Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів

Чт, 02/05/2009 - 22:21 — Консультант

 

1.   Усі питання, що виникають при судовому розгляді адміні­ стративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів.

2.       При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий в судовому засіданні голосує останнім.

3.       Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

1. У відповідності з ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судо­чинства України всі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю го­лосів суддів.

У ч. 1 ст. 25 цього Кодексу йдеться про випадки, коли адміністра­тивні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розгля­даються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів. Як це випливає з тексу коментованої ч. 1 ст. 24 цього Кодексу, тут встановлений перелік адміністративних справ, які розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією суддів.

У Вищому адміністративному суді адміністративні справи, які йому підсудні як суду першої інстанції, розглядає і вирішує колегія у складі не менше п'яти суддів. Такий склад знову ж таки повинен гарантувати незалежність судового вирішення складних і в політичному, і в правовому сенсі справ, що може суттєво вплинути на суспільно-політичний розвиток держави.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах у разі їх оскарження завжди здійснює колегіальний склад суду: 1) в апеляцій­ній інстанції - колегією у складі трьох суддів; 2) у касаційній Інстанції - колегією у складі не менше п'яти суддів; 3) у Верховному Суді України (перегляд за винятковими обставинами): а) колегією у складі суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менше двох третин її чисельності, але в усякому разі не менше п'яти суддів (загальне правило); б) колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України (у разі виявлення неоднакового застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону).

У складі колегії суддів виділяють головуючого в судовому засіданні та суддю-доповідача. Головуючий у судовому засіданні спрямовує хід судового розгляду, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, надає слово учасникам адміністра­тивного процесу тощо. У суді першої інстанції головуючим у судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовче провадження, оскільки йому найкраще відомі матеріали справи. Як правило, він і робить вступну доповідь про суть справи на початку судового розгляду, хоча таку доповідь може зробити й інший суддя зі складу колегії - суддя-доповідач.

У судах наступних інстанцій справу готує до розгляду суддя-доповідач, він має вступну доповідь, а головуючий лише веде судове засідання.

Усі питання, що виникають при розгляді адміністративної справи, колегія суддів вирішує більшістю голосів суддів, які беруть участь у засіданні. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім, щоб своїм авторитетом не впливати на інших суддів. Суддя, який не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку, яку хоч і не оголошують в судовому засіданні, але цей письмовий документ приєднують до справи і він є відкритим для ознайомлення.

Порядок вирішення адміністративних справ колегією суддів є однією з гарантій незалежності суддів, рівноправності усіх суддів один щодо одного. Тому ч. 1 коментованої статті закріплює положення, відповідно до якого усі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів.

2. У відповідності з ч. 2 ст. 25 Кодексу адміністративного судо­чинства України при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий в судовому засіданні голосує останнім.

У цій частині законодавцем робиться акцент на тому, що при прий­нятті рішення з кожного питання, тобто тут мається на увазі те, що як при вирішенні клопотань, так і при винесенні постанови чи ухвали суду жоден із суддів не має права утримуватися від голосування. Отже, законодавець підкреслює, що жоден із суддів у будь-якому випадку не має права утримуватися від голосування. Не може він утриматись й від підписання рішення чи ухвали. Отже, положення щодо обов'язко­вості голосування (за чи проти) та підписання рішення чи ухвали суду, викладені у цій нормі, мають імперативний характер, тобто є обов'язковими для суддів чи народних засідателів. Але така імпера­тивність не позбавляє їх висловити свою думку з приводу постановлюваного рішення чи ухвали суду. Постанова чи ухвала приймається більшістю голосів, суддя-доповідач, тобто головуючий, голосує останнім. У коментованій частині статті має місце поняття «голосує», що означає, що він повинен (головуючий) голосувати останнім. У судовій практиці мають місце випадки, коли суддя-доповідач (головуючий), здійснюючи свої повноваження, формує у інших суддів своє бачення вирішення справи, чим здійснює вплив на інших суддів -членів колегії при постановленні рішення у справі, що суперечить положенням ч. 2 ст. 25 цього Кодексу.

Це пояснюється тим, що судді виконують важливу функцію державної влади із здійснення правосуддя. Враховуючи авторитет головуючого, який міг би вплинути на позицію інших членів суду, ч. 2 статті, що коментується, закріплене правило (обов'язок), згідно з яким головуючий в судовому засіданні голосує останнім.

3. У відповідності з ч. З ст. 25 Кодексу адміністративного судо­чинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Право викладення окремої думки поширюється на всі випадки колегіального рішення судом будь-якого питання, а не лише винесення судового рішення.

Наявність окремої думки може враховуватися у разі опротестування або оскарження судового рішення у вищестоящий адміністративний суд.

Слід зазначити, що останнє положення закону щодо відкритості для ознайомлення з окремою думкою судді при ознайомленні із матеріа­лами справи слід визнати слушними, оскільки, по-перше, вони узгоджуються із правами осіб, які беруть участь у справі (право особи на ознайомлення із матеріалами справи, до яких також належить і письмово викладена окрема думка судді), по-друге, право на окрему думку судді слід розцінювати як гарантію принципу незалежності суддів та підкорення їх лише закону