Практичне заняття № 5 Моделі і методи прийняття управлінських рішень

Мета заняття: визначити поняття “ухвалення рішень” і з’ясувати сутність моделей науки управління; ідентифікувати етапи раціональної технології прийняття рішень; засвоїти методику обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності (ігрові методи).

Структура заняття:

• бліц-опитування студентів по заданій темі по запитаннях, які були видані для підготовки;

• розгляд ситуаційних задач, кейсів (дискусія);

• психологічний тест

• підведення підсумків, написання тестів;

• видача домашнього завдання.

Запитання для самоконтролю

1. Основні поняття, що характеризують прийняття управлінських рішень: процедура, операція, форма, зміст, мета, стратегія, ситуація, проблема, процес, діяльність.

2. Поняття рішення. Класифікація управлінських рішень.

3. Охарактеризувати особливості системного підходу до розробки УР.

4. Емпіричне, аксіоматичне, діалектичне мислення в процесі прийняття рішень.

5. Рефлексія як феномен, функція мислення. Зв’язок ПУР із рефлексією.

6. Форми мислення ОПР. Характеристика форм мислення.

7. Прийняття управлінського рішення як інтерактивна складова процесу регуляції спільної діяльності ОПР.

8. Взаємозв’язок управлінського рішення з основними функціями управління.

9. Класифікація УР. Управлінське рішення як фактор ефективності системи менеджменту. Оцінка ефективності ПУР.

Кейс управлінські рішення „Жіллетт” та „Ксерокс”

Відомий у світі фахівець з менеджменту Пітер Друкер у своїй книзі „Ринок: як вийти в лідери” наводить два класичних приклади підприємств, заснованих на гнучкій, нестандартній системі ціноутворення.

Приклад 1 Кінг Жіллетт не був винахідником безпечної бритви. Їх було запатентовано в минулому сторіччі десятки. Багато винахідників конструювали безпечні бритви, але продати їх не могли. За гоління в перукарні потрібно було заплатити 10 центів, а найдешевша безпечна бритва коштувала 5 доларів. Сума на той час велика, якщо прийняти до уваги, що 5 доларів вважалось непоганим денним заробітком. Безпечна бритва, яку запропонувала фірма „Жіллетт”, була не кращою за інші. Але фірма не продавала свої бритви. Вона практично роздавала їх майже безкоштовно: роздрібна ціна складала 55 центів, а оптова — 20 центів, що було не більше 20% собівартості.

Разом з тим конструкція бритви була такою, що в ній можна було використовувати лише леза, запатентовані „Жіллетт”. Виготовлення одного такого леза обходилось в 1 цент, а продавалися вони за 5 центів. Оскільки використовувати кожне лезо можна було 6-7- разів, то виходило, що голитися самому в десять разів дешевше, ніж в перукарні. Споживач „Жіллетт”, таким чином, міг витратити набагато більше 5 доларів, які йому потрібно було б заплатити за безпечну бритву, виготовлену конкурентами, а потім купувати леза не дорожчі 1-2 центів за одне.

Приклад 2 Не дивлячись на наявність патентів на виготовлення копіювальних машин, крупні машинобудівні фірми не бачили перспективи у виробництві і продажу такої техніки. Відповідно до їх розрахунків, копіювальна машина повинна була коштувати мінімум 4000 доларів. Вони були упевнені, що ніхто не буде купувати машину за такі гроші при вкрай низькій ціні на копіювальний папір. Великі компанії розуміли, що встановлення такого дорогого обладнання потребує відповідного економічного обґрунтування, розрахунку фондовіддачі та інших економічних показників. Але яку економічну вигоду можна чекати від обладнання яке полегшить секретарську роботу? Однак невелика компанія „Хелоід”, яку тепер у всьому світі знають як „Ксерокс”, патенти викупила і розробила модель копіювальної машини без будь-яких особливих технічних інновацій і привернула увагу споживачів низькою ціною на продукцію цих копірів. При ціні 3-5 центів за одну копію немає потреби роботи розрахунок ефективності капіталовкладень.

Така послуга мала чисто символічну ціну, яку могла сплатити будь-яка секретарка. Іншими словами, ціна копіювальних апаратів фірми „Ксерокс” була 5 центів за одну копію! Підсумок: маленька компанія за 10 років перетворилась у світового виробника з багатомільярдним обігом.

Запитання:

1. Що спільного в компаній „Жіллетт” та „Ксерокс”?

2. Чи можна погодитись зі ствердженням, що споживачі купують не продукт, а користь від нього?

3. Чи можна стверджувати, що „Жіллетт” та „Ксерокс” отримали свої гроші за те, що змогли по-справжньому задовольнити потреби своїх споживачів, надаючи їм те, що вони більш за все хотіли б мати.

4. Знайдіть аналогічний варіант нестандартного підходу на продукцію або послуги серед українських підприємств.