- •Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
- •Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
- •Стаття 3. Визначення понять
- •1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
- •Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
- •Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство
- •1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
- •2. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
- •Стаття 6. Право на судовий захист
- •1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
- •4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
- •Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
- •Стаття 8. Верховенство права
- •Стаття 9. Законність
- •Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом
- •Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі
- •Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу
- •Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду
- •Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
- •Стаття 15. Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство
- •Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді
- •Розділ II Організація адміністративного судочинства
- •Глава 1. Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ Стаття 17. Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ
- •Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ
- •Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ
- •Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ
- •Стаття. 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог
- •Стаття 22. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого
- •Глава 2 Склад суду, відводи Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово
- •Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів
- •Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів
- •Стаття 26. Незмінність складу суду
- •Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді
- •Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи
- •Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача
- •Стаття зо. Заява про відвід (самовідвід)
- •1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
- •2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.
- •Стаття 31, Порядок вирішення питання про відвід (самовідвід)
- •1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.
- •2. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
- •Стаття 32. Наслідки відводу (самовідводу) судді
- •Стаття 33. Повістки
- •Стаття 34. Зміст повістки
- •Стаття 35, Вручення повістки
- •Стаття 37. Наслідки відмови від одержання повістки
- •Стаття 38. Виняткові засоби судових викликів і повідомлень
- •Стаття 39. Виклик відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного перебування яких невідоме
- •Стаття 40. Обов'язок повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання
- •Глава 4 Фіксування адміністративного процессу Стаття 41. Фіксування судового засідання технічними засобами
- •Стаття 42. Ведення журналу судового засідання
- •Стаття 43. Зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання
- •Стаття 44. Відтворення та роздрукування технічного запису судового засідання
- •Стаття 45. Складення протоколу
- •Стаття 46. Зміст протоколу
- •Глава 5 Учасники адміністративного процессу Стаття 47. Склад осіб, які беруть участь у справі 1. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
- •Стаття 48, Адміністративна процесуальна правосуб'єктність
- •Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі
- •Стаття 50. Сторони
- •Стаття 51. Права та обов'язки сторін
- •Стаття 52, Заміна неналежної сторони
- •Стаття 53. Треті особи
- •Стаття 54. Права та обов'язки третіх осіб
- •Стаття 55. Процесуальне правонаступництво
- •Стаття 56. Представники
- •Стаття 57. Особи, які не можуть бути представниками
- •Стаття 58. Документи, що підтверджують повноваження представників
- •1. Предмет договору
- •2. Права та обов'язки сторін
- •3. Оплата доручення та порядок розрахунків
- •4. Вирішення спорів
- •5. Інші умови договору
- •Реквізити сторін:
- •Стаття 59. Повноваження представника в суді.
- •Стаття 60. Участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •Стаття 61. Особливості повноважень органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді
- •Стаття 62. Особи, які є іншими учасниками адміністративного процесу.
- •Стаття 63. Секретар судового засідання
- •Стаття 64. Судовий розпорядник
- •Стаття 65. Свідок
- •Стаття 66. Експерт
- •Стаття 67. Спеціаліст
- •Стаття 68. Перекладач
- •Глава 6 Докази Стаття 69. Поняття доказів
- •Стаття 70. Належність та допустимість доказів
- •Стаття 71. Обов'язок доказування
- •5. Суд може збирати докази з власної ініціативи.
- •6. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
- •Стаття 72. Підстави для звільнення від доказування
- •2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
- •Стаття 73. Забезпечення доказів
- •1. Особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладне ним, мають право просити суд забезпечити ці докази.
- •2. Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі.
- •Стаття 74. Способи забезпечення доказів
- •1. Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
- •Стаття 75. Заява про забезпечення доказів та порядок її розгляду
- •Стаття 76. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників
- •Стаття 77, Показання свідка
- •1. Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
- •2. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
- •3. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.
