Тема 6, держава, особа, суспільство

§ 19. Громадянство.

Співвідношення понять «людина», «особа»,

«громадянин»

1. Людина, індивід, особистість, особа.

Коли ми звертаємося до когось з оточуючих нас людей чи гово­римо про кого-небудь, то використовуємо різні слова — знайомого називаємо на ім’я, прізвище, про незнайомого говоримо людина, громадянин. Чи однакові за змістом ці поняття з точки зору права?

Найширшим є поняття «людина». Воно визначає належність до біологічного виду Людина розумна — Homo sapiens.

2. Пригадайте, чим відрізняється Людина розумна від інших живих істот.

Будь-яка жива істота, яка має ознаки цього біологічного ви­ду — відповідну анатомію, зовнішній вигляд, внутрішні органи, — належить до поняття «людина»: від моменту народження до смер­ті, незалежно від рівня фізичного або психічного, розумового роз­витку, наявності будь-яких (зокрема, й психічних) хвороб. Люди­ною є й дитина, яка щойно народилася, і особа, яка має дуже значні затримки в розумовому розвитку, і дідусь, який прикутий до ліж­ка й утратив пам’ять.

Однак кожна людина неповторна. Вона має свої, властиві ли­ше їй ознаки — зріст, колір очей, волосся, форму обличчя, певні особливі прикмети (шрами, родимі плями тощо), у кожної люди­ни є свої відбитки пальців, темперамент і характер. Тому, говоря­чи про кожну конкретну людину, застосовують поняття «інди­від». Індивід — це конкретна людина, яка має свої індивідуальні властивості, що визначаються впливом біологічних і соціальних умов її розвитку. Отже, якщо поняття «людина» є родовим, охоп­лює мільйони й мільярди жителів Землі, то «індивід» — суто кон­кретне поняття, що стосується лише однієї чітко визначеної люд­ської істоти. При цьому можна поняття «індивід» застосувати незалежно від рівня розвитку, особливостей поведінки конкрет­ної особи.

Особливістю людини є те, що вона формується й існує в су­спільстві. Кожний із нас є членом сім’ї, трудового чи навчального колективу, належить до нації, дехто є членом релігійної громади, політичної партії чи громадського об’єднання. Відносини людини із суспільством, її становище в ньому характеризуються понят­тям «особистість». Як свідчить досвід, людина набуває багатьох якостей, лише перебуваючи в людському суспільстві. В історії людства траплялися випадки, коли дитина з тих чи інших причин ви­ховувалася поза людським суспільством — серед тварин, як у відо­мому творі про Мауглі. У цьому випадку в неї не розвивається люд­ська мова, не формуються навички, поведінка, характерні для людського суспільства. Отже, особистість — це індивід, який має не лише біологічні, а й певні соціальні властивості, що виявляються у відносинах з іншими людьми. Зверніть увагу, особистістю є не будь- яка людина, а лише та, яка вступає в суспільні відносини.

Людина в процесі свого життя вступає у відносини з іншими людьми, різноманітними організаціями, установами, державними органами. Саме тоді її можна назвати «особою». Цим поняттям ко­ристуються юристи, визначаючи людину, яка вступає в правовід­носини, що є їхнім суб’єктом. Отже, особа — це людина, яка є суб’єктом правовідносин.

Пригадайте_у які види осіб можуть брати участь у правовідно­синах.

З особливостями фізичних і юридичних осіб ви ознайомитеся в наступних параграфах, вивчаючи тему «Правовідносини».

Сучасна людина здебільшого має тісні зв’язки з певною держа­вою, має право на захист з її боку й водночас має перед нею обов’яз­ки. Зв’язок людини з певною державою визначає поняття «гро­мадянин». Якщо «особистість» — поняття загальнолюдське, то громадянином можна бути лише певної держави — України, Росії, Франції тощо.

Отже, «людина», «індивід» — поняття здебільшого біологічне, що стосується кожної істоти людського роду від народження. «Особистість» — переважно соціальне поняття, поняття «особа» визначає участь людини в правовідносинах, а «громадянин» — по­няття політико-правове, пов’язане з існуванням держави й права, визначає зв’язок людини з державою.