РОЗдІЛ
24. Правовії
JiIKuiuul::,,,
...
.,
..
Отже,
правовий порядок - вінець дії права,
результат механізму правового регулювання
і необхідна умова функціонування як
правової системи, так і всієї
соціальної системи.
Правопорядок
є частиною громадського порядку, що
складається із суспільних відносин
як правового, так і неправового
характеру,
котрий являє собою стан урегульованості
суспільних відносин, що грунтується
на реалізації всіх соціальних норм і
принципів (моральних, звичаєвих,
корпоративних, релігійних та ін.)
Громадський
порядок -
зумовлений об'єктивними і суб'єктивними
чинниками стан урегульованості та
організованості порядку у громадських
місцях, що складається на основі
реалізації всіх соціальних норм і
принципів (правових, моральних,
релігійних, корпоративних тощо).
За
допомогою громадського порядку, його
встановлення і підтримання
забезпечуються: а) суспільна безпека
і злагода; б) безпека громадян, їх захист
від зазіхань на їх права та інтереси;
в) сприятливі умови для нормального
функціонування організацій і громадських
об'єднань, для праці і відпочинку
громадян, поваги їхньої честі, людської
гідності і суспільної моральності.
Основу громадського порядку складають
відносини, поведінка та всі види
діяльності, що складаються в місцях
спілкування людей при задоволенні
їхніх матеріальних, духовних потреб,
під час відпочинку (тобто в громадських
місцях).
Поняття
громадського (суспільного) порядку
ширше за поняття правового порядку,
оскільки у зміцненні і підтримці першого
важлива роль належить усім соціальним
нормам. Правопорядок складається
тільки на основі правових норм і тому
охороняється спеціальними
державно-правовими засобами. Громадський
порядок гарантується переважно
силою суспільного впливу, однак держава
не може бути байдужою до його стану.
Держава вводить заборони на певні дії,
встановлює відповідальність за
правопорушення, визначає завдання,
функції, повноваження, форми і методи
діяльності державних органів, їх
посадових осіб, громадських формувань
з охорони порядку.
Державна
дисципліна -
порядок відносин, поведінки, діяльнос-
порядок,
громадський порядок і дисципліна
ті,
що встановлюється державою для державних
органів, установ, підприємств, організацій,
посадових осіб і громадян, відповідно
до якого вони повинні виконувати
покладені на них завдання, функції і
обов'язки. Наприклад, посадові особи
зобов'язані не перевищувати свої
повноваження, не зазіхати на права, не
зачіпати інтересів інших суб'єктів,
виявляти ініціативу і відповідальність
у дорученій справі тощо.
Державна
дисципліна і правопорядок тісно
пов'язані між собою, оскільки державна
дисципліна неможлива без додержання
і виконання законів і свідомого
позитивного ставлення державних
службовців до встановленого
правопорядку. Без дисципліни не може
існувати стійкий правопорядок,
оскільки дисципліна пов'язана з
правомірною діяльністю (поведінкою)
особи. У ній відображаються: 1) вимоги
суспільства до фізичних осіб і колективів;
2) соціальна оцінка поведінки людини з
огляду на її відповідність інтересам
суспільства, законності, правовій
культурі.
Види
державної дисципліни: технологічна
-
додержання технологічних нормативів
у процесі виробничої діяльності та
ін.; договірна
-
додержання суб'єктами права договірних
зобов'язань; планова
-своєчасне
і якісне виконання планових завдань;
фінансова
-
додержання суб'єктами права бюджетних,
податкових та інших фінансових
приписів нормативних актів: військова
-
додержання військовослужбовцями
правил, установлених законами, військовими
статутами, наказами, тощо.
Принципове
значення
має
трудова
дисципліна -
обов'язкове додержання учасниками
трудового процесу встановленого
внутрішнього розпорядку: вчасно
приходити на роботу, дотримуватися
встановленої тривалості робочого
дня, використовувати весь робочий час
для продуктивної праці, вчасно і точно
виконувати розпорядження адміністрації
та ін.; в трудовому законодавстві
визначається додаткове коло обов'язків
працівників, пов'язаних з дотриманням
технологічної дисципліни. Для
підвищення ефективності трудової
дисципліни важливо: 1)
застосовувати способи заохочення з
метою розвитку спонукальних чинників
(оголошення подяки, видача премії,
нагородження цінним подарунком,
почесною грамотою, подання до нагородження
орденами і медалями, званнями, матеріальна
винагорода); 2) накладати засоби юридичної
відповідальності (звільнення,
депре-міювання, пониження на посаді та
ін.).
§10. Правовий порядок, громадський порядок і дисципліна
На
трудову дисципліну, як мінімум, впливають
два фактори:
б
а ж а н н я, з яким виконуються накази
і розпорядження адміністрації.
Виконавська дисципліна зумовлюється:
а) підбором кадрів - залученням
найбільш придатних працівників і
турботою про підвищення їх кваліфікації;
б) демократичним стилем керівництва,
який поєднує колегіальність в
обговоренні рішення (право мати
власну думку, доки не прийняте рішення)
та єдиноначальність при ухваленні
рішення і відповідальності за його
результат. Слід визнати, що дисципліна
залежить не стільки від сили примусу
або виховного впливу переконанням,
скільки від раціональної системи
господарювання і управління, стилю
керівництва, орієнтованого на особу,
яка реалізує себе в процесі праці;
сприйняття
правил
і
стандартів
у
роботі.
