§ 25. Норма права

1. Поняття «норма права».

Початковим елементом усієї системи права є норма права. Норма права — це обов’язкове правило поведінки, яке має загальний харак­тер, установлюється (або санкціонується) державою з метою регу­лювання суспільних відносин і забезпечується відповідними дер­жавними гарантіями. Саме з них, як із цеглин, складається «будинок» і правового інституту, і галузі права, і всієї системи права в цілому.

Норма права має загальний характер, тобто поширюється на не- визначену кількість подібних правовідносин, застосовується неод­норазово. Вона діє не в одній конкретній ситуації, а багаторазово, доти, поки її дія не буде припинена за спеціальною процедурою.

Норми права містять юридичні обов’язки та суб’єктивні права певних суб’єктів правовідносин. У будь-якій державі існує вели­чезна кількість норм права.

За різними критеріями норми права можуть бути класифіко­вані на певні види.

2. Види норм права.

Пригадайте, які державні органи в нашій державі можуть при­ймати нормативно-правові акти.

Види норм права

За суб’єктом правотворчості

За способом установлення диспозиції

За характером (функціями)

За сферою (територією) дії

За предметом регулювання (галузями права)

За змістом норми (способом регулювання)

За часом дії

За суб’єктами, на яких діє норма

Норми права можуть прийматися різними державними органа­ми. Залежно від того, хто прийняв нормативний акт, у якому міс­тяться норми права, їх розрізняють за суб'єктами правотворчос- ті. Закони приймаються вищими законодавчими органами або референдумом. Інші нормативно-правові акти можуть бути прий­няті органами виконавчої влади, главою держави, судовими орга­нами (в окремих державах, де суд має право створювати правові норми), іншими державними органами, які мають на це право.

У кожній галузі права існують свої норми. Відповідно норми пра­ва можна класифікувати за тим, до якої галузі вони належать.

Цей поділ також іноді називають поділом за предметом регу­лювання. Норми права можуть бути конституційні, адміністратив­ні, кримінальні, цивільні, трудові, сімейні тощо — відповідно до га­лузей права, до яких вони належать.

Н

це диспозитивна норма.

орми права формуються по-різному, залежно від методу правового регулювання, який застосовується. Відповідно до цьо­го їх розрізняють за способом установлення диспозиції. Іноді правова норма встановлюється так, що вона не дає можливості учасникам правовідносин обирати варіанти дій, — норма чітко визначає порядок дій учасників правовідносин. Такі норми на­зивають імперативними. В іншому випадку норма передбачає можливість обрання варіантів дій учасниками правовідносин —

З

Кістяківський Богдан Олександрович

(1868-1920) Видатний український філо­соф і правознавець, доктор права, академік Української академії наук. Досліджував проблеми теорії держави та права, філософію права. Один із перших вітчизня­них правознавців, який роз­робляв теорію правової дер­жави.

а змістом норми поділяють на уповноважуючі (дозвільні), які ви­значають можливі дії учасників пра­вовідносин (наприклад, громадянин має право здобути освіту екстерном), зобов'язуючі (формулюють юридичні обов’язки учасників правовідносин) — норми-приписи (громадянин зобо­в’язаний виконувати закони) та забо­роняючі (визначають неприпустиму поведінку, за яку може настати юри­дична відповідальність), норми-забо- рони (наприклад, забороняється пере­везення літаками вибухових речовин).

Важливе значення має поділ норм за їх функціями. Це матеріальні нор­ми (установлюють заборони, обов’яз­ки, права — громадянин має право здо­бути освіту екстерном) та процесуальні (визначають порядок використання цих прав та обов’язків — для складання

екзаменів екстерном громадянин подає заяву до районного відділу освіти).

За часом дії норми права поділяють на постійні та тимчасові. По­стійні норми діють невизначений час — до того, як вони будуть ска­совані. Такими є, наприклад, конституції, більшість законів. У той же час існують закони, час дії яких чітко визначений. Таким, наприклад, с закон про державний бюджет — він діє протягом чітко визначеного періоду — як правило, з 1 січня по 31 грудня відповідного року.

Норми права можуть відрізнятися за територією своєї дії. За­кони, акти глави держави, уряду держави діють на всій території держави, є загальними (загальнодержавними). У той же час існує чимало актів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які діють лише на чітко визначеній території. Так, розпорядження глави Київської міської державної адміністрації діє лише на території міста Києва, рішення Вінницької обласної ра­ди — тільки на території Вінницької області, рішення конгресу Ка­ліфорнії — на території відповідного штату. Такі акти називають місцевими, або локальними.

Розрізняють також норми відповідно до кола тих, па кого во­пи поширюються. Одні акти діють на необмежене коло суб’єктів (наприклад, конституція) — це загальні норми. Спеціальні норми визначають права, обов’язки, порядок дій чітко визначеного кола суб’єктів (наприклад, працівників правоохоронних органів, вій­ськовослужбовців тощо).