Лікування Лікування гострої кропив'янки

Етіотропна терапія передбачає припинення поступлення причинно-значущого алергену в організм (індивідуальна гіпоалергенна дієта; відміна ліку, який спровокував прояви кро­пив'янки тощо).

Для зменшення всмоктування і виведення залишків алерге­ну з травного каналу проводиться промивання кишок 1 раз на день протягом 3 днів. Для цього застосовується гіпертонічний розчин кухонної солі (1л на рік життя, не більше 5л). Призначається часте тепле пиття (лужні мінеральні води).

Як медикаменти патогенетичної дії застосовуються антигістамінні препарати. У разі появи інтенсивних проявів rocтрої кропив'янки показана комбінація препаратів першого і другого покоління, причому антигістамінні ліки першого по­коління вводяться парентерально.

Для зменшення вираженості метаболічної інтоксикації, зни­ження сенсибілізації до харчових алергенів призначаються ентеросорбенти (карболонг, активоване вугілля, силард), фер­ментні препарати (фестал, мезим форте), жовчогінні засоби (магнію сульфат тощо).

У разі прогресування висипу і наростання інтенсивності набряку вводяться сечогінні препарати (найчастіше лазикс парентерально).

Якщо вказані вище лікувальні заходи неефективні, при­значаються глюкокортикостероїди. Найчастіше застосовують преднізолон у дозі 1-2-3-5 мт/кг тіла парентерально. Можли­ва комбінація парентерального і перорального застосування глюкокортикостероїдів.

Обов'язковою умовою успішного лікування гострої кро­пив'янки є санація хронічних вогнищ інфекції в організмі.

Основні принципи терапії хронічної рецидивної кропив'янки

Лікування хронічної рецидивної кропив'янки визначаєть­ся етіологічними факторами, патогенетичними механізмами і фазою захворювання. Терапія загострення хронічної рецидив­ної кропив'янки принципово не відрізняється від ведення го­строї кропив'янки.

Пріоритетною у разі хронічної кропив'янки є превентивна терапія, мета якої — профілактика рецидивів. Вона повинна бути індивідуальною і базуватися на результатах проведеного диференціально-діагностичного пошуку.

При хронічній рецидивуючій кропив'янці особливо ефек­тивною є етіотропна терапія, спрямована на усунення кон­такту з факторами, які спричиняють кропив'янку. Це можуть бути алергени різного походження, лікарські засоби, харчові додатки, хімічні речовини і різноманітні фізичні фактори. При­чиною розвитку кропив'янки іноді є хронічна інфекція, саме тому санація її вогнищ, дегельмінтизація хворого і членів його сім'ї є надзвичайно важливими.

Псевдоалергічна кропив'янка нерідко буває проявом заго­стрення багатьох соматичних захворювань, особливо гастро­ентерологічного профілю, тому етіотропна терапія повинна бути спрямована на лікування основного захворювання і запобі­гання його загострень.

Медикаментозна терапія

Як ліки патогенетичної дії здебільшого застосовуються антигістамінні препарати. На жаль, така терапія не завжди дає бажаний ефект, що пов'язано і з індивідуальною чутли­вістю до антигістамінних препаратів, і з природою самої кро­пив'янки. Наявність індивідуальної чутливості диктує по­требу кропіткої роботи щодо підбору антигістамінних препаратів.

Перевагу слід надавати антигістамінним препаратам II по­коління, які характеризуються:

• високою специфічністю і високою спорідненістю до Н1-рецепторів;

• значно меншим або відсутнім седативним ефектом;

• більшою тривалістю дії (до 24 год);

• відсутністю звикання при тривалому застосуванні.

Нині в Україні вже зареєстрований антигістамінний пре­ парат, який відносять до третього покоління — Телфаст. Він є кінцевим фармакологічно активним метаболітом НІ-антагон­іста II покоління - терфенадину.

Тривалість терапії антигістамінними препаратами може бути різною — від кількох тижнів до кількох місяців і навіть років.

Дослідження багатьох авторів і наш власний досвід показа­ли, що у разі розвитку хронічної рецидивної кропив'янки до­цільно комбінувати НІ- та Н2-антагоністи (ранітидин, фамо-тидин). Така комбінація дозволяє дуже ефективно боротися з вираженим свербінням.

Кілька слів про популярний серед практичних лікарів ке-тотифен. Він особливо ефективний у дозі, значно вищій ніж рекомендована, а це збільшує ризик розвитку побічних ефектів.

Для зменшення ознак метаболічної інтоксикації у хворих на хронічну рецидивуючу кропив'янку використовується ентеросорбція. При цьому призначають різні препарати: активо­ване вугілля, карболонг, полісорб, ентеросорб, пектинові таб­летки тощо. Ці препарати призначаються повторними короткими курсами (до 10-14 днів).

Хронічна рецидивуюча кропив'янка майже завжди супро­воджується змінами з боку травного каналу (захворювання гепатобіліарної системи, хронічні гастрити, дуоденіти, енте­рити, коліти, дисбіотичні зсуви в кишках).

Лікування гастроентерологічної патології призначають інди­відуально після ретельного додаткового обстеження.

Особливу увагу заслуговує гепатопротекторна терапія і ко­рекція порушень біоценозу кишок, оскільки таке лікування потрібно призначати майже кожному хворому на хронічну ре­цидивну кропив'янку.

