Зміст

Вступ

1 Теоретичні аспекти формування операційної системи на підприємстві 6

1.1 Операційна система, принципи її функціонування та основні типи 6

1.2 Продуктивність і конкурентоспроможність операційної системи 13

1.3 Процес забезпечення ефективної системи операційного менеджменту 15

1.4 Особливості зарубіжних підходів до операційної системи 24

2 Аналіз операційної діяльності ПП «Позитив» 27

2.1 Загальна характеристика підприємства 27

2.2 Аналіз операційного менеджменту на ПП «Позитив» 35

2.3 Аналіз сучасної операційної системи ПП «Позитив»: структурно-процесна характеристика 41

2.4 Моделювання операційної системи математичними методами 46

2.5 Класифікація та оцінка можливих резервів підвищення ефективності операційного менеджменту ПП «Позитив» 51

3. Вдосконалення операційної системи на ПП «Позитив» 54

3.1 Напрями вдосконалення операційної системи на ПП «Позитив» 54

3.2 Заходи вдосконалення формування операційної системи на ПП «Позитив» 58

3.3 Оцінка ефективності планових заходів на ПП «Позитив» 64

3.4 Вплив заходів на основні техніко-економічні показники роботи ПП «Позитив» 68

Висоновки 71

Список використаної літератури 72

Додатки 74

Вступ

Операційна система на підприємстві є ядром діяльності будь-якого підприємства. Сьогодні спостерігається значне зближення всіх стадій виробництва на підприємстві, як у просторі, так і в часі. Кожна окрема стадія виробничого процесу підрозділяється на часткові процеси, що являють собою сукупність операцій визначеного виду по завершеній обробці предмета праці механічної, теплової, по розфасовці й пакуванню готової послуг. Вироб­нича система, яка виступає як частина цілого, що відособлюється внаслідок суспільного поділу праці та має здатність самостійно або у взаємодії з іншими аналогічними системами задовольняти певні потреби і занити потенційних споживачів за допомогою створюваних товарів та послуг.

Предметом дослідження є структурно-процесна характеристика операційної системи на підприємстві.

Об’єктом дослідження в даній роботі є ПП «Позитив», метою діяльності якого є отримання прибутку за рахунок надання послуг фотографії. Період дослідження – 2007-2011 роки.

Метою даного курсового проекту є проведення аналізу ефективності операційної системи, оцінка ефективності організації робіт в цеху а також аналіз складу та структури виробничого процесу на досліджуваному підприємстві. Також метою курсового проекту є розробка в результаті проведеного аналізу заходів щодо вдосконалення структурно-процесна характеристика операційної системи ПП «Позитив».

Методологія досліджень у даній роботі базується на використанні методів економічного аналізу з використанням сучасних інформаційних технологій.

Інформаційною базою роботи є монографічна, навчальна література, публікації в періодичних виданнях, звітні дані ПП «Позитив».

1. Теоретичні аспекти формування операційної системи на підприємстві

1.1 Операційна система, принципи її функціонування та основні типи

Системна теорія та основні ознаки систем для вивчення явищ і процесів у будь-яких структурах ши­роко використовується системний підхід. На відміну від ло­кального підходу, що передбачає вивчення певної структури і функціональних особливостей автономних, окремо взятих її елементів, системний підхід розглядає кожен об'єкт як системні дослідження на з'ясування його цілісності, виявлення в ньому різноманітних типів зв'язків та поєднання їх у дану теоретичну картину.

Перші уявлення про систему виникли ще в античній філо­софії, яка висунула ідею тлумачення систем як упорядкова­ності та цілісності буття (Евклід, Платон, Аристотель тощо).

Поняття системи широко використовується в науці її техніці щодо багатьох - сонячна система, гірська система, транспортна система тощо. Будь-яка система - це внутрішньо організована сукупність взаємопов'язаних елементів, що утворюють єдине ціле і спільно діють для досягнення визначеної мети [19, c.56].

Серед основних якостей систем виділяють такі: детермінованість, динамічність, стійкість, автономність, адапто­ваність тощо.

За ознаками системи поділяють на: прості, складні і дуже складні; абстрактні і матеріальні; природні і штучні; де­терміновані і випадкові; відкриті й закриті тощо.

Серед основних принципів системного підходу виділя­ються насамперед:

- принцип цілісності (неможливість зведення властивос­тей системи до суми властивостей її елементів);

- залежності кожного елемента чи властивості системи від їх місця всередині цілого;

- структурованості, що передбачає можливість описання системи через установлення її структури; взаємозалежності структури й середовища;

- ієрархічності тощо.

Усі організації є системами, але вони характеризуються своїми особливостями, на відміну від технічних та інших систем. До цих особливостей відносять:

• нестаціонарність окремих параметрів системи і стохастичність їх поведінки (тобто випадкову або ймовірну їх при­роду, що не ДОЗВОЛЯЄ точно передбачити процеси і аміни);

• унікальність і непередбаченість поведінки системи в кон­кретних умовах (завдяки наявності в ній активного еле­мента людний) і разом з тим наявність у неї граничних можливостей, що визначаються наявними ресурсами;

• здатність змінювати свою структуру та формувати варіанти поведінки;

• здатність протистояти негативним (що руйнують систе­му) тенденціям;

• здатність і прагнення до цілеутворення, тобто формуван­ня цілей всередині системи.

