- •Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені о.О.Богомольця
- •Завідувач кафедри
- •4.1. Основні терміни до теми.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •5.Зміст заняття
- •Кропив’янка
- •Класифікація кропив'янки
- •Діагностика
- •Лікування Лікування гострої кропив'янки
- •Медикаментозна терапія
Діагностика
І. ДІАГНОСТИЧНИЙ ПОШУК У ХВОРИХ НА КРОПИВ'ЯНКУ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДЕТАЛЬНОГО ЗБОРУ АНАМНЕЗУ
У процесі анамнестичних досліджень потрібно:
• Вияснити, коли і як почалося захворювання і як часто воно загострюється.
• Уточнити, які захворювання переніс хворий і які ліки застосовував.
• Особливу увагу звернути на те, чи страждає хворий на гастроентерологічні, автоімунні, злоякісні й ендокринні
захворювання, оскільки всі вони можуть бути причиною хронічної кропив'янки.
• Чи приймав хворий Н1-гістаміноблокатори (антигістамінні препарати), і, якщо приймав, яка їх ефективність.
Чи контактує хворий у школі, дитсадку чи вдома з шкідливими речовинами (хімічними, біологічними, запахами тощо).
Чи пов'язана поява висипань з менструальним циклом.
II. ДРУГИМ ЕТАПОМ ДАГНОСТИЧНОГО ПОШУКУ Є ОБ'ЄКТИВНЕ І ДОДАТКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Діагноз гострої кропив'янки встановлюють на підставі типової клініки захворювання, а саме: поява типового висипу, який супроводжується свербінням, не спровокований фізичними факторами, утримується не більше б тижнів.
Додаткові дослідження повинні включати:
Загальний аналіз крові з формулою.
Загальний аналіз сечі.
Копрологічне дослідження і посів калу на мікробний пейзаж.
Функціональні печінкові проби.
УЗД органів черевної порожнини.
Специфічну алергодіагностику.
Важливим етапом діагностичного процесу є специфічна алергодіагностика. Методи алергологічного обстеження нині є багаточисельниші. На підставі літературних даних і власних спостережень нами запропоновано мінімальний діагностичний комплекс, який дозволяє віддиференціювати алергічну і псевдоалергічну кропив'янку:
• Виявлення обтяженої алергією спадковості.
Визначення зв'язку клінічних проявів і контакту з підозрілими алергенами.
Дослідження рівня загального IgE, а у разі потреби - специфічних IgE.
Скарифікаційні шкірні тести з підозрілими алергенами.
Проведення елімінаційних заходів.
Позитивні результати перерахованих вище досліджень свідчать на користь алергічної природи захворювання.
Діагностичний пошук у разі розвитку хронічної кропив'янки значно складніший і включає:
Загальний аналіз крові з формулою.
Загальний аналіз сечі.
Копрологічне дослідження і посів калу на мікробний пейзаж.
Визначення фракцій комплементу (СЗ і С4).
Функціональні печінкові проби.
УЗД органів черевної порожнини.
Специфічну алергодіагностику.
Тнші спеціальні дослідження для виключення:
- системних захворювань сполучної тканини (антиядерні
авто антитіла, ЦІК тощо);
злоякісних новоутворів;
хронічних інфекційних і паразитарних захворювань (вірус гепатиту і вірус Епштейна —Барр, бактеріальні, грибні інфекції, гельмінтози);
захворювань щитовидної залози (УЗД, антитироїдні ан-
титіла, гормони щитовидної залози)
- травного каналу (езофагогастродуоденофіброскопія тощо).
• Біопсія шкіри при підозрі на уртикарний васкуліт.
КЛІНІКА
Деякі варіанти хронічної рецидивної кропив'янки (холінергіч-на, уртикарний дермографізм, кропив'янка від тиску, сонячна, теплова, вібраційна, холодова, аквагенна і контактна) відрізняють за типовою клінікою і відомими етіологічними чинниками.
ХОЛІНЕРГІЧНА КРОПИВ'ЯНКА
Розвивається після різноманітних впливів на організм, які призводять до підвищення температури тіла. Найчастіше це:
гарячі ванни або душ;
енергійні фізичні вправи тощо.
Висип при холінергічній кропив'янці локалізується, як правило, на тулубі, відзначається сильним свербінням, малими розмірами (1-2 мм). Елементи висипу блідо-рожеві й обмежені широким кільцем яскравої еритеми.
АДРЕНЕРГІЧНА КРОПИВ'ЯНКА
Захворювання нагадує холінергічну кропив'янку, однак при адренергічній кропив'янці пухирці дрібніші, червоного кольору, обмежені білим вінчиком. За нашими спостереженнями елементи висипу особливі і невластиві іншим варіантам кропив'янки. Провокуючим фактором розвитку цього варіанту захворювання є емоційне перенапруження. Ефективні в лікуванні неселективні адреноблокатори (пропранолол, атенолол).