Гепатотропні засоби і гепатопротектори:

• поліпшують обмінні процеси в печінці;

• підвищують стійкість печінкових клітин до зовнішніх негативних чинників різного походження;

• сприяють швидшому відновленню структури і функції гепатоцитів.

До цієї групи препаратів відносять Гепабене, Карсил, Есен-ціале, Легалон тощо.

Серед препаратів рослинного походження успішно вико­ристовують Гепабене, в якому гепатопротекторний ефект сілімарину вдало поєднаний з жовчогінною дією трави рутки лікарської. Така комбінація діючих речовин забезпечує висо­ку ефективність препарату. Дозування — 1 капсула 3 рази на день протягом 3-4 тижнів.

Пробіотики призначаються почергово, тривало, залежно від результатів дослідження калу на мікробний пейзаж.

В останні роки широку популярність серед педіатрів здо­був препарат

Хілак - стерильний концентрат продуктів обміну речовин нормальної мікрофлори кишок, який містить молочну кисло­ту, лактозу, амінокислоти, жирні кислоти. Ці речовини спри­яють відновленню біологічного середовища для існування нор­мальної мікрофлори в кишках і пригнічують ріст патогенних бактерій. Зручний режим дозування (у краплях) і можливість застосування у грудних дітей підвищують рейтинг цього пре­парату.

Необхідною умовою для успішного лікування дисбактеріо­зу кишок поряд з призначенням біопрепаратів є одночасне відновлення ферментного статусу. Арсенал ферментних пре­паратів, які використовуються в комплексній терапії хронічної рецидивної кропив'янки досить широкий. Найчастіше за­стосовуються ліки, що містять панкреатичні ферменти (амі­лаза, ліпаза, протеаза): панкреатин, мезим форте, креон, фес­тал, панзинорм тощо.

Відновлення функціонального стану центральної і вегета­тивної нервових систем — важливий компонент комплексного лікування хворих на хронічну рецидивну кропив'янку. У та­ких дітей часто порушуються сон, емоційний стан, змінюєть­ся поведінка. Іноді спостерігаються невротичні реакції і фор­муються психопатологічні риси особистості. Будь-які стресові ситуації, конфлікти у школі або в сім'ї, гнів, страх, тривога й інші стани нервового напруження можуть призвести до загос­трення симптомів захворювання.

Таким дітям слід якнайшвидше призначати седативну фіто­терапію (настої або відвари трав, офіцинальні препарати). Найчастіше застосовують валеріану, собачу кропиву, мелісу. Добре зарекомендував себе новопасит.

Матеріали для самоконтролю:

Тести:

1. Дитина 3 міс. в харчування введена суміш "Малюк". Мати відмічає, що у дитини з'явилось стійке почервоніння у складках шкіри. Через 5-6 днів на щоках з'явились сверблячі ділянки гіперемованої шкіри, різко відмежовані від нормальної шкіри, а згодом - ексудат, що підсихає у кірочки. Який найбільш вірогідний діагноз?

A. Стафілодермія

B. Нервово-артритичний діатез

C. Лімфатико-гіпопластичний діа­тез

D.- Стрептодермія.

Е. Алергічний діатез

2. Ознаками атопії є всі, крім:

А. Спадкова схильність

В. Гіперпродукція IgE

С. Еозинофілія

Д. Підвищення циркулюючих імунних комплексів

Е. Гіперреактивність шокового органа

3. Для лікування атопічного дерматиту використовують:

А антибіотики B ремантадин

C мукалтин D кларитин E еуфілін

4. У хворого Я.,7 років, діагностована справжня екзема. Який первинний морфологічний елемент є головним у клінічній картині?

A. Пухир

B. Пустула

C. Папула

D. Везикула

E. Пляма

5. У хворого Я.,7 років, діагностована справжня екзема. Який первинний морфологічний елемент є головним у клінічній картині?

A. Пухир

B. Пустула

C. Папула

D. Везикула

E. Пляма

6. Який з перелічених антимедіаторних препаратів вводиться інтраназально?

A. Алергодил

B. Семпрекс

C. тавегіл

D. Кларитин

E. фенкарол

Задачі

1. Дівчинки 8 років звернулася до алерголога у грудні місяці. Діагностовано алергічний риніт. На даний час ознак захворювання не спостерігається.

Що слід призначити дитині в даний момент?

2. Дитина 3 роки. Температура тіла 36,4 °С, з»явилися висипання. На всьому тілі наявна плямисті дрібні рожеві висипання, найбільш виражені на розгинальних поверхнях рук, щоках і сідницях. Розмір потиличних лімфатичних вузлів коло 5 мм. В анамнезі - харчова алергія. Вчора дитина з»їла плитку шоколаду. Який діагноз найбільш ймовірний в даному випадку?

Рекомендована література

Основна

Література

Основна література:

Дитячі хвороби / За ред. В.М. Сидельникова, В.В. Бережного.-К.: Здоров'я, 1999.-С.

Майданник В.Г. Педиатрия. — Харьков: Фолио, 2004. – С.

Педіатрія: Навч. посібник / О.В. Тяжка, О.П.Вінницька, Т.І. Лутай, та ін.: За ред. проф. О.В.Тяжкої.-К.: Медицина, 2005.-С.

Додаткова література:

Шабалов Н.П. Детские болезни. — СПб. и др.: Питер, 1999.- С.