Засоби зв'язку між компонентами складного синтаксичного цілого

Речення, що входять до складу складного синтаксичного цілого, поєднані між собою насамперед змістом. Семантична пов'язаність речень, єдність їх змісту — це та основа, на якій побудовано складне синтаксичне ціле як окреме синтаксич­не утворення, найбільша синтаксична одиниця. Проте, крім змістового зв'язку, речення поєднуються у складне синтак­сичне ціле за допомогою різних структурних засобів, зокре­ма лексичних, морфологічних, синтаксичних, ритмомелодій­них, хоч одночасне використання їх у кожній окремо взятій конструкції складного синтаксичного цілого не є обов'язко­вим. Обов'язковим в усіх випадках є лише семантичний зв'язок між компонентами складного синтаксичного цілого. Що ж до інших структурних засобів зв'язку, то в одних конструкціях можуть використовуватися одні з них, а в ін­ших — інші.

У ролі лексичних засобів поєднання окремих речень у складне синтаксичне ціле може використовуватися повто­рення окремих слів з попереднього речення, вживання осо­бових і вказівних займенників, займенникових прислівників тощо: В перші дні після від'їзду дітей Чайчиха не зводи­ла погляду з невеличкого, на чотири крихітні шибки віконця, мовби воно приворожило її. До віконечка, при­сідаючи на полінце, тулилась молода вишня, занизана набухлими лапками бруньок. Стара не раз бачила, як вони затікали, запікались льодком або волохатились памороззю, а в полудень тримали кетяшини сліз, в яких голубіло небо і червонів одсвіт тужавої, багатої на цвіт брості (Ст.). У наведеній конструкції друге речення при­єднується до першого шляхом повторення іменника віконце (до віконечка), а третє поєднується також з першим за допо­могою займенника вони, вжитого замість іменника шибки.

Як морфологічний засіб зв'язку між реченнями, що вхо­дять до складного синтаксичного цілого, може виступати єдність, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків: Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка. В склад­ках моєї одежі приносив запах полів, мов старозавіт­ний Ісав. Спокійний, самотній, сідав десь на ґанку по­рожнього дому й дивився, як будувалася ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсува­ла й підносила вгору непевні тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось і темніло, склепляла над ними зоря­ну баню (Коц.). У цій конструкції присудки всіх речень виражені дієсловами минулого часу недоконаного виду, чим і досягається взаємопов'язаність цих речень. Крім того, п'я­те речення пов'язується з четвертим за допомогою займен­ника вона, що замінює іменник ніч попереднього речення.

Для пов'язання речень у складне синтаксичне ціле мо­жуть використовуватися і синтаксичні засоби, зокрема порядок слів і речень, сполучники з приєднувальним значен­ням, паралелізм побудови речень, неповнота окремих речень тощо: Мене втомили люди. Мені докучило бути заїз­дом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, мету­шаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрити осе­лю! Викинуть разом із сміттям тих, що смітять. Не­хай увійдуть у хату чистота і спокій (Коц.). У наведе­ному прикладі як засіб зв'язку широко використовується паралелізм структури речень: однотипність речень, зокрема, з одного боку, першого — третього, що починаються з особо­вого займенника я, мене, мені, а з другого — четвертого — сьомого, що є спонукальними, четверте — шосте з яких ма­ють присудки, виражені формами інфінітива, а сьоме — при­судок, виражений у формі наказового способу.

В усному мовленні для поєднання компонентів складного синтаксичного цілого широко використовуються ритмо­мелодійні засоби, виявом яких є інтонація. Ритмомелодійна оформленість складного синтаксичного цілого, як уже відзна­чалося, проявляється, зокрема, в тому, що паузи між окреми­ми реченнями, з яких воно складається, відчутно коротші від пауз, що відокремлюють складні синтаксичні цілі одне від одного. Крім того, роль при цьому відіграє підвищення й пониження голосу. Так, у кінці складного синтаксичного ціло­го спостерігається значне пониження голосу, водночас як початок наступного складного синтаксичного цілого харак­теризується більшим підвищенням голосу.