- •Стаття 78. Допит свідка за місцем його проживання або в місці його перебування
- •1. Суд може допитати свідка за місцем його проживання або перебування з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка.
- •3. Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його перебування.
- •Стаття 79. Письмові докази
- •1. Письмовими доказами є документи (зокрема електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
- •Стаття 80. Речові докази
- •Стаття 81. Призначення судової експертизи
- •Стаття 82. Висновок експерта
- •Стаття 83. Комісійна експертиза
- •1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.
- •Стаття 84. Комплексна експертиза
- •1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експерта ми різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.
- •Стаття 85, Додаткова і повторна експертиза
- •1. Якщо висновок експерта буде визначено неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
- •Стаття 86. Оцінка доказів
- •1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім
- •2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
- •3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність
- •Глава 7 Судові витрати Стаття 87. Види судових витрат
- •Стаття 88. Зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат
- •1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи
- •2. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не
- •Стаття 89. Сплата і повернення судового збору
- •Стаття 90. Витрати на правову допомогу
- •1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або
- •2. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
- •3. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
- •Стаття 91. Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду
- •1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного
- •2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка
- •3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням
- •Стаття 92. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз
- •Стаття 93. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи
- •1. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на
- •2. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням
- •Стаття 94, Розподіл судових витрат
- •Стаття 95. Розподіл витрат при відмові позивача від адміністративного позову
- •1. При відмові позивача від адміністративного позову
- •Стаття 96. Судові витрати, пов'язані з примиренням сторін
- •1. Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не
- •Стаття 97, Визначення розміру судових витрат
- •1. Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий
- •Стаття 98. Рішення щодо судових витрат
- •Стаття 98. Рішення щодо судових витрат
- •Глава 8 Строки Стаття 99. Строк звернення до адміністративного суду
- •1. Адміністративний позов може бути подано в межах
- •3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим
- •4. Якщо законом встановлена можливість досудового
- •Стаття 100. Наслідки пропущений строків звернення до адміністративного суду
- •1. Пропущений строку звернення до адміністративного
- •2. Якщо суд визнає причину пропущений строку звернення до
- •3. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним
- •Стаття 101. Процесуальні строки
- •1. Процесуальні строки - це встановлені законом або судом
- •2. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і
- •Стаття 102. Поновлення та продовження процесуальних строків .
- •3. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропуще ного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.
- •Стаття 103. Обчислення процесуального строку
- •Додаток.Рекомендації ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права
- •Резолюція (77) 31 Комітету Міністрів про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади
- •Роз'яснювальний коментар Вступ
- •Рекомендація № к(84) 15 Комітету Міністрів державам-членам стосовно публічно-правової відповідальності за причинену шкоду
- •Заключні положення
- •Роз'яснювальний коментар Вступ
- •Принципи
- •Рекомендація №(87) 16 км д-ч стосовно адміністративних процедур,які впливають на права великої кількості осіб
- •Додаток до Рекомендації № к (87) 16 Сфера застосування і дефініції
- •Роз'яснювальний коментар Вступ
- •Загальні міркування
- •Роз'яснення стосовно принципів
- •Розділ II
- •Рекомендація №r (89)8 км д-ч стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах
- •Роз'яснювальний коментар
- •Сфера застосування
Глава 6 Докази Стаття 69. Поняття доказів
Сб, 02/07/2009 - 13:27 — Консультант
1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
2. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Термін «доказ» означає «1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження. 2. Предмет або обставина, які свідчать про будь-чию провину. Непрямі докази - докази, з яких (за умов їх вірогідності) можна зробити можливий висновок про існування факту, що доводиться. Похідні докази - докази «з других рук»; відомості, отримані з копій документів або за допомогою фотознімка тощо. Прямі докази - докази, з яких (за умови їх вірогідності) можна зробити однозначний висновок про існування (або не існування) деякого факту. Речові докази пов'язані із злочином предмети, що дають можливість розкрити його» (Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 313). Це означає, що в ч 1 ст. 69 цього Кодексу закладена дефініція матеріалу, який слід сприйняти багатопланово і функціонально, тобто з урахуванням сучасного процесу доказування з адміністративної справи. Отже, в зазначеній частині статті наводиться нормативне визначення доказів. Проте це визначення має бути розкрито з огляду на тих складові, які є структурними елементами (ознаками) поняття «доказів ». З цією метою розглянемо ці складові (поняття): 1) «будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі»; 2) «інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи»; 3) «ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів».