Оскільки люди є одним із компонентів організацій (соціальними компонентами), поряд із технікою, то ор­ганізації Є соціотехнічними системами.

При системному підході організація вивчається як цілісна система, як єдність її структурних і функціональних елементів.

Водночас, відповідно до загальної теорії систем, систем­ний підхід передбачає декомпозицію системи, тобто поділ її на окремі елементи (аналіз), і дослідження їх властивостей як елементів цілого (синтез).

Одним з таких елементів організаційної системи є вироб­нича (операційна) система, яка виступає як частина цілого, що відособлюється внаслідок суспільного поділу праці та мас здатність самостійно або у взаємодії з іншими аналогічними системами задовольняти певні потреби і занити потенційних споживачів за допомогою створюваних товарів та послуг.

Виникнення тієї чи іншої виробничої (операційної) систе­ми зумовлюється наявним на ринку попитом па продукцію. Отже, ця система має бути пристосована до тривалого задово­лення споживчого попиту.

Перш ніж перейти до аналізу суті операційної (виробни­чої) системи, необхідно з'ясувати такі поняття, як "вироб­ництво" і "операції". Ці терміни взаємопов'язані. Але під ви­робництвом в основному розуміють перероблення сировини на випуск товарів. Термін "операції" ширший і стосується будь-якого типу виробництва, а також надання послуг усіма без винятку організаціями.

Менеджери повинні враховувати особливості виробничих і сервісних організацій.

Виробничі організації, як відзначалось, перетворюють си­ровину на реальні товари, які можуть зберігатися, споживач не бере участі у їх створенні, тут здійснюється контроль над тим, що, коли і як виробляти тощо.

Сервісні організації також перетворюють входи на виходи (освіта, охорона здоров'я, транспортні послуги, персональний сервіс тощо). Але ці виходи виробляються і споживаються більш-менш одночасно, не можуть бути збережені, передбачають участь споживача при їх створенні. Тут товари не можуть бути вироб­лені про запас, виробники послуг повинні діяти розосереджено, розміщуватися там, де знаходяться їх споживачі. У цій сфері важ­че проконтролювати, що, коли і як виробляти, оскільки все зале­жить від потреб споживача, які важко точно прогнозувати.

Загалом усі дії, в наслідок яких виробляються товари та на­даються , мають загальну назву "операційна функція".

Отже, операційна система створюється та функціонує, на вимогу стратегії операційної діяльності, яка, у свою чергу, є однією з фундаментальних стратегій (субстратегій) розвитку ор­ганізації. Стосовно промислового виробництва повна система виробничої діяльності називається операційною системою. Банк або лікарня також мають операційні функції, хоча не мають нічого спільного з технологією обробки матеріалів та конвейєром. Тому управління операціями аналогічно управлінню виробництвом, за винятком того, що управління операціями охоплює більш широке коло проблем і використовується в ор­ганізаціях, діяльність яких не має нічого спільного з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності мене-ера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної лікарні тощо.

Виходячи з попереднього аналізу, можна більш конкретно визначити і саме поняття операційного менеджменту як про­цесу проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетво­рення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок у товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища [19, c.60].

Переробна підсистема здійснює діяльність, пов'язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.

Якщо ми візьмемо таку організацію, як університет, то ос­новним результатом діяльності тут є поширення знань. Цей результат створюється через педагогічну та науково-дослідну діяльність людського фактора професорсько-викладацького складу. Ця переробна система споживає різні матеріали (папір, канцелярські товари). Капіталовкладення тут не­обхідні для аудиторій, кабінетів, лабораторій. Інформація над­ходить із друкованих джерел, контактів з іншими університетами тощо. Енергія також необхідна для освітлення, опалення, роботи ЕВМ, поліграфічних служб.

Підсистема забезпечення не пов'язана безпосередньо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпе­чення переробної системи.

Для університету ця система охоплює: бібліотеки, обчис­лювальний центр, ремонтно-експлуатаційну службу, кафе­терії тощо.

Підсистема планування й контролю отримує від перероб­ної системи інформацію про стан сік теми і незавершене ви­робництво. Інформація надходить з внутрішнього середовища (про цілі, політику, персонал та інші параметри) та з зовнішнього середовища (про попит, вартість ресурсів, тенденції розвитку технології, законодавство, конкурентів тощо). Ця підсистема повинна опрацювати весь цей обсяг досить складної інформації і видати рішення, як саме мас працювали переробна підсистема. Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, охоплюють планування виробничих потужностей, диспетчеризацію, управління матеріально-ви­робничими запасами, контроль якості тощо. В університеті функції планування й контролю виконують адміністрація, де­кани, приймальна комісія тощо.

