25. Структура та характеристики (атрибути) організаційної культури

Організаційна культура - це система матеріальних і духовних цінностей, принципів і норм поведінки, що властиві для організації і відображають її індиві­дуальність у діловому середовищі.

- Організаційна культура має певну структуру – нечітку, рухому і динамічну.

Вчені виокремлюють 3 рівні організаційної культури:

1) символічний;

2) внутрішній;

3) глибинний.

До символічного, поверхневого рівня належать: архітектура і дизайн будівель, приміщень; технологія виробництва, надання по­слуг, організації діяльності; використання простору і часу; поведінка керівництва і персоналу; мова спілкування, лозунги та інші елемен­ти, які може відчувати і сприймати людина. На цьому рівні елемен­ти організаційної культури легко визначити, але не завжди на основі їх можна зробити правильні висновки щодо змісту і особливостей справжніх ціннісних орієнтацій персоналу

На внутрішньому рівні вивчають ціннісні орієнтації, переконання, що свідомо сприй­маються працівниками організації.

До глибинного рівня належать базові переконання, які підсвідомо і бездоказово сприй­маються персоналом (ставлення до природи, людини, праці, розуміння реальності, часу і простору).

Виділяють такі складові організаційної культури:

1) культура управління – (методи управління; стиль управління; застосування індивідуального підходу; ставлення до персоналу як основної цінності фірми; професійна компетентність менедже­рів; засоби стимулювання; заходи щодо підвищення рівня задово­леності працею);

2) культура організації виробництва – (впровадження новітніх досяг­нень науки і техніки у виробничий процес; рівень механізації та автоматизації; якість обладнання та інструментів; ритмічність і плановість роботи підприємства; рівень матеріально-технічного забезпечення; якість виробленої продукції; застосування пере­дових методів праці; методи оцінювання результатів праці; забез­печення технологічної дисципліни);

3) культура умов праці - (характеристики і показники санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, соціально-психологічних і есте­тичних умов праці);

4) культура міжособистісних відносин - (соціально-психологічний клімат у трудовому колективі; наявність почуття колективізму, взаємодопомоги; сприйняття працівниками цінностей і зразків поведінки в компанії);

5) культура працівників - (сукупність моральної культури і культури праці. Моральна культура виявляється у поведінці працівників, дотриманні ними етикету, правил поведінки, добрих манер. Еле­ментами моральної культури працівників є також ціннісні орієн­тації, переконання, культура почуттів, вміння емпатично сприй­мати стан інших людей. Культура праці визначається на основі врахування рівня освіти і кваліфікації працівника, його ставлення до праці, дисциплінованості, дотримання визначеної технології, трудової дисципліни, творчості).

- Характеристики (атрибути) організаційної культури.

Зміст і специфіка організаційної культури вивчаються на основі виділення певних характеристик:

1) організаційні цінності - набір орієнтирів стосовно того, що є позитивним для організації, а що негативним, небажаним;

2) норми поведінки і праці - набір переконань і очікувань щодо певного типу поведінки;

3) ставлення до певних явищ, подій, процесів - віра в керівництво, у власні сили, в успіх, у взаємо­допомогу, етичну поведінку, справедливість тощо. Ставлення до колег, клієнтів, конкурентів, до впливу релігії і моралі, до зла, агресії, насильства тощо;

4) усвідомлення себе і сво­го місця в організації - в одних організаціях не підтримуються зовнішні прояви настрою персоналу, в інших - можуть заохо­чуватися. Індивідуалізм і незалежність чи, навпаки, колективізм у поведінці персоналу також можуть бути характеристиками організаційної культури;

5) трудова етика і особли­вості мотивації персоналу - ставлення до робочих обов'язків, відповідальність; розподіл робочих завдань; чистота робочого місця; якість праці; робочі звички працівників; оцінка робо­ти; винагорода; ставлення «людина – машина»; індиві­дуальна чи колективна праця; службове просування;

6) ставлення до використан­ня часу - ступінь точності та пунктуальності працівників; дотримання робочого розпорядку, заохочення за це; ефективність використання часу;

7) процес навчання і роз­витку персоналу - свідоме чи бездумне виконання завдань; праців­ники використовують силу чи інтелект; процедури інформування працівників; ставлення керівництва до навчання персоналу; працівники навчаються тільки власним коштом чи підприємство допомагає матеріально; наявність кар'єрної перспективи для власного персоналу і менеджерів;

8) взаємовідносини між людьми - ступінь формалізації відносин між людьми (за віком, статтю, статусом, посадами, інтелектом, досвідом, знаннями, релігією, громадянством); під­тримка працівниками один одного, шляхи вирішення конфліктів;

9) комунікаційна система і мова спілкування - застосування усної, письмової, невербальної кому­нікації; жаргону, абревіатур, жестів;

10) зовнішній вигляд, одяг персоналу - наявність чи відсутність уніформи, спецодягу, ділових стилів; акуратність; застосування косметики; зачіски тощо;

11) традиції та звички щодо харчування працівників - організація харчування працівників; наявність чи відсутність місць для цього на підприємстві; люди приносять їжу із собою чи відвідують кафетерії в організації чи поза нею; дотація харчування підпри­ємством; періодичність і тривалість харчування; пра­цівники різних рівнів харчуються разом чи окремо.