З огляду на викладене зупинимося на першій складовій (понятті) доказу, а саме: «будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі». Для цього проаналізуємо таку складову, як «будь-які фактичні дані», яка належить до більш широкого поняття, що нами розглядається в цьому абзаці. Необхідно зазначити, що фактичні дані, є ні чим іншим, як відомостями про факт, тобто це інформація, за допомогою якої можна пізнати (з'ясувати) сам факт. Відомості про факт (інформація) подається до суду для аналізу адміністративним судом такої інформації про певні події, дії або стан (юридичні обставини), і цю функцію здійснюють суб'єкти, які беруть участь у розгляді справи. На підставі цієї інформації в суді складається враження про правовідносини, які стали передумовою звернення до суду. Інформація може мати правдоподібний і явно неправдивий характер. У цьому контексті постає необхідність в з'ясуванні того, яким є факт. Факт - це явище об'єктивної соціальної дійсності. Факти існують незалежно від того, чи знають про них особи, що здійснюють судовий розгляд адміністративної справи або ні. Отже, доказом є не сам факт або обставина, а фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, для з'ясування пошукованого поняття, як першою складовою поняття «докази», необхідно проаналізувати такий припис законодавця, як: «обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які беруть участь у справі». В цьому контексті слід зазначити, що обставини існують поза нашою волею, тому вони не обґрунтовують вимог і заперечень, а це здійснюють сторони та інші суб'єкти, які мають інтереси в справі й на цій підставі отримали статус осіб, які беруть участь у справі (ст. 47 Кодексу адміністративногосудочинства України). Обґрунтування положень потребує розгляду також і процесуальних аспектів доказування. Тому надамо в спрощеному варіанті поняття «процесу доказування», який зводиться до подання для аналізу суду певної інформації про певні події, дії або стан (юридичні обставини), що здійснюють суб'єкти, які беруть участь у розгляді справи. Ця інформація має скласти уявлення судді або суду (колегії суддів) про правовідносини, які стали передумовою для звернення до суду (суб'єктів такого звернення). Проте процес доказування, ще не свідчить, що така процедура обґрунтовує вимоги і заперечення сторін, які беруть участь у справі. Для цього поряд з процесом доказування необхідно звернутися до процесу доведення, який можна вважати перехідним містком від процесу доказування існування певних юридичних обставин до обґрунтування позовних вимог, який закладений в ч. 1 коментованої статті.
Отже, під будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, необхідно розуміти: «Відомості (інформацію) про факт, за допомогою яких можна пізнати (з'ясувати) сам факт, які подаються до суду для аналізу таких відомостей про певні події, дії або стан (юридичні обставини) суб'єктами, які беруть участь у розгляді справи, на підставі яких у суді складається уявлення про правовідносини, які стали передумовою звернення до суду, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, де сторони та інші суб'єкти, які мають інтереси в справі, обґрунтовують вимоги і заперечення осіб (що є в позовах та подаються в судовому розгляді адміністративної справи), які беруть участь у справі в процесі доказування існування певних юридичних обставин та обґрунтуванні позовних вимог».
Щодо з'ясування поняття «докази» зупинимося на аналізі другої складової, що належить до досліджуваного поняття, а саме: «Інші обставини, що мають значення для правильного виріщення справи». Це може бути інша інформація, яка підтверджує або заперечує позовні вимоги.
