Розділ 7. Форми держави

§ 3. Унітарні і федеративні держави як основні форми державно-територіального устрою

важень законодавчої влади в своїх територіальних межах, політична автономія (як і адміністратшно-територіальна автономія) не пору­шує унітарної сутності держави.

Федерація (від лат. foederatio - союз, об'єднання) - складна, союзна держава, частинами якої є державні утворення, що володі­ють суверенними правами (Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Венесуелла, Індія, Канада, Малайзія, Мексика, Росія, США, Німеччина, Швейцарія, Ефіопія та ін. - усього у світі існує 24 феде­ративні держави).

Основні ознаки федерації:

1) політико-адміністративно територія не є єдиним цілим, а скла-

дається з територій суб'єктів федерації¹³, які, у свою чергу, мають власний адміністративно-територіальний поділ;

2) окрім загальної конституції федерації, у її суб'єктів є свої кон-

ституції, що свідчить про наділення їх установчою владою (винятком є Індія, Пакистан, Нігерія, де суб'єкти федерації не мають власних конституцій);

3) існує федеральний двопалатний парламент, одна з палат якого

є органом представництва суб'єктів федерації (Федеральні збори в РФ, Сенат - у США, Рада кантонів - у Швейцарії, Союзна рада - в Австрії);

4) є парламенти у суб'єктів федерації, що видають закони відпо-

відно до федерального законодавства, ці закони діють у межах їх територій;

5) за наявності федерального уряду існують самостійні органи управління у суб'єктів федерації. У деяких країнах суб'єкти федерації мають своїх президентів (у РФ - президент Татар- стану та ін.). Компетенція між федерацією та її суб'єктом роз- межовується федеральною конституцією;

6) існує громадянство як усієї федерації, так і її суб'єктів - не в усіх, але в багатьох федераціях;

7) існує єдиний економічний простір - федеральна податкова і грошова системи;

8) федерація (не суб'єкти федерації) має суверенітет і є суб'єктом

міжнародного права, але в договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний з її суб'єктів;

9) як правило, суб'єкт федерації не має права сецесії - права виходу зі складу федерації; у разі порушення конституцій­ної законності на території суб'єкта федерації у надзвичай­них умовах (масові безпорядки, стихійні лиха та ін.) застосо­вується так званий інститут федерального примусу ("феде­ральної інтервенції") - втручання у справи суб'єкта федера­ції відповідно до встановлених правил федеральною консти­туцією чи законом (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Індія, Мексика, Пакистан, США та ін.). У типовій федерації оборонна і зовнішня політика належить феде­ральному уряду, освіта - регіонам, а право оподаткування розділене між обома.

Види федерацій:

за способом створення:

• договірні - виникають на підставі угоди, договору, уста­новчого пакту, тобто створюються, як правило, "знизу" (Об'єднані Арабські Емірати, Танзанія);

• конституційні - засновуються шляхом прийняття конститу­ції, тобто створюються головним чином "зверху" (Індія, Бель­гія, Австрія);

• договірно-конституційні - поєднують договірні і консти­туційні засади виникнення (їх більшість - США, Німеччина, Швейцарія, РФ та ін.);

за способом поділу і здійснення владних повноважень:

• централізовані - переважає сфера виключних повноважень федерації над повноваженнями її суб'єктів (Індія, Пакистан, Венесуела, Мексика, Аргентина, Бразилія);

• відносно централізовані - майже урівноважені сфери компе­тенції федерації і її суб'єктів у питаннях організації суспіль­ного життя (США, Австралія, Німеччина);

за принципом побудови:

• територіальні - США, Мексика, Німеччина;

• національні - у минулому: СРСР, Чехословаччина, Югосла­вія; нині в чистому вигляді немає;

• національно-територіальні - Бельгія, Канада, РФ, Індія.

¹³ До складу сучасних федерацій входить різна кількість суб'єктів: у Російській Федерації - 83, Австралії - 6, Канаді - 10, Німеччині - 16, Бельгії - 3, Індії - 25.