- •Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
- •Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
- •Стаття 3. Визначення понять
- •1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
- •Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
- •Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство
- •1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
- •2. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
- •Стаття 6. Право на судовий захист
- •1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
- •4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
- •Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
- •Стаття 8. Верховенство права
- •Стаття 9. Законність
- •Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом
- •Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі
- •Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу
- •Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду
- •Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
- •Стаття 15. Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство
- •Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді
- •Розділ II Організація адміністративного судочинства
- •Глава 1. Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ Стаття 17. Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ
- •Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ
- •Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ
- •Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ
- •Стаття. 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог
- •Стаття 22. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого
- •Глава 2 Склад суду, відводи Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово
- •Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів
- •Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів
- •Стаття 26. Незмінність складу суду
- •Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді
- •Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи
- •Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача
- •Стаття зо. Заява про відвід (самовідвід)
- •1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
- •2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.
- •Стаття 31, Порядок вирішення питання про відвід (самовідвід)
- •1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.
- •2. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
- •Стаття 32. Наслідки відводу (самовідводу) судді
- •Стаття 33. Повістки
- •Стаття 34. Зміст повістки
- •Стаття 35, Вручення повістки
- •Стаття 37. Наслідки відмови від одержання повістки
- •Стаття 38. Виняткові засоби судових викликів і повідомлень
- •Стаття 39. Виклик відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного перебування яких невідоме
- •Стаття 40. Обов'язок повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання
- •Глава 4 Фіксування адміністративного процессу Стаття 41. Фіксування судового засідання технічними засобами
- •Стаття 42. Ведення журналу судового засідання
- •Стаття 43. Зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання
- •Стаття 44. Відтворення та роздрукування технічного запису судового засідання
- •Стаття 45. Складення протоколу
- •Стаття 46. Зміст протоколу
- •Глава 5 Учасники адміністративного процессу Стаття 47. Склад осіб, які беруть участь у справі 1. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
- •Стаття 48, Адміністративна процесуальна правосуб'єктність
- •Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі
- •Стаття 50. Сторони
- •Стаття 51. Права та обов'язки сторін
- •Стаття 52, Заміна неналежної сторони
- •Стаття 53. Треті особи
- •Стаття 54. Права та обов'язки третіх осіб
- •Стаття 55. Процесуальне правонаступництво
- •Стаття 56. Представники
- •Стаття 57. Особи, які не можуть бути представниками
- •Стаття 58. Документи, що підтверджують повноваження представників
- •1. Предмет договору
- •2. Права та обов'язки сторін
- •3. Оплата доручення та порядок розрахунків
- •4. Вирішення спорів
- •5. Інші умови договору
- •Реквізити сторін:
- •Стаття 59. Повноваження представника в суді.
- •Стаття 60. Участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •Стаття 61. Особливості повноважень органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді
- •Стаття 62. Особи, які є іншими учасниками адміністративного процесу.
- •Стаття 63. Секретар судового засідання
- •Стаття 64. Судовий розпорядник
- •Стаття 65. Свідок
- •Стаття 66. Експерт
- •Стаття 67. Спеціаліст
- •Стаття 68. Перекладач
- •Глава 6 Докази Стаття 69. Поняття доказів
- •Стаття 70. Належність та допустимість доказів
- •Стаття 71. Обов'язок доказування
- •5. Суд може збирати докази з власної ініціативи.
- •6. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
- •Стаття 72. Підстави для звільнення від доказування
- •2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
- •Стаття 73. Забезпечення доказів
- •1. Особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладне ним, мають право просити суд забезпечити ці докази.
- •2. Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі.
- •Стаття 74. Способи забезпечення доказів
- •1. Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
- •Стаття 75. Заява про забезпечення доказів та порядок її розгляду
- •Стаття 76. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників
- •Стаття 77, Показання свідка
- •1. Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
- •2. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
- •3. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.
- •Стаття 78. Допит свідка за місцем його проживання або в місці його перебування
- •1. Суд може допитати свідка за місцем його проживання або перебування з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка.
- •3. Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його перебування.
- •Стаття 79. Письмові докази
- •1. Письмовими доказами є документи (зокрема електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
- •Стаття 80. Речові докази
- •Стаття 81. Призначення судової експертизи
- •Стаття 82. Висновок експерта
- •Стаття 83. Комісійна експертиза
- •1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.
- •Стаття 84. Комплексна експертиза
- •1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експерта ми різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.