За допомогою доказів відбувається пізнання фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для з'ясування припису закону «ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів», необхідно звернутися до перерахованих джерел доказів, з яких суд отримує фактичні дані (докази). Під джерелами доказів слід розуміти те джерело, від якого надходить інформація про фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи. До них належать: пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Зазначений перелік джерел доказів є вичерпним. Розглянемо окремо кожний із джерел доказів. Так, пояснення сторін про будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення, що мають значення для правильного вирішення справи, є джерелом доказів. Наприклад, пояснення позивача на підтвердження позовних вимог до відповідача, які зазначені в позовній заяві до голови райдержадміністрації про те, що він своїм розпорядженням обмежив його права, свободи та інтереси, в якому він надав інформацію, де містяться фактичні дані, що свідчать про таке обмеження його прав з боку голови райдержадміністрації. Таке пояснення буде джерелом доказів на підтвердження позовних вимог. У тому випадку, якщо такі пояснення сторони (позивача) про фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, будуть підтвердженні в суді, то такі фактичні дані, які будуть занесені до протоколу судового засідання, або будуть зафіксовані в судовому засіданні технічними засобами та веденням журналу судового засідання, стають доказами у конкретній адміністративній справі. Щодо такого джерела доказів, як пояснення представників сторін, то слід зазначити, що такі пояснення представників сторін про фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність обставин, що обґрунтовують або заперечують позовні вимоги, то зазначені фактичні дані, які будуть занесені до документів або технічних засобів, які фіксують адміністративний процес у конкретній справі, стають доказами у цій справі. Щодо такого джерела доказів, як пояснення третіх сторін, то слід звернути увагу на те, що такі пояснення третіх сторін про фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують або заперечують позовні вимоги, та зазначені фактичні дані, які будуть занесені до документів або технічних засобів, які фіксують адміністративний процес у конкретній справі, стають доказами у цій справі. Крім того, показання свідка, в яких він робить повідомлення про відомі йому фактичні дані або інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і який називає джерела своєї обізнаності щодо зазначених фактичних даних, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують або заперечують позовні вимоги та зазначені фактичні дані будуть занесені до документів або технічних засобів, які фіксують процес у конкретній справі, стають доказами у цій справі.
Аналіз ч. 1 ст. 69 цього Кодексу та практики щодо розгляду категорії справ, підсудних адміністративним судам, дає нам підстави заперечити, що використані в цій частині статті законодавцем поняття « письмові і речові докази» можуть використовуватися під час розгляду і вирішення адміністративних справ як доказів. Це суперечить положенням, які сам законодавець заклав у визначення доказів. Так, законодавець зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, законодавець зазначає, що ці дані встановлюються судом на підставі зазначених ним джерел, які мають чіткий та вичерпний перелік. Тому, терміни закону «письмові докази», «речові докази», які містяться в ч. 1 ст. 69 та статтях 79, 80 цього Кодексу є лише джерелами доказів, оскільки з огляду на визначення їх, наприклад, що «письмовими доказами є документи (зокрема електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи», тобто відомості про фактичні дані або інші обставини. Крім того, наша позиція підтверджується і визначенням законодавцем у ст. 80 цього Кодексу «речових доказів», а саме: що ними є «предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи ». З цих джерел суд черпає інформацію про фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та про інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі самі судження стосуються і висновків експертів, адже в них експерт надає суду інформацію про фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та про інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, підбиваючи підсумок щодо вичерпного переліку джерел доказів, їх можна класифікувати на такі: 1) на особисті джерела доказів.
