Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

  1. Галузеві - притаманні конкретній галузі права, підкреслюють її особливості (принцип рівності сторін у майнових відносинах -у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. - у міжнародному публічному праві; взаємності - у міжнародному приватному праві; рівності прав і обов'язків подружжя - у сімейному праві).

  2. Підгалузеві - властиві конкретній підгалузі права (принцип банківської таємниці - у банківському праві; принцип безперервності і невичерпності використання лісових ресурсів - у лісовому праві; принципи загальності і рівності виборів при таємному голосуванні -у виборчому праві).

5. Інституційні - властиві конкретному інституту права (наприклад, принципи професіоналізму і рівного доступу до служби - інституту державної служби; принцип виконання судових і нотаріальних рішень державними виконавцями - інституту виконавчого провадження).

Особливе місце в системі принципів посідають загальні принципи міжнародного права: невтручання у внутрішні справи держави; рівність держав у міжнародних відносинах; співпраці; виконання взятих зобов'язань; незастосування сили та погрози силою; мирне вирішення спорів тощо.

Дати вичерпний перелік принципів, що діють у праві, неможливо. Безсумнівним є те, що в них втілюються загальнолюдські цінності. При цьому на правову ситуацію зазвичай впливає безліч принципів (а не один).

§ 8. Співвідношення права і закону

Зміст зв'язку права і закону полягає в тому, що закон як відобра­ження державної волі має бути адекватним формулюванням права, яке об'єктивно виникає в суспільстві. Закон стає джерелом (формою) права тільки тоді, коли відповідає праву, його сутності, тобто має соціально виправданий характер.

Співвідношення права і закону полягає в такому: 1) лише праву має надаватися законна сила, оскільки закон може бути правовим явищем лише як форма вираження права;

2) закон зобов'язаний бути завжди правовим, щоб стати обоє 'язковим - "дух закону" і "буква закону" не повинні мати розбіжностей.

Правовий закон - законодавчий акт, створений на основі принци­пу верховенства права і має на меті своїм регулюванням забезпечити розвиток людини, громадянського суспільства і держави в правових межах. Інакше кажучи, правовий закон - це право, що набуло офіцій­ного, формального вираження, конкретизації і забезпечення, тобто набуло легалізованої, законної сили завдяки суспільному визнанню.

Загальносоціальні ознаки правового закону:

1) втілює справедливість, розуміння якої властиве певного суспільству (поняття справедливості історичне);

  1. є формалізованою мірою свободи, що сформувалася в суспіль­стві, слугує формою закріплення права;

  2. виражає потреби, інтереси, солідарну волю народу;

  3. проголошує і забезпечує права і свободи, честь і гідність люди­ни і громадянина;

  4. відповідає нормам конституції і має в свєму складі розумне співвідношення дозволів, обов'язків, заборон, без переваги останніх;

  5. відповідає міжнародним актам про права людини, враховує також рішення Європейського Суду з прав людини;

  6. є нормативною основою законності і правопорядку в суспільстві;

  7. стимулює розвиток правосвідомості і культури суспільства, має високий ступінь впливу на суспільство.

Оцінка закону як правового і ставлення до нього значною мірою залежать від загальної і правової культури суспільства. Яке суспіль­ство, такі і його уявлення про право, порядок і свободу. Народ, що має низьку правову культуру, може запропонувати (підтримати) і непра-вовий закон. Загальним правилом є таке: будь-який закон - право­вий чи неправовий, належним чином ухвалений, підлягає виконан­ню, поки він не скасований. Перш ніж народ усвідомить необхід­ність правового закону, його виникнення може стимулювати правова доктрина, наукова думка в нормотворчості. Тому самої лише ознаки правового закону як вираження інтересів народу, недостатньо. Прин­циповою ознакою закону є його відповідність принципу верховенства права, коли права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Звідси неправовим є закон, що не відо-

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]