Основні обов'язки операційних менеджерів, їх можна розділити на гри групи [23, c.110]:

1) розробка і реалізація загальної стратегії та напрямів

операційної діяльності організації;

2) розроблення та запровадження операційної системи, включаючи розроблення виробничого процесу, рішення про місцезнаходження виробничих потужностей, проектування підприємства, проектування продукту, визначення стандартів і норм на виконання робіт:

3) планування й контроль поточного функціонування си­стеми;

Крім цього, керуючому операціями доводиться мати справу з великими обсягами інформації. Тому він має мислити аналітич­но, мати здібності до оцінки та сприйняття нових технологій.

У виконанні операційної функції зайнято значно більше людей, ніж у будь-якій іншій сфері організації, а саме люди, в кінцевому рахунку, визначають успіх або провал будь-якої операційної системи. Отже, управляючий операціями має во­лодіти й уміти користуватися широким асортиментом знань і а навичок у сфері аналізу, системотехніки, технології, а також поведінських і соціальних наук.

Таблиця 1.1 - Типи операційних систем

Тини переробної Системи	Характер створюваної послуг
	Продукція	Послуги
Проектна	Будівельний підрядник Письменник	Лікар-терапевт Муляр
Дрібносерійна	Друкарня Столярний цех	Клінічна лікарня Авторемонтна станція
Масове виробництво	Автозбиральний завод. Швейне підприємство	Аеропорт. Мийка машин
Безперервний процес	Нафтопереробка Вугільна шахта	Радіостанція, патруль

Проектна система характеризується тим, що кожна оди­ниця кінцевої послугс унікальною за конструкцією, за­вданням що виконується, місцезнаходженням та за іншими важливими ознаками. Процес виробництва при цьому має одиничний, неповторний характер. На випуск кожної одиниці послуг витрачається відносно тривалий час (тижні, місяці, роки тощо). Усі ресурси операційної системи в даний момент спрямовуються на реалізацію одного або декількох проектів.

Дрібносерійна система виробництва передбачає:

• спеціалізацію окремих підрозділів, цехів чи дільниць на виконанні різних операцій;

• об'єкти перероблення (деталі, що обробляються, чи клієнти, що обслуговуються) проходять через систему одиницями або невеликими групами;

• вимоги до оброблення чи обслуговування різні, тому кожний об'єкт (деталь, клієнт) просуваються по різних маршрутах з необов'язковим проходженням через усі ділянки.

Система масового виробництва характеризується:

• створенням великих обсягів відносно стандартизованих виходів;

• окремі одиниці послуг досить подібні, хоча можуть бу­ти окремі відмінності в характеристиках і комплектації;

• час просування одиниці послуг через систему віднос­но короткий (хвилини, години):

• виробничі ресурси можуть бути упорядковані в певній послідовності і утворюють технологічну лінію (потік, що проходить через усю систему).

Переробна система з безперервним процесом:

• виробляє значні обсяги відносно стандартизованих ви­ходів;

• єдиний спосіб розрізнити окремі одиниці створюваної послуг полягає у вимірі продукту в певних довільних одиницях (за обсягом, довжиною, площею, масою або ча­сом):

• ресурси, що поступають на вхід системи, безперервним потоком проходять через неї, перетворюючись у продукт на виході.

Прикладом трьох наведених систем може бути процес ви­робництва та доставки продуктів харчування. Ресторани - дрібносерійне виробництво. Кафетерії — масове поточне ви­робництво. Фірми, що обслуговують банкети, — проектне ви­робництво.

Між операційною функцією та іншими функціями ор­ганізації існують досить складні і важливі робочі відносини. Для оптимізації діяльності організації необхідно забезпечити ефективне управління цими відносинами.

По-перше, операції залежать від інженерної функції, яка забезпечує проектування нових видів послуг, виробничих потужностей і процесів. Інженерна функція мас отримувати від виробництва зворотну інформацію з проблем, пов'язаних із конструкцією виробу, та про можливості удосконалення си­стеми.

По-друге, маркетинг мас забезпечити надійний прогноз попиту і реальні замовлення клієнтів на виходи операційної системи. Крім цього, ця саме функція має інформувати вироб­ництво про всі Претензії споживачів щодо якості чи строків поставки послуг. З іншого боку, маркетинг залежить від ви­робництва в плані інформації про наявність послуг та можливостей своєчасного її виготовлення для задоволення потреб споживача.

По-третє, у сфері капіталів, необхідних для розширення потужностей та підтримки поточної роботи, операційна функція залежить від фінансової функції. Для того щоб нада­ти капітали в потрібний час і в необхідних обсягах, фінансовій службі треба отримати від операційних підрозділів інформацію про плани виробництва і розвитку. їй необхідні також і кон­кретні поточні дані, щоб оплатити працю робітників, заплатити постачальникам, виставити рахунки споживачам, вести облік наявних матеріально-технічних запасів та фінансову звітність.

По-четверте, функція трудових ресурсів несе відповідальність за вербування, відбір, а деколи - й навчання кадрів для роботи в операційній системі. Операційні підрозділи, у свою чергу, мають завчасно інформувати кадро­ву службу про потреби в робочій силі, її кількості та кваліфікації.