3. Правозастосовний акт.

Результатом діяльності із застосування права переважно є пра­возастосовний акт (інакше їх називають актами застосування норм права) — офіційний документ компетентного державного органу, який приймається за результатами розгляду юридичної справи.

Приймаючи акт застосування права, державний орган, з одного боку, констатує й визнає певні факти, які покладено в основу рі­шення (акта), визначає їх правомірність або неправомірність, ви­знає за суб’єктом певне право чи обов’язок. Також державний орган своїм рішенням визначає факт правопорушення. Водночас акт за­стосування права в разі визнання діяння неправомірним визначає вид юридичної відповідальності, стягнення чи покарання.

Серед індивідуальних актів застосування права можна назвати передусім рішення, вироки судів у конкретних кримінальних або цивільних справах, рішення місцевих органів державної влади й місцевого самоврядування (про надання землі, об’єктів нерухо­мості, в оренду, користування, власність), рішення контролюючих або правоохоронних органів тощо.

Кожен державний орган приймає індивідуальні акти відповідно до своїх повноважень, які визначено нормативними актами. Якщо акт прийнято в установленому порядку та в межах компетенції дер­жавного органу, він є обов’язковим для виконання тими, кого він стосується. Акт застосування права має суто індивідуальний харак­тер, стосується конкретного випадку, конкретної особи. Цей акт завжди є письмовим документом, який має певну форму, деякі обов’язкові атрибути (номер, дату підписання, підпис, печатку тощо). Необхідно зазначити, що акт застосування права використо­вується лише один раз, він поширюється на відносини, про які в них ідеться, але не поширюється на відносини, які виникнуть у по­дальшому, після прийняття акта. Більше того, акт застосування права вичерпує свою дію з виконанням приписів, які в ньому міс­тяться. Тобто після того, як особа відбула визначене вироком суду покарання або закінчився строк оренди, визначений у рішенні міс­цевого органу державної влади, рішення припиняє свою дію, у подальшому діяти вже не буде.

Акт застосування права може бути оскаржено чи опротестовано в порядку, установленому законодавством.

Залежно від призначення акти поділяють на регулятивні (вони визначають права й обов’язки певних суб’єктів у конкретних обста­винах) та охоронні (визначають відповідальність за конкретні

правопорушення, скоєні певними особами). Ці акти також можна поділити за суб’єктами видання, за галузевою належністю, за фор­мою вираження (рішення, постанови, розпорядження, укази, нака­зи, вироки тощо).

Кожна норма права реалізується в процесі практичної діяль­ності у формі дотримання, використання, виконання або право- застосування. Правозастосування є особливою формою реалізації права, яку здійснюють компетентні державні органи. Правозасто­сування має ряд етапів і завершується прийняттям акта застосу­вання права.

о - ■

Реалізація права, застосування права, акт застосування права.

1. Поясніть поняття реалізація права, застосування права, акт за­стосування права.

2. Які форми реалізації права вам відомі?

3. На яких принципах повинна ґрунтуватися реалізація права?

4. Порівняйте різні форми реалізації права.

5*. Наведіть приклади актів застосування права, з якими вам доводи­лося мати справу або про які ви знаєте з повідомлень засобів ма­сової інформації.