Тема. Планування в організації
Зміст та принципи планування, як функції менеджменту.
Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності.
Під плануванням розуміють відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації.
Планування являє собою процес визначення цілей, яких підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.
Процес планування розглядають як вид діяльності, яким займаються усі організації, проте, немає двох організацій, які б планували однаково. Процес планування відбувається в контексті певного середовища.
Планування об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає усім процесам однонаправленість і скоординованість, що дозволяє найбільш повно і ефективно використовувати ресурси, комплексно, якісно та швидко вирішувати різноманітні завдання.
Загальна мета планування діяльності підприємства - скласти уяву про дійсний і майбутній стан справ на підприємстві, визначити власні сильні та слабкі сторони і досягнути бажаного результату.
Система планування на підприємстві складається з розробки й застосування як перспективних, так і поточних планів. Дехто вважає, що планувати діяльність підприємства в умовах ринкової ситуації - це марно витрачати сили і час. Проте, як свідчить досвід ефективно працюючих підприємств, існує прямий зв'язок між успіхом підприємства і плануванням їхньої діяльності.
Світова практика бізнесу свідчить, що коли внаслідок стратегічних чи тактичних прорахунків збанкротує одне дрібне або середнє підприємство, соціальні наслідки можуть бути незначними. Але коли таке трапиться з індустріальним велетнем, який забезпечує роботою тисячі і десятки тисяч громадян, проблема набуває національного характеру.
Виділяють два види планування:
Стратегічне планування;
Планування реалізації стратегії.
Стратегічне планування включає визначення місії і мети організації, аналіз середовища і вибір стратегії.
Планування реалізації стратегії – продовження стратегічного планування і визначає способи реалізації стратегії порівняно для досягнення місією організації.
Стратегічний план – це генеральний план, який містить вирішення щодо розміщення ресурсів, пріоритети та послідовні дії, потрібні для досягнення стратегічних цілей. Такі плани розробляє рада директорів, ці плани мають довготривалі перспективи та вирішують питання щодо розміщення ресурсів, конкурентних переваг та синергії.
Тактичний план націлений на виконання частини стратегічного плану. Такі плани задіють вищий та середні рівні менеджменту та мають дещо коротші терміни та конкретний об’єкт. Тактичні плани дають змогу вирішити як саме зробити щось конкретне.
Оперативні плани концентровані на виконання тактичних планів для досягнення оперативних цілей. Їх розробляють менеджери середнього та нижчого рівня. Ці плани мають короткотермінові об’єкти та досить вузьку сферу діяльності.
2. Основні етапи процесу стратегічного планування.
Стратегічне планування включає встановлення місії і цілей організації, аналіз середовища та стану організацій, оцінку стратегічних альтернатив та вибір стратегії.
Процес стратегічного планування складається з етапів (рис.1):
1-визначення місії організації;
2-визначення цілей організації;
3-оцінка і аналіз зовнішнього середовища;
4-управлінське дослідження сильних і слабких сторін організації;
5-аналіз стратегічних альтернатив;
6-вибір стратегії;
7-реалізація стратегії;
8-оцінка стратегії.
Місія - це чітко виражена причина існування організації. У більшості випадків місією сучасної фірми (підприємства) можна вважати виробництво продукції (послуг) для потреб ринку і одержання максимального прибутку.
Цілі – стан, якого організація прагне досягти. Вони забезпечують об’єднання зусиль людей, що працюють в організації. Правильне визначення цілей сприяє ефективному плануванню, проведенню оцінки та контролю. Є чотири види цілей - це місія, стратегічна, тактична, оперативна цілі.
Стратегічні цілі - це цілі, поставлені менеджерами вищого рівня в організації, які концентрують увагу на загальних питаннях.
Тактичні цілі ставить середня ланка менеджменту, вони передбачають, які дії потрібно виконати для досягнення стратегічних цілей.
Оперативні цілі визначає нижча ланка менеджменту, вони пов’язані з короткотерміновими завданнями.
Оцінка і аналіз зовнішнього середовища здійснюється шляхом контролю за факторами, які входять в сферу прямого і непрямого впливу.
Управлінське дослідження сильних і слабких сторін організації здійснюється в напрямках вивчення стану фінансів, обліку, нормування та оплати праці, виробництва, використання робочої сили, а також позиції організації на ринку.
Процес, за допомогою якого здійснюється діагноз внутрішніх проблем, називається управлінським дослідженням.
Аналіз стратегічних альтернатив - оцінюється інша можливість, розглядаються другі варіанти прийняття рішень. Аналіз стратегічних альтернатив групується на оцінці чотирьох можливих для організації варіантів.
Обмежений ріст — цілі встановлюються від досягнутого. Застосовуються тоді, коли організація задоволена своїм положенням.
Ріст - стратегія росту здійснюється шляхом щорічного підвищення рівня коротко і довгострокових цілей над рівнем показників попереднього року. Вона застосовується у більш розвинутих галузях, де впроваджується нова технологія.
Скорочення - це альтернатива, яку рідко вибирає керівник у випадку відсіювання непридатних для реалізації продуктів і закриття нерентабельних структурних підрозділів.
Поєднання попередніх альтернатив - використовують великі фірми, які активно діють в декількох галузях.
Вибір стратегії необхідно здійснювати на основі одержаних результатів досліджень та ґрунтовного аналізу з урахуванням можливим варіантів стратегій, рівня ризику, фактору часу. Після того, як керівництво розгляне стратегічні альтернативи, воно повертається до конкретної стратегії, яка максимально підвищить довгострокову ефективність організації.
Реалізація стратегії здійснюється в 2 напрямках: за допомогою адміністративних методів – на основі тактики, політики, процедур, правил; на основі використання економічних методів шляхом формування бюджету, із застосуванням системи показників.
Р
ис.
1. Етапи стратегічного планування.