Тема Фінансова система.

Мета: вивчити суть та основну мету фінансової системи держави.

Актуальність: Вивчення фінансів ґрунтується як на розумінні їх необхідності, сутності й ролі у суспільстві, так і на детальному засвоєнні конкретних форм фінансових відносин. Форми фінансових відносин — це виокремленні за певною ознакою складові фінансів. Сукупність цих складових визначається терміном «фінансова система». Як і будь-яка інша система, вона є не простим набором окремих елементів, а сукупністю взаємозв’язаних елементів, що мають однорідні ознаки.

Студент повинен знати: зміст фінансової системи.

Студент повинен вміти: охарактеризувати склад фінансової системи держави.

Ключові слова та терміни: фінансова система, ланка фінансової системи, ринок грошей, ринок капіталів, ринок цінних паперів, кредитна система, банківська система, фінансовий ринок.

Міжпредметна інтеграція: гроші та кредит, економічна теорія, економіка.

План

1. Теоретична сутність фінансової системи України.

2. Основні принципи побудови фінансової системи України.

3. Інституційно-функціональна структура фінансової системи України

4. Фінансові ресурси держави, джерела і методи їх формування

Самостійна робота

1. Фінансовий контроль, його суть, завдання, принципи.

Семінарське заняття

Тема: структура та принципи побудови фінансової системи України.

План

1. Теоретична сутність фінансової системи України та основні принципи її побудови

2. Структура фінансової системи України

3. Фінансові ресурси держави, джерела і методи їх формування

4. Види, форми і методи фінансового контролю.

5. Поняття про аудит, його принципи, порядок проведення та перспективи розвитку в Україні

Література

1. Юхименко П.І., Федосов В.М., Лазебник Л.Л. та ін. Теорія фінансів: Підручник / За ред. проф. В.М.Федосова, С.І.Юрія. – К.: Центр учбової літератури, 2010.

2. Венгер В.В. Фінанси: навч.пос. [для студ.вищ.навч.закл.] / В.В.Венгер. – К.: Центр учбової літератури, 2009.

3. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Навч.посібник. – Л.: «Новий Світ-2000», 2006

1. Теоретична сутність фінансової системи України та основні принципи її побудови

Фінансова система є фундаментальною підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші, власність, релігія вона є ефективним знаряддям за­безпечення життєдіяльності суспільства, і, насамперед, процесів розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами населення, окремими господарськими структурами й територіями; усунен­ня вад ринкових механізмів щодо розміщення ресурсів і забезпечення сус­пільними благами; заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки; підтримання рівня зайнятості; стабілізації економічного стану в державі.

Фінансова система — сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ (інсти­туцій) за допомогою яких формуються, розподіляються і використовують­ся централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів і грошових засобів.

В історичному плані свого становлення і розвитку фінансова система була покликана, насамперед, забезпечити державу фінансово-грошовими ресурсами, необхідними їй для виконання своїх політичних, економічних і соціальних функцій. Джерелом цих ресурсів є валовий внутрішній про­дукт. Тому в основі функціонування фінансової системи є фінанси підпри­ємств усіх форм власності.

Фінансова система розглядається з двох боків: за внутрішньою струк­турою й організаційною будовою.

За внутрішньою структурою фінансова система є сукупністю дещо ві­дособлених взаємозв'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відо­бражають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП. За організаційною будовою фінансова система є сукупністю фінан­сових органів та інститутів, які керують грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами в країні.

В основі організаційно-структурної побудови фінансової системи є іс­торично сформовані принципи.

Принципи побудови фінансової системи:

1. єдність, яка обумовлена єдиною економічною і політичною осно­вою суспільства, єдиною фінансовою політикою, що реалізується в життя через фінансову систему;

2. функціональне призначення ланок відображається в тому, що в кож­ній із них вирішуються свої завдання специфічними методами, існують від­повідні фонди грошових коштів, апарат управління.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну су­купність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складаєть­ся зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою су­купність фінансових відносин. В основу виділення сфер рекомендуємо покласти рівень економічної системи. Розрізняють чотири сфери: рівень мікроекономіки — фінанси суб'єктів господарювання та рівень домогосподарств; рівень макроекономіки — державні фінанси; рівень світового го­сподарства — міжнародні фінанси; узагальнюючий рівень — фінансовий ринок.

Сфера фінансів суб'єктів господарювання не поділяється на окремі ланки, оскільки вони мають загальні принципи організації й методи веден­ня фінансової діяльності.

Сфера державних фінансів характеризує фінансову діяльність держа­ви. Вона має такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільо­вого призначення, фінанси державного сектора.

Функціонування підрозділів (сфер і ланок) фінансової системи характеризується такими ознаками:

а) застосування властивих їй методів мобілізації фінансових ресурсів, їх розміщення та використання;

б) відносна самостійність кожної сфери і ланки з окресленим характером функціонування;

в) взаємозумовлений зв'язок усіх сфер і ланок фінансової системи. Кожна сфера і ланка може успішно функціонувати лише за ефективної діяльності системи;

г) визначення і закріплення законодавчого характеру фінансової діяльності кожної сфери та ланки фінансової системи.

В основі виокремлення органів управління фінансовою системою є її внутрішня структура. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади й управління.

Організаційна будова фінансової системи характеризується сукупніс­тю фінансових органів та інститутів, які відображають систему управління фінансами.

До органів управління фінансовою діяльністю в Україні належать: Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Державна комісія з цін­них паперів та фондового ринку, Рахункова палата, Аудиторська палата, Пенсійний Фонд, Фонд соціального страхування, Українська державна ін­новаційна компанія та інші.

До фінансових установ (інституцій) належать: Національний банк України, комерційні банки, страхові компанії, небанківські кредитні уста­нови (кредитні спілки, ломбарди тощо), міжбанківська валютна біржа, фо­ндові біржі, інвестиційні установи.

За роки свого існування фінансова система України зазнала значних перетворень. Нині в Україні діють чимало фінансових установ та інститу­тів, поступово розвивається валютний ринок та ринок цінних паперів, що, безперечно, є наслідком певного позитивного економічного зрушення в економіці держави. Крім того, постійно зростає роль банківських структур у ході підприємницької діяльності, зростає значення страхових послуг як реальної можливості застрахувати себе і свою діяльність від небажаних ризиків.

Незважаючи на усі ці приємні зміни, стан розвитку фінансової систе­ми України продовжує бажати кращого, оскільки, на жаль, вона не відпо­відає усім вимогам економіки країни. Це проявляється в тому, що існуюча фінансова система не завжди дозволяє ефективно та повною мірою акуму­лювати фінансові ресурси, а у підсумку — перерозподілити їх між різними її сферами.