Лекція 2. Класифікація складнопідрядних речень

1. Принципи класифікації складнопідрядних речень.

2. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень.

3. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.

У процесі вивчення складнопідрядних речень у вітчиз­няній синтаксичній традиції склалося три принципи їх кла­сифікації: 1) логіко-граматичний, заснований на співвіднос­ності підрядних частин цих речень з членами простого ре­чення, згідно з якою серед складнопідрядних речень розріз­няють підметові, присудкові, додаткові, означальні і різні різно­види обставинних речень (ця класифікація, до речі, знайшла послідовне втілення в існуючих наукових курсах україн­ського синтаксису); 2) формально-граматичний, що спираєть­ся на засоби зв'язку підрядної і головної частини цих речень, згідно з яким серед складнопідрядних речень розрізняють безсполучникові, сполучникові і складнопідрядні речення із сполучними словами, а сам аналіз цих речень по суті зво­диться до аналізу сполучників і сполучних слів, за допомо­гою яких поєднуються їхні предикативні частини; 3) струк­турно-семантичний, який в основу класифікації складнопід­рядних речень кладе установлення структурних і семантич­них співвідношень між підрядною і головною частинами цих речень.

Структурно-семантична класифікація останнім часом знай­шла втілення у ряді посібників для вищої і середньої школи, а у дещо спрощеному вигляді була запроваджена також у шкільних підручниках. Вона уявляється її прибічникам най­повнішою і всебічною, оскільки враховує: 1) до чого нале­жить підрядна частина (до всієї головної чи тільки до окре­мого її слова); 2) за допомогою яких формально-граматич­них засобів вона приєднується до головної; 3) в яких семан­тичних стосунках знаходяться предикативні частини склад­нопідрядного речення.

Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень

За будовою серед складнопідрядних речень розрізняють два основні структурно-семантичні типи: 1) речення нерозчленованої структури, або нерозчленовані, одночленні; 2) ре­чення розчленованої структури, або розчленовані, двочленні.

Речення нерозчленованої структури — це такі складнопідрядні речення, підрядна частина яких відноситься до одного слова або словосполучення головної частини, при­чому зв'язок підрядної частини з головною в них здійснює­ться за допомогою асемантичних, функціональних сполуч­ників і співвідносних слів.

Підрядна частина у складнопідрядних реченнях нерозчле­нованої структури стосується того слова чи словосполучен­ня головної частини, яке потребує доповнення, уточнення, розширення, конкретизації, а сама головна частина таких ре­чень, потребуючи уточнення, доповнення, продовження, не може функціонувати без підрядної.

До складнопідрядних речень нерозчленованої структури належать: 1) складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними (у шкільній практиці їх назива­ють означально-приіменникові); 2) займенниково-співвідносні (у шкільній практиці — означально-займенникові); 3) з'ясу­вальні.

Складнопідрядні речення розчленованої струк­тури — це такі речення, підрядна частина яких звичайно відноситься до всієї головної частини в цілому і пов'язуєть­ся з нею за допомогою так званих семантичних сполучників, тобто сполучників, що виражають певні семантичні відно­шення (причинові, умовні, допустові, наслідкові тощо). В ок­ремих випадках можливий зв'язок підрядної частини таких складнопідрядних речень лише з одним словом головної частини, наприклад: 3 весною, коли розпочались справжні роботи, розмови ставали більш різнобарвні і розроста­лись (Коц.).

Зв'язок між предикативними частинами у складнопідряд­них реченнях розчленованої структури не такий тісний, як у реченнях нерозчленованої структури: головна частина їх може існувати окремо, без підрядної частини, яка не є необ­хідним продовженням головної.

До складнопідрядних речень розчленованої структури належать речення з підрядними часу, умови, причини, мети, місця, наслідковими, допустовими, порівняльними, а також складнопідрядні речення з підрядними супровідними. Підрядні частини цих речень, як і обставинні другорядні члени, вказу­ють на різні обставини, в яких відбувається дія головної частини, виявляється стан або ознака, несучи в собі одно­часно додаткові значення чи відтінки. В семантичному відно­шенні вони значно повніші і об'ємніші, ніж відповідні обста­вини, ширші за своїм значенням від них.