і установочних виробів (щитків, вимикачів, проводів, кабелів і ін.) називається освітлювальною установкою.

По особливостям конструктивного компонування освітлювальної установки розрізняють систему загального, місцевого і комбінованого освітлення. Система загального освітлення виконується світильниками, яуі істотно віддалені від робочих місць (стельові, рідше настінні світильники). Місцеве освітлення здійснюється світильниками, розташованими в безпосередній близькості від робочих місць. Комбіноване освітлення дозволяє одночасну дію світильників загального і місцевого освітлення, причому робота світильників тільки місцевого освітлення не допускається.

Якщо світильники загального освітлення створюють рівномірну освітленість по всій робочій поверхні приміщення, то таку систему називають системою загального рівномірного освітлення. У протилежному випадку говорять про систему загального локалізованого освітлення.

По функціональному призначенню установки штучного освітлення поділяють на види:

• робоче освітлення (у нормальних умовах);

• аварійне освітлення (робоче освітлення за якимись причинами не функціонує), при цьому розрізняють аварійне освітлення для продовження робіт і аварійне освітлення для евакуації людей;

• спеціальне освітлення (чергове, охоронне, вказівне).

У залежності від призначення приміщення і характеру виконуваних робіт СНІП-11-4-79 нормує абсолютну величину освітлення - мінімально необхідне значення освітленості робочої поверхні. Однак для практичного користування більш зручними є галузеві (відомчі) норми штучного освітлення. Стосовно до різних приміщень вищих навчальних закладів при системі загального освітлення в таблиці 7.2 приведені нормативи освітленості на робочих поверхнях для деяких приміщень. На дошках і робочих столах можуть бути використані також світильники місцевого освітлення, однак при цьому освітленість робочої поверхні світильниками загального освітлення повинна складати не менш 10 % нормованої, але не менш 150 лк при люмінесцентних лампах і 50 лк при лампах розжарювання.

СНІП-11-4-79 також нормує ряд якісних показників штучного освітлення: гранично допустимий коефіцієнт засліпленості, гранично допустимий коефіцієнт пульсації світлового потоку, гранично допустимий показник зорового дискомфорту, необхідну ступінь насиченості приміщення світлом (циліндрична освітленість), потрібний індекс кольоропередачі, рівномірність освітлення.

Таблиця 7.2 - Норми мінімально необхідної освітленості робочої поверхні для деяких приміщень ВНЗ в системі загального освітлення

№ п/п	Назва приміщення та обладнання	Освітленість робочої поверхні, лк	Площина, в якій нормується освітленість
1	Аудиторії, класи, учбові кабінети: на дошці на робочих столах	300(200)	Вертикальна на дошці (Горизонтальна, на рівні 0,8м від підлоги)
2	Лабораторія	300(200)	Те ж та вертикальна на дошці та приладах
3	Зали дипломного та курсового проектування: на дошці	300(200)	Вертикальна на дошці
4	Зали дипломного та курсового проектування: на робочих столах	500(300)	Горизонтальна, на рівні 0,8 м від підлоги

Продовження таблиці 7.2

5	Приміщення кафедр та кімнат для викладачів	200(100)	Горизонтальна, на рівні 0,8 м від підлоги
6	Кімнати відпочинку	150(75)	На підлозі
7	Актові зали	200(100)	Те ж
8	Читальні зали	300(150)	Горизонтальна, на рівні 0,8 м від підлоги
9	Кімната каталогів	150(75)	Вертикальна на фронті картотеки
10	Книгосховища	75(30)	Вертикальна на рівні 1 м від підлоги
11	Виставкові зали	200(100)	На підлозі
12	Обідні зали	200(100)	Горизонтальна, на рівні 0,8 м від підлоги
13	Вестибюлі та гардеробні	100(50)	На підлозі
14	Проміжні площадки	75(30)	Горизонтальні на підлозі та східцях
15	Коридори та проходи	50(20)	На підлозі
16	Санвузли	75(30)	Те ж
17	Ліфти	50(20)	Те ж

Однією з важливих характеристик якості штучного освітлення є рівномірність розподілу освітленості по робочій поверхні. Кількісною мірою рівномірності освітлення служить коефіцієнт рівномірності освітлення, що виражається в %:

,

де чисельник і знаменник - це відповідно фактичні мінімальні та максимальні штучні освітленості в межах робочої поверхні.

В залежності від характеру виконуваних робіт (високої та середньої

точності) при постійній присутності людей допустиме значення 0,35.

В приміщеннях допоміжного призначення 0,18.

В зв'язку з природнім старінням джерел світла, пониженням рівня напруги живлення ламп, забрудненням світильників, стін та стелі приміщень при розрахунках освітлювальних установок значення мінімальної освітленості, що нормується, повинно бути завищено на значення коефіцієнта запасу освітлення К3 . Значення цього коефіцієнту також регламентується СШП в залежності від інтенсивності забруднення освітлювальної установки. Для ВНЗ при використанні люмінесцентних ламп =1,5, а при використанні ламп розжарювання =1,3.