- •Стаття 85, Додаткова і повторна експертиза
- •1. Якщо висновок експерта буде визначено неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
- •Стаття 86. Оцінка доказів
- •1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім
- •2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
- •3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність
- •Глава 7 Судові витрати Стаття 87. Види судових витрат
- •Стаття 88. Зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат
- •1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи
- •2. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не
- •Стаття 89. Сплата і повернення судового збору
- •Стаття 90. Витрати на правову допомогу
- •1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або
- •2. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
- •3. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
- •Стаття 91. Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду
- •1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного
- •2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка
- •3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням
- •Стаття 92. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз
- •Стаття 93. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи
- •1. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на
- •2. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням
- •Стаття 94, Розподіл судових витрат
- •Стаття 95. Розподіл витрат при відмові позивача від адміністративного позову
- •1. При відмові позивача від адміністративного позову
- •Стаття 96. Судові витрати, пов'язані з примиренням сторін
- •1. Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не
- •Стаття 97, Визначення розміру судових витрат
- •1. Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий
- •Стаття 98. Рішення щодо судових витрат
- •Стаття 98. Рішення щодо судових витрат
- •Глава 8 Строки Стаття 99. Строк звернення до адміністративного суду
- •1. Адміністративний позов може бути подано в межах
- •3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим
- •4. Якщо законом встановлена можливість досудового
- •Стаття 100. Наслідки пропущений строків звернення до адміністративного суду
- •1. Пропущений строку звернення до адміністративного
- •2. Якщо суд визнає причину пропущений строку звернення до
- •3. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним
- •Стаття 101. Процесуальні строки
- •1. Процесуальні строки - це встановлені законом або судом
- •2. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і
- •Стаття 102. Поновлення та продовження процесуальних строків .
- •3. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропуще ного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.
- •Стаття 103. Обчислення процесуального строку
- •Додаток.Рекомендації ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права
- •Резолюція (77) 31 Комітету Міністрів про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади
- •Роз'яснювальний коментар Вступ
- •Рекомендація № к(84) 15 Комітету Міністрів державам-членам стосовно публічно-правової відповідальності за причинену шкоду
- •Заключні положення
- •Роз'яснювальний коментар Вступ
- •Принципи
- •Рекомендація №(87) 16 км д-ч стосовно адміністративних процедур,які впливають на права великої кількості осіб
- •Додаток до Рекомендації № к (87) 16 Сфера застосування і дефініції
- •Роз'яснювальний коментар Вступ
- •Загальні міркування
- •Роз'яснення стосовно принципів
- •Розділ II
- •Рекомендація №r (89)8 км д-ч стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах
- •Роз'яснювальний коментар
- •Сфера застосування
Стаття 89. Сплата і повернення судового збору
Сб, 02/07/2009 - 22:26 — Консультант
1. Особа, яка звертається до адміністративного суду із
позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою,
скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити
судовий збір.
2. Судовий збір, сплачений у більшому, ніж встановлено
законом розмірі, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
3. Судовий збір повертається за клопотанням особи, яка
йогосплатила, ухвалою суду в разі повернення позовної
заяви, заяви занововиявленими обставинами або
скарги, відмови у відкриттіпровадження у справі, а
також у разі залишення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням).
1. Відповідно до ч. 1 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір. Це означає, що ч. 1 цієї статті встановлюється обов'язок щодо сплати судового збору особою, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, заявами чи скаргами.
Оплата судового збору має на меті спонукати сторони утриматися від подання явно необґрунтованих позовів, стимулювати добровільне дотримання закону відповідачем, а також компенсувати державі частину видатків, необхідних для здійснення правосуддя.
Як було зазначено, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою тощо, повинна сплатити судовий збір. Судовий збір (державне мито) - грошовий збір, що справляється в судах із заяв і скарг, які подаються фізичними та юридичними особами. Крім того, судовий збір сплачується також за видачу копій судових документів, зокрема постанов, ухвал. У ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "України «Про державне мито» наведено перелік осіб, які звільняються від сплати державного мита. Цих осіб суд має встановлювати, навіть коли прийняв справу до свого розгляду, оскільки це процедурне питання. Державне мито зараховується до бюджету органів місцевого самоврядування.
