Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІVкурс лекції синтаксис-Мовчан.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
347.14 Кб
Скачать

Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними

З'ясувальними називаються такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких головна частина відзначається семантичною і структурною неповнотою, а підрядна, розкриваючи зміст певного слова головної частини, компенсує цю неповноту.

Підрядна частина цих речень виступає звичайно у ролі описової заміни відсутнього у головній частині підмета чи додатка (порівняйте, наприклад: Гафійці здавалось, що ясна для неї кожна душа і кожна думка (Коц.); Було видно, було чути, як реве ревучий (Т. Ш.), де в першому реченні підрядна частина виконує функцію відсутнього підмета, а в другому — додатка).

Важливою структурною ознакою складнопідрядних ре­чень із підрядними з'ясувальними є те, що їхні підрядні час­тини безпосередньо стосуються певного слова (зрідка слово­сполучення) головної частини, яке є пояснюваним, базовим, опорним. Поширюючись підрядною частиною, це пояснюва­не слово виступає як своєрідне структурне ядро всього склад­нопідрядного речення.

Найчастіше такими пояснюваними, базовими, опорними словами виступають окремі семантичні розряди дієслів, зокре­ма дієслова, що означають процеси мовлення (говори­ти, казати, розповідати, передавати, запевняти, зауважити тощо), порівняйте: Сумна повернулася додому Маланка й ніко­му не похвалилась, що бачила й чула (Коц.); розумо­вої діяльності (думати, розуміти, знати, збагнути, передбачити та ін.): Ми знаєм, для чого жить (Б. Ол.); волевиявлення, спонукання (хотіти, бажати, прагнути, намагатися, просити, радити та ін.): Хочу, щоб ви надихалися цього повітря (Гонч.); сприймання, відчуття (бачити, чути, стежити, спостерігати, відчувати, уявляти та ін.): Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори (Мал.); сподівання, віри (надіятися, спо­діватися, вірити та ін.): Я все надіявся, що ви таки наду­маєтеся і зважитесь приїхати до нас (Коц.); піклу­вання, турботи (дбати, турбуватися, старатися, клопотатися та ін.): Оці добродії почали клопотатися, щоб прийняти Шевченка до академії (П. М.); психічні процеси, почуття та їх виявлення (боятися, обра­жатися, соромитися, сумувати та ін.): Раділа, що йду, живу, п'ю цілюще степове повітря (Гонч.); буття, виявл е н н я (бувати, статися, траплятися, виявлятися та ін.): З'ясувалося, що він перевіряє, чи справний кулемет (Ян.) та ін., а також предикативні прислівники, прикметники, віддієслівні і співвідносні з дієсловами іменники, що харак­теризуються тією ж, що й відповідні дієслова, семантикою (порівняйте: Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ян.); Ми горді собою, що набли­жаємо трудом золотим щастя весни трудової (Вас.); Віру, напевне, схвилювала його своєрідна оповідь, чому він став саме словесником (Цюпа), а зрідка й стійкі сло­восполучення, що своїм змістом співвідносні з відзначени­ми семантичними розрядами дієслів (дати слово — за­певнити, дати знати — повідомити, спасти на дум­ку — подумати та ін.): Даю голову на відруб, що з ними нічого не сталося (Гонч.).

Підрядні частини складнопідрядних з'ясувальних речень поєднуються з головними в одне ціле за допомогою з'ясу­вальних сполучників що, як, мов, ніби, наче, щоб, аби, якби, коли, поки, доки, чи та сполучних слів що, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, чому, скільки та ін., причому найчастіше в ролі сполучного засобу в ре­ченнях цього типу виступає сполучник що.

Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень стоїть звичайно після головної або всередині її, але після слів, яких вона стосується. Щоправда, зрідка трапляються випадки, коли підрядна частина знаходиться перед головною, що буває тоді, коли необхідно якось виділити зміст підряд­ної частини, логічно підкреслити його, зосередити на ньому увагу: Що хотіла зробити, не знає (Коц.); Як ми зайшли сюди, тобі не знати (Вас.).

Лекція 3. Складнопідрядні речення з підрядними означальними та обставинними

  1. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними.

  2. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними.

  3. Види підрядних обставинних.

  4. Пунктуація складнопідрядних речень.

Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними

Присубстантивно-атрибутивними нази­ваються такі складнопідрядні речення нерозчленованої струк­тури, в яких підрядна частина, відповідаючи на питання який? яка? яке?, стосується іменника чи субстантивованого слова, що входить до складу головної частини і означає його. Так, у реченні: Між подвійними сходами, що вели на другий поверх, колись стояв величезний акваріум, в яко­му плескалися золоті краснопері риби (Рил.), в якому при одній головній частині маємо аж дві підрядних, перша з яких (що вели на другий поверх) стосується іменника епо­дами, а друга (в якому плескалися золоті краснопері ри­би) — іменника акваріум головної частини, означаючи їх.

Означуваний іменник може виконувати в головній час­тині функцію будь-якого члена речення і, отже, виступати в будь-якій формі.

Засобом зв'язку предикативних частин присубстантивно-атрибутивних речень є сполучні слова-займенники який, чий, котрий, що, хто та сполучні слова-прислівники де, куди, звідки, коли, як, а також сполучники що, щоб, мов, немов, наче, неначе, ніби, причому у головній частині сполучникові чи сполучному слову підрядної може відповідати вказівний за­йменник той, такий, що супроводжує означуваний іменник: Немидорі знов приснився сон, ніби вона блукає з Миколою (Н.-Лев.); Море було таке гладеньке, синє, наче туго на­тягнений екран, на якому показували небо (Коц.); Люблю я дуже ті дні, коли дома у нас збиралися гості (Вас.).

Залежно від значення означуваного іменника і структури предикативних частин серед складнопідрядних присубстантивно-атрибутивних речень розрізняються два різновиди: 1) власне атрибутивні, головна частина яких обов'язково ви­магає підрядної, бо означуваний іменник її, маючи надто за­гальне значення, потребує конкретизації, наприклад: Благо­словенна та ясна година, коли буквар до рук бере дити­на (Павл.); 2) атрибутивно-поширювальні, головна частина яких може обійтися без підрядної частини, оскільки остання подає про означуваний іменник лише додаткові відомості, на­приклад: Густа біла рослинність, що оточувала навкру­ги, переносила мрію в якусь зачаровану країну (Коц.).