До особистих джерел доказів необхідно віднести:
а) пояснення сторін; б) пояснення третіх осіб; в) пояснення представ ників сторін; г) показання свідків. Проте законодавець не обґрунтовано в ст. 69 цього Кодексу обмежив джерела доказів. Адже в судовому засіданні, в необхідних випадках можуть бути отримані пояснення експертів, спеціалістів, які можуть навести відомості, які дадуть інформацію про фактичні дані, які мають значення для справи; 2) речові джерела доказів. Це такі речі, які є носіями інформації про фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення справи, та доказове значення яких в адміністративному процесі не залежить від певних технічних та інших наукових знань, і які можуть бути досліджені судом для отримання інформації про фактичні дані, що матиме значення для правильного вирішення справи; 3) джерела доказів, які мають технічний характер: а) звуко- і відеозаписи;
б) фотографії; в) інформація через Інтернет; г) комп'ютерні програми, де є відповідні бухгалтерські розрахунки, висновки експерта, що ґрунтуються не на його досвіді або знаннях, а на комп'ютерній обробці наданого матеріалу; д) висновки експерта.
Крім джерел доказів, існують засоби доказів. До засобів доказів слід віднести об'єктивно виражені носії інформації, які містять творчій індивідуальний характер. До них належать: 1) письмові пояснення сторін; 2) письмові пояснення третіх осіб; 3) письмові пояснення представників сторін; 4) письмові показання свідків; 5) письмові докази; 6) речові докази; 7) оформлені на носії інформації висновки експертів. Усі зазначені засоби інформації наявні і виражені як засоби (носії інформації) в протоколі судового засідання. Сам протокол судового засідання є засобом доказів, оскільки до нього заносяться зазначені пояснення, записи оголошених висновків експертів, оголошених досліджень письмових доказів, речових доказів, оголошених оглядів доказів на місці тощо.
Таким чином, на підставі викладеного та вивчення судової практики у справах зазначеної категорії можна зробити висновки, що доказами в адміністративному судочинстві у конкретній адміністративній справі є будь-які фактичні дані (інформація), які добуваються або встановлюються судом під час розгляду справи за допомогою джерел і засобів доказів, про наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть учать у справі та занесені до документів або технічних засобів, які фіксують адміністративний процес у конкретній справі, що мають значення для правильного вирішення справи і доведені в судовому засіданні як докази у цій справі.
Таким чином, основним способом пізнання обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є їх встановлення за допомогою доказів, тобто в процесі доказування. Доказуванням в адміністративному судочинстві слід розуміти врегульовану правовими нормами діяльність адміністративного суду та учасників адміністративного процесу щодо збирання і закріплення, перевірки і оцінки доказів. Процесуальна форма і правовий порядок збирання, закріплення, перевірки й оцінки доказів є гарантіями досягнення мети правосуддя. В цьому контексті слід зазначити, що доказування як пізнавальна діяльність має свій предмет. Предметом доказування слід розуміти те, що потрібно доказувати у кожній адміністративній справі. Факти, що належать до предмета доказування зазначені в ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України. До них належать обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи (наприклад, причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити під час ухвалення судового рішення у справі. Предмет доказування конкретизується з урахуванням особливостей кожної адміністративної справи.
Докази в адміністративному судочинстві можна класифікувати на різних підставах, основними з яких є: а) за способом формування докази поділяються на первісні і похідні (первісними називають докази-першоджерела, похідними називають докази, що відтворюють зміст іншого доказу); б) за характером зв'язку змісту доказів з тими фактами, які слід встановити, докази поділяються на прямі (вказують на наявність чи відсутність факту) і непрямі (дозволяють зробити не один, а кілька імовірних висновків про факт); в) за джерелом одержання докази поділяються на особисті і речові, залежно від того, є джерелом доказу людина чи матеріальний об'єкт (до особистих доказів відносять пояснення сторін, третіх осіб, висновки експертів, до речових - письмові і речові докази).