Обсяг судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється Кодексом адміністративного судочинства України та Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Хоча із введенням в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України повинні бути прийняти Закон, який би регламентував обсяг судового збору, порядок його сплати та підстави звільнення від сплати судового збору. Оскільки такого нормативного акта не ухвалено, то відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень, витрати на правову допомогу, порядок і обсяг судового збору мають зворотну силу. Крім того, до набуття чинності законом, який регулює порядок сплати і обсягу судового збору (який ще не застосовувався), це питання регулюється у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державне мито» (Декрету) державне мито справляється: 1) з позовних заяв; 2) із заяв (скарг) у справах окремого провадження, що подаються до судів; 3) з касаційних скарг і скарг на рішення судів, що набути законної сили; 4) видачу судами копій документів.
Відповідно до пп. 2 п. З Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України обсяг судового збору визначається відповідно до пп. «б» п. 1ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених пп. З цього пункту. Так, п. З пп. 2 Прикінцевих та перехідних положень встановлюється, що обсяг судового збору із скарг (позовів) на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що обмежують права громадян, дорівнює 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Винятком із правила, встановленого цією нормою, є пп. З п. З Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу.
Зазначений виняток полягає в тому, що обсяг судового збору щодо майнових вимог про стягнення коштів, відповідно до пп. З п.З Прикінцевих та перехідних положень, становить один відсоток від обсягу таких вимог, але не більше 1700 грн.
Оплата судового збору покладена законом на осіб, що мають зацікавленість у справі, передусім - позивача та відповідача. Оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають права позивача (ст. 54 Кодексу адміністративного судочинства України), вони також зобов'язані оплачувати судовий збір.
2. Відповідно до ч. 2 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір, сплачений у більшому, ніж встановлено законом обсязі, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Це означає, п. З пп. 2 Прикінцевих та перехідних положень встановлюється, що відповідно до пп. «б» ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. (в редакції від 23 червня 2005 р.), обсяг судового збору із скарг (позовів) на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що обмежують права громадян, дорівнює 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Винятки із цього правила належать до майнових вимог, які передбачають один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 грн.
У випадку, коли сторони (сторона) або треті особи із самостійними вимогами сплатили судовий збір більший, ніж передбачений законом, вони можуть звернутися з клопотанням до адміністративного суду, який розглядає конкретну адміністративну справу, про повернення їм переплаченої суми збору. Проте це має бути до вирішення справи по суті. Відповідно до зазначеного клопотання суд зобов'язаний своєю ухвалою вирішити питання про повернення переплачених коштів у рахунок судового збору та сприяти поверненню таких коштів, якщо це необхідно, через виконавчу службу.
3. Відповідно до ч. З ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду в разі повернення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги, відмови у відкритті провадження у справі, а також у разі залишення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням). Для з'ясування приписів, передбачених ч. З ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України слід зупинитися на таких положеннях закону, що судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його заплатила, ухвалою суду в разі: 1) повернення позовної заяви за нововиявленими обставинами; 2) повернення скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення позовної заяви або скарги без розгляду (крім випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням).
Як вже зазначалося, судовий збір - це грошовий збір, що справляється в судах із заяв і скарг, які подаються фізичними і юридичними особами. Цією частиною статті, як ми вже зазначали, передбачені випадки повернення цього грошового збору.
Щодо першого випадку «повернення позовної заяви за ново-виявленими обставинами », Це може бути в тому випадку, коли її подає неналежна особа, тобто особа, не передбачена ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України або коли пропущений строк звернення за нововиявленими обставинами тощо. Тоді такі кошти повертаються заявникові відповідною ухвалою суду. Це може стосуватися і скарг про перегляд рішень, що набули законної сили або касаційної скарги. Підстави такого повернення скарг передбачені розділом IVцього Кодексу. Ці положення передбачені і стосовно відмови у відкритті провадження, але стосовно відповідних інстанцій суду тощо.
Проте в тому випадку, коли особа - позивач - не прибула до суду, то кошти судового збору не повертаються. Це викликано тим, щоб упереджувати осіб щодо безпідставних звернень або щоб такі особи не зверталися до суд, в тому випадку, коли вони втратили інтерес у справі.
Таким чином, підбиваючи підсумок розгляду ч. З ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити, що в частинах 2 і 3 коментованої статті перелічуються випадки повернення судового збору особі, яка його сплатила. Слід зазначити, що перелік випадків, встановлений коментованою статтею, є вичерпним. Згідно з приписами такий судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду також у разі повернення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги, відмови у відкритті провадження у справі, а також у разі залишення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням).
З ухвалою про повернення судового збору особа звертається до відповідних органів держказначейства.