УРТИКАРНИЙ ДЕРМОГРАФІЗМ
Характеризується появою на шкірі лінійного пухирця і еритеми після енергійного проведення по шкірі тупим твердим предметом. Пухирець виникає протягом декількох хвилин і супроводжується свербінням.
Симптоматичний дермографізм часто спостерігається у хворих з ідіопатичною кропив'янкою, дифузним мастоцитозом, а також при різних варіантах фізичної кропив'янки (холодова, холінергічна тощо).
КРОПИВ'ЯНКА І АНГІОНЕВРОТИЧНИЙ НАБРЯК, СПРИЧИНЕНІ МЕХАНІЧНИМ ТИСКОМ Ознаки захворювання можуть розвинутися негайно або протягом 4-6-ти годин. Такі хворі найчастіше скаржаться на появу характерного висипу в місцях тривалого тиску предметів одягу: гумки трусів, пояса, бретельок бюстгальтера тощо.
Описані випадки розвитку кропив'янки й ангіоневротичного набряку після тривалого перебування на твердому сидінні, що призводило до набряку сідниць; набряку кисті після тривалого стискання ручки якогось інструмента тощо.
У період загострення у хворих можуть спостерігатися системні реакції: підвищення температури тіла, артралгії, лейкоцитоз.
Деякі автори як діагностичний прийом рекомендують застосовувати спеціально виготовлений прес (масою 5-7 кг) для локального механічного тиску на окремі ділянки тіла.
СОНЯЧНА КРОПИВ'ЯНКА
Це рідка форма кропив'янки, при якій висип виникає через декілька хвилин або годин після ультрафіолетового опромінення. У випадку фіксованої сонячної кропив'янки висип появляється на тих самих ділянках шкіри навіть у разі опромінення всього тіла.
ХОЛОДОВА КРОПИВ'ЯНКА Й АНПОНЕВРОТИЧНИЙ НАБРЯК
Захворювання розвивається після впливу на хворого якогось холодового фактору: холодне повітря або контакт з холодними речовинами (вода, сніг тощо).
Слід памятати, що хворі на холодову кропив'янку при купанні у холодній воді мають високий ризик розвитку генерал-ізованих реакцій аж до шоку.
Для підтвердження діагнозу холодової кропив'янки застосовують шкірний тест з кубиком льоду, який накладають на 3-5 хв на відкриту поверхню тіла хворого, наприклад, передпліччя. Поява пухирця і почервоніння на тому місці підтверджує діагноз.
АКВАГЕННА КРОПИВ'ЯНКА
Дуже рідке захворювання, при якому висип виникає тільки після контакту з водою будь-якої температури.
Описані й інші дуже рідкі варіанти кропив'янки, що розвиваються під впливом фізичних факторів (теплова та вібраційна).
Окремо розглядається КОНТАКТНА КРОПИВ'ЯНКА, яка виникає при контакті шкіри або слизових оболонок з певними речовинами. Типові елементи кропив'янки можуть бути проявом алергії на латекс, з якого виготовляють катетери й інші предмети медичного призначення.
Однак, бувають випадки, коли виявити причину хронічної кропив'янки все ж таки не вдається. У таких ситуаціях діагностують хронічну ідіопатичну кропив'янку.
В останні роки вивчення випадків ідіопатичної кропив'янки за допомогою патогістологічних методів показало, що у 20-30% хворих в основі її лежить розвиток васкуліту. Ці випадки (так звані уртикарні васкуліти) характеризуються такими особливостями:
Тривала персистенція висипань і ангіоневротичного на бряку.
Відчуття болючості і печії на місці висипань більш вира жене порівняно зі свербінням.
Наявність на фоні висипань синяків, які залишають після себе ділянки шкіри зі зміненим забарвленням.
У хворих з уртикарним васкулітом спостерігаються сис темні симптоми: артралгії і артрити, болі у животі, нудота, блювота, слабкість, гарячка, часто реєструється збільшення ШОЕ і С-реактивного білка.
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА
Гостру кропив'янку найчастіше доводиться диференціювати з дитячими інфекційними захворюваннями (кір, краснуха), інфекційним мононуклеозом, геморрагічним васкулітом, мультиформною еритемою.
У разі розвитку хронічної рецидивної кропив'янки насамперед проводять диференціальну діагностику з уртикарним васкулітом (діагностичні критерії уртикарного васкуліту подані в попередньому розділі).
Нерідко хронічний варіант захворювання доводиться диференціювати з пігментною кропив'янкою (мастоцитоз або хвороба тучних клітин). Це захворювання характеризується дифузним збільшення тучних клітин (тканинних базофілів) у шкірі. На шкірі, як правило, знаходять щільні пігментні плями. Для мастоцитозу характерний симптом Унна: при механічному подразненні елемента висипу появляються еритема і пухирець унаслідок викиду біологічно активних речовин з тканинних базофілів (мастоцитів).
Окрім вказаних вище захворювань проводиться диференціальна діагностика хронічної кропив'янки з тиреоідитом, системними захворюваннями сполучної тканини, псоріазом.