4.Оцінка конкурентних позицій підприємств-суперників

Наявність у галузі багатьох п-ств конкурентів потребує визначення й оцінки найбільш небезпечних конкурентів серед яких можна виділити наступні типи:

1. Подібні за всіма аспектами виробничо-збутової діяльності;

2. Подібні за загальними напрями виробничо-збутової діяльності;

3. Виробляють подібні продукти але мають різні ринкові сегменти.

Задовільняють ті ж потреби, але різними засобами.

Цілком різні конкуруючі за залучення коштів споживачів.

Залежно від своєї ролі в боротьбі всі п-ства можна віднести до однієї з 4-х груп: ринковий лідер, ринковий претендент, ринковий послідовник або організації,що працюють в ринковій ніші.

Стратегічна група конкурентів – це визначена к-сть п-ств, що займають близькі позиції на ринку і конкурують між собою на основі однакових конкурентних переваг користуючись однаковими методами.

П-ства опиняються в одній стратегічній групі якщо використовують подібні конкурентні стратегії, мають подібні х-ки; володіють подібними стратегічними активами; працюють в одному інтервалі параметрів ціна-якість; мають однакові стратегічні орієнтири спрямовані на одних замовників. Серед інших х-к, що використовуються при формуванні стратегічних груп можна виокремити такі: географічне поле діяльності, к-сть ринкових сегментів, що обслуговуються, рівень корпоративної культури, престиж і к-сть торгових марок.

Різні галузі мають різну к-сть стратегічних груп, інколи може бути одна, інколи багато.

Карта стратегічних груп галузі дозволяє спів ставити конкурентні позиції п-ств, що працюють в цій галузі, а також побачити тенденції, що можливо будуть в майбутньому.

Карту стратегічних груп будують наступним чином:

1. Вибирають найбільш значущі х-ки продуктів або п-ств галузі і виділяють два.

2. Будується система координат де вісями є ці 2 х-ки.

3. Розраховують обрані х-ки для кожного п-ства після чого розміщують п-ство чи продукт на карті.

4. Об’єкти, що виявилися поруч поєднуються в одну стратегічну зону(групу), кожна з цих сформованих груп обводиться.

5.Оцінка перспектив розвитку галузі

Ключовими факторами успіху є характерний специфічний для даної галузі перелік факторів, які приносять галузі переваги перед іншими.

Ключові фактори успіху(КФУ) охоплюють дію з реалізації стратегії п-ства. Конкурентні можливості, результати діяльності, які кожне п-ство повинно забезпечувати для своєї конкурентоспроможності.

Правильне визначення сприяє досягнення п-ством конкурентних переваг, вони не є постійними.

КФУ залежать від наступних аспектів:

1. Від технології;

2. Від в-цтва;

3. Від реалізації продукції;

4. Від маркетингу;

5. Від професійних якостей;

6. Від організаційних здібностей

7. Інших чинників.

6.Сутність конкурентоспроможності продукції

Кс продукції є визначальною складовою кс під-ва.

Кс продукції – це комплексна багатоаспектна хар-ка, що відображає зд-сть прод-ції відповідати за якістю вимогам конкр.ринку, адаптуватися за співвідношу.якості-ціни до уподобань споживачів та забезп.вигоди вир-ва при її реалізації.

Кс як узагальнена екон.категорія – хар-зує екон.ситуацію, включаючи проектні, виробничі, розподільчі, споживчі аспекти прод.

Кс прод.на ринку в процесі її реаліз.як товару і визнач.перш за все споживачем.

Кс прод. – виявл.в основному через 3 групи показників:

1. Корисність прод. (якість, ефект від викор-ння, технічні вл-сті)

2. Витрати споживача при задоволенні його потреби в прод. (ціна товару в момент придбання, витрати на експлуатацію, витр.на доставку, витрати на утилізацію).

3. Зд-сть прод.до просування на ринку (умови платежу каналів збуту).

В умовах ринк.ек, оцінка кс прод, що випуск.під-вом є необх.етапом в упр.під-вом і розгляд.як відносна хар-ка та визнач.її відмінність від прод.конкурента.

Оцінка кс будь-якого товару визнач.відбором тих вл-стей, які представл.інтерес для покупця. Інші показники не повинні братись до уваги. Інф.базою для оцінки є між нар, регіон, націон.стандарти, що регламентують відповідні техніко-екон.показники прод.