Правила повинні бути розумними й
доречними, тоді і дисципліна
додержуватиметься. Головним має бути
принцип: прагнути до поєднання інтересів
працівників і адміністрації. Якість
дисципліни залежить від ефективності
правового виховання, рівня правової
культури, усіх членів трудового
колективу, атмосфери професійного
порозуміння і співпраці.
ЗМІСТ
Частина
перша.
ТЕОРІЯ
ПРАВА І ДЕРЖАВИ ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА І
НОРМАТИВНО НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА ТА
ГЕНЕЗИС її
ОБ'ЄКТІВ ПІЗНАННЯ
Розділ
1.
Теорія
права і держави як наука і юридична
дисципліна З
§
1.
Теорія права і держави, її об'єкт,
предмет, ознаки З
§
2. Функції теорії права і держави 6
§
3. Методологія теорії права і держави 8
§
4. Загальні підходи і принципи,
застосовувані
в теорії права і держави 9
§
5. Методи теорії права і держави 13
§
6. Понятійно-категоріальний апарат
і
концепція теорії права і держави 17
§
7. Місце теорії права і держави в
системі
юридичних наук 19
§
8. Місце теорії права і держави
в
системі гуманітарних знань 22
Розділ
2.
Походження
права і держави 26
§
1. Основні теорії походження права 26
§
2. Основні теорії походження держави 31
§
3. Соціальне нормативне регулювання
в
первісному суспільстві 36
§
4. Публічна влада в первісному
суспільстві 39
§
5. Ознаки держави, якими вона відрізняється
від
публічної влади первіснообщинного
ладу 42
§
6. Відмінності норм права від норм-звичаїв
первісного
суспільства 43
§
7. Загальні закономірності походження
права і держави 44
§
8. Особливості походження держави
у
різних народів світу 47
§
9. Особливості походження права у різних
народів світу 49
§
10. Взаємозв'язок права і держави 50
Частина
друга.
ОСОБА,
СУСПІЛЬСТВО, ПРАВО, ДЕРЖАВА
Розділ
3
.
Особа,
її правовий статус та його види.
Права,
свободи, обов'язки людини і громадянина 54
§
1. Людина, особа, громадянинхпіввідношення
понять 54
§
2. Правовий статус особи, його ознаки і
структура 57
§
3. Види правових статусів особи 59
§
4. Теорія поколінь прав людини 61
§
5. Співвідношення прав людини і прав
громадянина 63
§
6. Поняття та ознаки основоположних
прав
і
свобод людини і громадянина 64
§
7. Види основоположних прав і свобод
людини
і
громадянина 67
§
9. Основні обов'язки людини і громадянина 70
§
10. Національні гарантії прав і свобод
людини
і
громадянина 72
§11.
Міжнародні гарантії прав людини.
Європейська
система захисту прав людини 74
Розділ
4.
Громадянське
суспільство,
його
політична система і держава 77
§
1. Поняття, ознаки і структура
громадянського
суспільства 77
§
2. Взаємодія громадянського суспільства
і держави 82
§
3. Політична система громадянського
суспільства
і
місце в ній держави 84
§
4. Політичні партії в політичній системі
громадянського
суспільства та їх
правовий
статус 87
Розділ
5
.
Правосвідомість.
Правова культура.
Правове
виховання 90
§
1. Поняття і ознаки правосвідомості 90
§
2. Структура правосвідомості 91
§
3. Функції правосвідомості 94
§
4. Види правосвідомості 95
§
5. Правосвідомість і право, їх
взаємозалежність.
Роль
правосвідомості у
нормотворчості
і правореалізації 97
§
6. Деформації правосвідомості та шляхи
їх переборення 100
§
7. Правова культура, її ознаки, структура,
види 103
§
8. Правова культура особи, її правова
активність 106
§
9. Правова культура професійних груп
109
§
10. Правова соціалізація 111
§11.
Правове виховання 112
Частина
друга.
ДЕРЖАВА
ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
Розділ
6
.
Поняття,
типологія, сутність держави 116
§
1. Поняття і ознаки держави 116
§
2. Соціальна і державна влада.
Співвідношення
держави і державної влади 118
§
3. Суверенітет держави 121
§
4. Суверенітет народу і його співвідношення
з
суверенітетом держави 123
§
5. Суверенітет нації і його співвідношення
із
суверенітетом держави 124
§
6. Типологія держав:
формаційний
і цивілізаційний підходи 127
§
7. Сутність держави 130
§
8. Функції держави 131
§
9. Форми здійснення функцій держави її
органами 135
Розділ
7.
Форми
держави 138
§
1. Форми держави, їх поняття, ознаки 138
§
2. Монархія і республіка
як
основні форми державного правління 1439
§
3. Унітарні і федеративні держави
як
основні форми державно-теріторіального
устрою 144
§
4. Еволюція форм правління в незалежній
Україні та
сучасна
форма її державного устрою 148
§
5. Конфедерація, співдружність,
міждержавне
об'єднання 152
§
6. Форми державного (політичного)
режиму 154
Розділ
8.
Механізм
держави і державний апарат 157
§
1. Механізм держави, ознаки, структура 157
§
2. Державний апарат як центральний
елемент
механізму
держави 159
§
3. Державні органи як первинні елементи
державного
апарату 161
§
4. Державні підприємства і установи
в
механізмі держави 164
§
5. Принципи організації і діяльності
державного
апарату 165