Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні

Між предикативними частинами безсполучникових склад­них речень вживаються такі розділові знаки, як кома, крапка з комою, двокрапка і тире.

Між предикативними частинами безсполучникових речень з однотипними частинами, коли вони семантично тісно по­в'язані між собою і означають одночасність перелічуваних явищ, часову послідовність дій, перелік їх, звичайно ставить­ся кома. Якщо ж предикативні частини цих речень зберіга­ють відносну самостійність і в своєму складі мають ще роз­ділові знаки, зокрема коми, то між ними ставиться крапка з комою.

У складних безсполучникових реченнях з різнотипними частинами нерідко ставиться двокрапка. Цей розділовий знак, зокрема, вживається тоді, коли між предикативними частина­ми цих речень існують з'ясувально-об'єктні, означальні, а також причинові відношення.

У безсполучникових складних реченнях з однотипни­ми частинами із зіставно-протиставними відношеннями між компонентами ставиться тире. Ти­ре ставиться також у складних безсполучникових речен­нях із різнотипними частинами, що виражають часові, умов­ні, наслідкові, порівняльні відношення.

Тема: Багатокомпонентні складні речення

Лекція 1. Багаточленні складні речення із сурядним та з безсполучниковим зв’язком

1. Загальні відомості про багаточленні складні речення, їх різновиди.

2. Складносурядні багатокомпонентні речення.

3. Безсполучникові багатокомпонентні речення.

У мовленні не так уже й часто зустрічаються складні речення, так би мовити «класичного» зразка — двокомпо­нентні, що складаються із двох предикативних одиниць, на яких переважно зосереджено увагу в курсах синтаксису складного речення. Найчастіше в мовленні (причому в різних його стилях) виступають складні синтаксичні конст­рукції, що є багатокомпонентними, багаточленними склад­ними реченнями, до складу яких входить три і більше пре­дикативних частин, які відповідним чином пов'язані між собою в єдине ціле. Це так звані ускладнені складні ре­чення.

Серед складних синтаксичних конструкцій, що складаються з кількох предикативних частин, виділяють такі різновиди: 1) безсполучникові багатокомпонентні речення; 2) складно­сурядні багатокомпонентні речення; 3) складнопідрядні ба­гатокомпонентні речення; 4) складні багатокомпонентні ре­чення з різними типами зв'язку, інакше — складні багато­компонентні речення змішаного типу, серед яких, у свою чергу, виділено ще ряд підрізновидів.

До складних синтаксичних конструкцій із своєрідною організацією належать також такі, як період та різні способи передачі чужого мовлення.

Складносурядні багатокомпонентні речення

У мовленні досить широко представлено багатокомпо­нентні складносурядні речення, щоправда, не всіх типів, а лише ті, предикативні частини яких поєднуються в одне ціле за допомогою єднальних, зокрема приєднувальних і розділо­вих сполучників.

Найпоширенішими є складносурядні речення, предикативні частини яких поєднуються єднальними сполучниками: Тяж­ких дерев стривожені ряди Загомоніли раптом, затрем­тіли, І довгі трави стебла похилили, І покотилася не­добра вість, І змовкло все (Рил.); Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочис­тим спалахом, ні бурі не повивертали з корінням мо­гутніх столітніх дубів (Довж.); Ні їсться, ні п'ється, ні серце не б'ється, і очі не бачать, не чуть голови (Т. Ш.); Лиш небо гуде неокрає, Та сім'я журавлина на крилах весну піднімає, Та ясними ночами зорі світять мечами, На Дону, на Дніпрі, на Дунаї (Мал.). Якщо в першому з наведених речень предикативні частини поєдну­ються єднальним сполучником і, то у другому — повторю­ваним сполучником ні ... ні, а в третьому — безсполуч­никово, у четвертому у ролі єднального виступає сполуч­ник та.

Не таким уже й рідким випадком є поєднання предика­тивних частин у багатокомпонентному складносурядному реченні за допомогою повторюваних розділових сполучників то ... то, чи ... чи та ін.: То вітерець дихне по ниві, То коник в житі засюрчить, То радісно бджола з добут­ком, злетівши з квітки, задзижчить (Гл.); Чи щось ска­зати хоче, чи так душа болить, чи розгнівалась на когось, чи все разом бентежиться в її вразливій нату­рі (Шум.).

Іноді в ролі єднального може виступати повторюваний сполучник а, за допомогою якого поєднуються в одне ціле предикативні частини з перелічувальною інтонацією: А ве­чір палить вікна незнайомі, А синя хмара жаром прой­нялася, А синій ліс просвічує огнем, А вітер віти кло­нить і співає Мені в ушах (Рил.).

Складносурядні речення, предикативні частини яких по­єднані протиставними сполучниками, виступають лише як двокомпонентні. Проте вони можуть входити до складу ба­гатокомпонентних складносурядних речень, поєднуваних іншими сполучниками сурядності, утворюючи при цьому своєрідні блоки, що об'єднуються в єдине ціле єднальними чи розділовими сполучниками або й безсполучниково: І колишеться м'ята, і тремтить долина, і доріг тих багато, А вітчизна — одна (Мал.); Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (Котл.). У першому з наве­дених речень, що складається з чотирьох предикативних ча­стин, три перші предикативні частини поєднані єднальним сполучником і, а четверта приєднується до третьої, творячи з нею своєрідний блок, за допомогою протиставного сполуч­ника а; у другому ж реченні маємо безсполучникове по­єднання аж трьох блоків, в яких об'єднані попарно за допо­могою протиставного сполучника а три пари складносуряд­них речень, а до них уже за допомогою протиставного спо­лучника та приєднується остання частина цього складного синтаксичного утворення.