Лекція 3. Період

1. Поняття про період.

2. Роль інтонації в періоді.

3. Будова періоду.

Дуже близькою до складних синтаксичних конструкцій є своєрідна форма організації складних, а зрідка й простих ускладнених речень, що широко представлена в мові худож­ньої літератури і в публіцистичному та науковому мовленні, відома під назвою «період».

Період — це розгорнутий вислів, що як своїм змістом, так і інтонаційно чітко розпадається на дві взаємно врівно­важені частини і характеризується єдністю змісту й інто­нації. За своїм складом це звичайно багаточленне складне речення, хоча зрідка трапляється й ускладнене просте, яке характеризується вичерпною повнотою змісту й гармоній­ністю синтаксичної структури. З інтонаційного погляду період характеризується ритмічною завершеністю інтонації, тобто закономірним підвищенням і зниженням голосу.

Період — це не окремий структурний тип, а лише різно­вид існуючих типів речень, який відзначається деякими спе­цифічними ознаками своєї будови й особливою вимовою. При читанні періоду утворюється певна ритмічність висло­ву: його починають читати спокійним голосом, потім голос поступово підвищується, досягаючи кульмінації, а після пау­зи знову знижується до первісного спокійного тону.

Перша частина періоду, що містить у собі основу вислову і характеризується наростанням інтонації, називається підви­щенням, а друга, заключна — зниженням. У великих за обся­гом періодах підвищення і зниження за допомогою невели­ких пауз можуть розпадатися на дрібніші частини — члени періоду. За змістом період являє собою закінчене структур­не ціле. Семантичні відношення між частинами періоду ті самі, що й між частинами складного речення — часові, при­чинові, умовні, протиставні, розділові тощо.

За своєю будовою період найчастіше — це багатокомпо­нентне складнопідрядне речення, що складається з головної і кількох однорідних підрядних частин, які звичайно містять­ся у першій частині періоду. Характерною ознакою періоду, що являє собою складне речення, є, як уже зазначалося, чітке членування його на дві частини як інтонаційно, так і за змістом: перша частина періоду — підвищення, в якій пере­лічуються окремі явища, зіставляється з другою, заключною, яка містить у собі висновок, узагальнення, наслідок. Періо­дові властивий постійний порядок розміщення його частин: перша частина містить у собі ряд звичайно однорідних еле­ментів, які і за своїм змістом, і граматично залежать від другої частини, причому перша частина періоду замикається другою логічно, граматично й інтонаційно, що створює за­вершеність, властиву цій синтаксичній структурі: Чи тільки терни на шліху знайду, Чи до мети я повної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, -- Бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: з співом на устах (Л. У.); Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній город Ярослава Мудрого дев'ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п'ятде­сят років тау на Хрещатику були тільки шинки й ви­нокурні, коли згадаємо, що дев'ятнадцяте сторіччя Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам'яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста», — то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (Загр.); Коли глухого генія музики Уже людські не досягали крики, Коли він чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гар­монії, щоб сам не чути, — Настигла смерть (Рил.). В основі наведених періодів лежать складні речення: у пер­шому — з кількома сурядними частинами, у другому — з кількома підрядними умови, у третьому — з підрядними часу, які разом з другою частиною, що виступає як головна, утво­рюють складні речення ускладненої структури. Чітке розме­жування першої й заключної частин періоду, який звичайно має структуру складнопідрядного речення, на письмі здійснюється й за допомогою розділових знаків: між пер­шою і другою частинами такого періоду, як це видно і з наведених прикладів, ставиться кома і тире.

Зрідка, як уже відзначалося, період може являти собою й просте ускладнене речення з однотипними групами одно­рідних членів речення у першій частині: Микола Дем'янович побудував собі трохи вище й ближче до шляху нову хату, прекрасну хату на три кімнати з кухнею, з при­будовою, хату на дерев'яній підлозі, під шифером, хату з шахвами й комодами, з холодильником, з телевізором - все як у людей (Лев.). Друга, висновкова частина в цьому періоді, як бачимо, зовсім коротка.

У періодах, що становлять просте ускладнене речення, друга, заключна частина починається звичайно з узагальнюючого слова, перед яким ставиться тире.