Отже, підбиваючи підсумок щодо правових приписів, передбаченим ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України слід зазначити, що тут міститься визначення доказів. У контексті зазначеного слід констатувати, що для того, щоб адміністративний суд визнав певну інформацію як доказ, вона повинна відповідати ознакам, зазначеним у ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перша ознака. Доказ - це фактичні дані. Слід зазначити, що редакція ст. 61 Кодексу адміністративного судочинства України цю ознаку не зовсім відображає правильно, оскільки доказ - це відомості (інформація) про факти. В противному випадку може відбутися плутанина між відомостями про факти (які є доказами) і фактичними даними як фактами реальної дійсності (предмет доказування). Так, факт видання розпорядження Київської міської адміністрації про підвищення в 3,5 раза тарифів на комунальні послуги (елемент предмета доказування) підтверджується розпорядженням про підвищення тарифів (відомості про факт підвищення тарифів - доказ).
Крім відомостей про факти, до доказів належать доказові факти. Вище наводиться пояснення доказового факту. Доказові факти як юридичні факти зазвичай мають потребу в підтвердженні доказами. Після встановлення доказового факту він використовується як доказ, що підтверджує існування або відсутність обставин предмета доказування.
Таким чином, фактичні дані, що є доказами, виступають в судовому процесі чи у вигляді відомостей про обставини, що цікавлять адміністративний суд, чи у вигляді доказових фактів.
Друга ознака. Докази повинні бути пов'язані з предметом доказування. Докази як відомості повинні встановлювати або заперечувати наявність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ця ознака доказу відповідає належності доказів.
Третя ознака. Юридичні факти, що підлягають веденню, встановлюються засобами доведення, перерахованими в законі (ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України): поясненнями сторін, третіх осіб та їхніх представників, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами, висновками експертів. Зазначена ознака доказу свідчить про його належність.
Перелік засобів доказування, сформульований у законі як вичерпний, означає неможливість використання інших засобів доведення для встановлення обставин справи. Разом з тим зі змісту інших норм випливає широке тлумачення перерахованих вище засобів доказування. Наведено декілька ілюстрацій зазначеного. Прокурор, який бере участь у справі, має право давати пояснення у справі тощо.
Четверта ознака. Докази повинні бути отримані і досліджені в процесуальній формі, тобто в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Недотримання процесуальної форми під час отримання і дослідження доказів робить останні недопустимими, відповідно, суд не має право обґрунтовувати ними своє рішення у справі.
Процесуальна форма збирання і дослідження доказів означає:
1) вчинення цих дій у суворій відповідності із законом. Порушення процесуального закону під час дослідження доказів (наприклад, непопередження свідка про кримінальну відповідальність за відмову чи ухилення від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань, недотримання процедури призначення експертизи, проведення огляду тощо) має право незаконність рішення адміністративного суду;
2) недопустимість використання незаконних засобів отримання доказів (використання фізичного, психічного тиску, обману і т. ін.).
Усі ознаки доказів мають бути в сукупності. Відсутність хоча б однієї із них свідчить про неможливість використання відомостей як доказу.
2. Відповідно до ч. 2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Це означає, що в зазначеній частині статті дається законодавчий припис, хто може надавати суду докази, а також повноваження суду щодо надання або витребування додаткових доказів як за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, так з власної ініціативи. У цьому контексті необхідно зазначити, що суд повинен сприяти особам, які беруть участь у доведенні шляхом уточнення, з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно довести та запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо вони самостійно не мають можливості надати суду певних доказів.
Отже, ґрунтуючись на принципі офіційного з'ясування всіх обставин у справі, адміністративний суд відіграє активну роль в адміністративному судочинстві, що зумовлена наявністю публічного інтересу в результатах вирішення справи. Відповідно суд вживає передбачені законом заходів, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема витребування з власної ініціативи доказів яких, на думку суду, не вистачає. Так, відповідно до ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. З огляду на зазначені положення, слід акцентувати увагу, що збір і підготовка усього фактичного і доказового матеріалу закон покладає на суд. Це означає, як зазначали, що суд зобов'язаний за своєю ініціативою встановлювати факти, що підтверджують як позовні вимоги конкретного позивача» так і заперечення відповідача. Крім того, суд також повинен зібрати всі докази на підтвердження достовірності фактів у кожній адміністративній справі.