Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

права і свободи громадян, забезпечує механізм їх викорис­тання (гарант реалізації політики).

Як стратегія діяльності держави у сфері правового регулювання правоваполітикае особливою формою вираження державноїполітики. Вона спрямована на забезпечення нормального функціонування громадянського суспільства і його політичної системи, є способом узаконення, закріплення і здійснення політичного курсу країни, волі її офіційних лідерів і владних структур.

Отже, слід розмежовувати право і політику, не використовувати право в політичних цілях. Верховенство права, що закріплено в Конституції України як принцип життєдіяльності суспільства і держави, означає панування права, а не політики; вимагає проведення політичної діяльності через реалізацію права. Право є вищим щодо політичних норм та партійних директив, політики загалом. Актуально звучать сьогодні в Україні слова Еммануїла Канта: усій політиці слід схилити коліна перед правом. У демократичній державі легітимація офіційної політики передбачає її відповідність праву, а легалізація -закріплення в правовому законі.

Розділ 12.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ЯК ВИД СОЦІАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

§ 1. Поняття, ознаки, мета правового регулювання як виду соціального регулювання

Соціальне регулювання (від лат. regulo - правило, що означає упорядкування) - здійснюване громадянським суспільством за допомогою усієї сукупності соціальних засобів упорядкування суспільних відносин, подолання конфліктів і забезпечення компромісу між людьми та їх соціальними групами.

Ознаки соціального регулювання:

1) здійснюється в межах певного суспільства;

2) реалізує безпосередній вплив на поведінку і діяльність соціальних суб'єктів, витісняє і блокує деструктивні форми їх вияву;

  1. пов'язане з установленням конкретних загальносоціальних прав і обов'язків суб'єктів;

  2. має за мету впорядкування суспільних відносин, подолання конфліктів і забезпечення компромісу між людьми та їх соціальними групами;

  3. є загальним, тобто поширюється на всіх суб'єктів громадянського суспільства;

  4. здійснюється за допомогою спеціальних засобів;

  5. гарантується заходами соціального примусу.

Соціальне регулювання може бути внутрішнім (совість, пере­конання) та зовнішнім (суспільна мораль), стихійним (демографіч­ні зміни, міграційні процеси, економічні кризи) і волевстановленим (владно-вольовим), нормативним (визначає норми, що є правила­ми поведінки, забезпечуваними соціальним примусом) і ненорма­тивним (оцінювальним - здійснюється за допомогою історично скла­дених матеріальних, політичних, соціально-культурних цінностей; директивним - шляхом адміністративної команди; інформаційним -за допомогою засобів масових інформацій, Інтернету як глобальної телекомунікаційної мережі інформаційних і обчислювальних ресур­сів); загальним (визначає правила поведінки для усіх) та індивідуаль­ним (застосовує загальні норми для конкретного індивіду).

Соціальне регулювання здійснюється за допомогою норм техніч­них, моральних, релігійних, корпоративних, звичаєвих тощо.

Правове регулювання суспільних відносин - здійснюване громадянським суспільством і державою за допомогою усієї сукуп­ності юридичних засобів упорядкування суспільних відносин, їх закрі­плення, охорона, захист і розвиток. Юридичними засобами правового регулювання виступають правові норми, правовідносини, акти реалі­зації і застосування права.

Ознаки правового регулювання суспільних відносин:

  1. є різновидом соціального регулювання з властивими йому розумово-вольовими відносинами;

  2. є переважно державно-владним регулюванням, але може здій-

снюватися й через участь суспільства (через громадські орга­нізації, комерційні об'єднання, трудові колективи);

3) є системно-нормативним регулюванням - відбувається за

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]