3. Види правомірної поведінки.

Розрізняють види правомірної поведінки залежно від того, як суб’єкт правомірної поведінки до неї відноситься.

Види правомірної поведінки

Законослухняна

поведінка

Соціально активна поведінка

Ко нформістс ь ка поведінка

Маргінальна

поведінка

Найбільш бажаним для суспільства типом правомірної пове­дінки є соціально активна. Вона передбачає, що особа активно ко ­ристується своїми правами, виконує обов’язки. До того ж особа ак­тивно, небайдуже сприймає порушення норм права з боку інших, намагається перешкодити цим порушенням.

Про законослухняну поведінку говорять тоді, коли особа са­мостійно й свідомо, без стороннього впливу суворо дотримується норм права. При цьому таку поведінку особа обирає за власним пе­реконанням, без стороннього примусу. Особа сама не допускає пра­вопорушень, однак при цьому і не виявляє активності в припинен­ні чи попередженні правопорушень інших людей.

Особа, якій притаманна конформістська поведінка, діє під впливом оточуючих, так, як більшість людей навколо неї. Людина з конформістською поведінкою сама не виявляє соціальної актив­ності. У разі, коли її оточення порушуватиме правові норми, то й ця особа може від конформістської правомірної поведінки перейти до конформістської неправомірної поведінки, тобто стати правопо­рушником.

Найнебезпечнішим видом правомірної поведінки є маргіналь­на поведінка, коли особа стоїть на межі — вона ще не порушує нор­ми права, але будь-якої миті може перейти межу дозволеного.

Особа утримується від неправомірних дій не тому, що має висо­ку правову культуру, правосвідомість, переконана в доцільності й необхідності правомірної поведінки, а тому, що боїться юридичної відповідальності, яка може настати в разі правопорушення.

Будь-яку поведінку, яку регулюють норми права та яка має свідомий характер, називають правовою поведінкою. Вона може бути правомірною й неправомірною. Суспільство зацікавлене в тому, щоб якомога більше учасників правовідносин діяли право­мірно.

Правова поведінка^ правомірна поведінка.

1. Поясніть поняття правова поведінка, правомірна поведінка.

2. Назвіть відомі вам види правової поведінки.

3. Порівняйте види правомірної поведінки, які вам відомі.

4. Наведіть приклади правомірної поведінки й правопорушень.

5*. Наведіть відомі вам приклади або знайдіть у засобах масової ін­формації повідомлення про соціально активну, законослухняну, конформістську й маргінальну поведінку.

§ 40-41. Правопорушення

1. Поняття та ознаки правопорушення.

З курсу правознавства 9 класу згадайте, що таке правопору­шення.

Більшість людей у суспільстві діє відповідно до правових норм. Однак, на жаль, є й інші випадки. Пішохід переходить вулицю на червоний сигнал світлофора. Робітник без поважної причини запіз­нюється на роботу. Граючи у дворі, підлітки пошкодили автомо­біль. Учень не виконав домашнє завдання. Що спільного в цих си­туаціях? Головне в тому, що всі ці особи порушили якісь правові норми, тобто їхня поведінка є неправомірною. Інакше таку поведін­ку особи називають правопорушенням.

Суспільно небезпечне або шкідливе винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке порушує норми права, завдає шкоду суспільним відносинам, які охороняються правом, і тягне за собою юридичну відповідальність, називають правопо­рушенням.

Для правопорушення характерні певні ознаки. Передусім пра­вопорушення має місце лише тоді, коли діяння особи безпосеред­ньо порушує ту чи іншу норму права. Це може виявлятися в неви­конанні визначених правом обов’язків, у недотриманні правил, які ним установлені, перевищенні прав, компетенції особи, порушенні заборон, які встановлені правом, тощо.

По-друге, будь-яке правопорушення обов’язково завдає яко­їсь шкоди. Шкода може бути моральною (образа, нервове напру­ження тощо), матеріальною (прямі збитки, утрата майна або коштів, утрата можливого прибутку), фізичною (смерть, шкода здоров’ю).

Обов'язковою ознакою правопорушення є наявність вини правопорушника. Якими б не були тяжкі наслідки певної події — аварії, катастрофи, її не можна назвати правопорушенням, якщо ніхто не винний у тому, що сталося, якщо до негативних наслідків призвели невідворотна сила стихії, несприятливий збіг обставин, у якому ніхто не винен, тощо.

У визначенні правопорушення є слово «діяння». Воно набагато ширше, аніж звичне слово «дія». Адже діяння — це не лише актив­на форма протиправної поведінки — дія, але й пасивна — бездіяль­ність. Коли особа на вулиці відбирає в жінки коштовності, вона ак­тивно діє. А коли особа ухиляється від сплати податків, то вона, навпаки, порушує закон саме своєю бездіяльністю. Правопорушен­ням у цьому випадку є саме відсутність дії, бездіяльність.

Про правопорушення йдеться лише тоді, коли його вчинила особа, що може нести юридичну відповідальність, тобто делікто- здатна особа. Якщо йдеться по фізичну особу, то вона повинна досягти певного визначеного для цього виду правопорушення віку. Крім того, психічний та фізичний стан правопорушника повинен забезпечити йому можливість розуміти значення своїх дій та керу­вати ними.

Ознакою правопорушення є також те, що винна особа може бу­ти притягнута до юридичної відповідальності, передбаченої зако­нодавством. Вид юридичної відповідальності залежить від того, яке правопорушення скоєно.