5. Участь представників народу в судовому розгляді.

У більшості сучасних держав одним із принципів судочинства в різних формах є участь у його здійсненні представників народу. Протягом багатьох років перебування України в складі СРСР роз­гляд справ здійснювався судом за обов’язкової участі народних за­сідателів. їхня участь передбачена в розгляді окремих криміналь­них справ і діючим українським законодавством.

Водночас багатьом із нас відомі американські кінофільми, у яких судочинство здійснюють присяжні. Нині можна побачити й передачі російського телебачення, де також показують участь при­сяжних у здійсненні судочинства.

Участь у розгляді справ як народних засідателів, так і присяж­них має забезпечити поєднання життєвого досвіду представників народу й професійної юридичної підготовки судді, який також обов’язково бере участь у судовому розгляді.

Народні засідателі	Присяжні
Беруть участь у розгляді кримі­нальних справ у судах першої інстанції (якщо може бути призна­чено покарання у вигляді довічного позбавлення волі)	Беруть участь у розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції за клопотанням підсудного
Працюють у складі колегії суддів (2 судді + 3 засідателі)	Працюють у складі колегії присяжних (6-12 осіб)
Вік не менше 25 років	Вік не менше ЗО років
Потрібна згода особи	Не потрібна згода особи
Список затверджується місцевою радою за поданням голови місцево­го суду	Список затверджується на основі списку виборців обласною радою за поданням голови апеляційного суду
У суді мають усі права професійно­го судді (участь у процесі, винесен­ня вироку)	Беруть участь у дослідженні доказів
Беруть участь як у визначенні винності підсудного, так і у винесенні вироку, визначенні виду й міри покарання	Приймають лише вердикт, визначаючи винність підсудного (відповідають на питання винен — не винен), у винесенні вироку участі не беруть

У чому ж різниця між присяжними та народними засідателями? Розглянемо це на прикладі норм, закріплених в українському зако­нодавстві. Передусім народні засідателі в разі їхньої участі в процесі мають абсолютно рівні права із суддею. Вони мають право задавати запитання свідкам, підсудному, потерпілому, пропонувати дослідити певні докази, ставити запитання експертам тощо. Присяжні є лише своєрідними глядачами — вони не можуть брати участь у допиті, а ли-

ше сприймають перебіг процесу та подані сторонами докази й оціню­ють їх, використовуючи власний життєвий досвід. Після завершення судового слідства, виступів захисту й обвинувачення, останнього сло­ва підсудного присяжні ідуть у нарадчу кімнату й виносять рішен­ня — вердикт, у якому відповідають на запитання, чи мав місце зло­чин, чи доведено, що злочин скоїв обвинувачений, чи заслуговує він на поблажливість. У разі винесення рішення про доведеність вини підсудного, подальше рішення про вибір виду й міри покарання приймає вже професійний суддя без участі присяжних. Народні засі­дателі, на відміну від присяжних, беруть участь не лише у визначенні доведеності вини обвинуваченого, а й у винесенні вироку в повному обсязі. При цьому народні засідателі під час винесення вироку мають рівні права із суддею. Отже, якщо думка трьох народних засідателів не збігається з думкою професійних суддів, то суд прийме рішення, за яке*виступають народні засідателі — більшість складу суду.