- •1. Лекція №1 Практична діяльність у соціальній роботі. (2 години)
- •1.1.Взаємозв`язок соціальної політики і соціальної роботи.
- •1.2.Професія - соціальна робота.
- •1.3.Об`єкти і суб’єкти соціальної роботи.
- •1.4.Функції, структура, рівні соціальної роботи.
- •1.5.Принципи соціальної роботи
- •2. Лекція № 2. Методи та форми соціальної роботи. Професійна компетентність. (2 години)
- •2.1.Методи соціальної роботи.
- •2.2.Організаційні форми соціальної роботи.
- •2.3.Зміст та структура професійної компетентності. Ключові групи компетентностей.
- •3. Лекція № 3. Прогнозування в соціальній роботі шляхом діагностики (2 години)
- •3.1.Поняття соціальної діагностики.
- •3.2.Загальна схема методики виконання соціальної діагностики.
- •3.3.Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об’єкту.
- •4. Лекція № 4. Профілактичні дії, їх сутність та значення (2 години)
- •4.1.Сутність соціальної профілактики.
- •4.2.Основні принципи та види соціальної профілактики
- •4.3.Напрямки розвитку соціальної профілактики
- •5. Лекція №5. Психологічні аспекти соціальної роботи (2 години)
- •5.1.Психологічні основи методології соціальної роботи.
- •5.2.Соціально-психологічні методи в соціальній роботі
- •5.3.Психосоціальна робота
- •2. Психосоціальна робота:
- •6. Лекція №6. Основні теоретичні аспекти роботи з сім`єю (2 години)
- •6.1.Поняття сім'ї з точки зору різних наук.
- •6.2.Типологія сімей.
- •6.3.Класифікація сімей групи «соціального ризику».
- •6.4.Види соціальної допомоги сім’ям.
- •7. Лекція №7 Організація та методи соціальної роботи з сім`ями(2 години)
- •7.1.Основні форми організації соціальної роботи з сім`ями.
- •7.2.Методи та засоби соціальної роботи з сімєю.
- •7.3.Сучасні тенденції розвитку соціальної роботи з сімєю.
- •8. Лекція №8.Технології соціальної роботи з сім`ями (4 години)
- •8.1.Конкретні технології соціальної роботи з сім`ями
- •8.2.Загальні та міждисциплінарні технології й методи у соціальній роботі з сімями.
- •8.3.Критерії ефективності технологій соціальной роботи з сімямиР
- •9. Лекція №9. Роль шкільної соціально-психологічної служби в роботі з сім`ями (4 години)
- •9.1.Принципи функціонування шкільної соціально-психологічної служби.
- •9.2.Напрямки роботи з сімями
- •10. Лекція №10. Групи соціального ризику та професійна діяльність (4 години)
- •10.1.Основні закономірності формування та чинники, що сприяють формуванню груп «соціально ризику».
- •10.2.Види груп, основні проблеми.
- •11. Лекція №11. Профілактика соціальних відхилень (4 години)
- •11.1.Форми профілактики соціальних відхилень. Методи корекції негативного впливу на особистість.
- •12. Лекція №12.Соціальний супровід дітей з обмеженими можливостями здоров'я(2 години)
- •12.1.Технології соціальної реабілітації дітей-інвалідів
- •12.2.Соціальна допомога сім`ям дітей-інвалідів.
- •13. Лекція №13.Соціальна профілактик насильства в сімї (2 години)
- •13.1. Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства
- •13.2.Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства
- •Основна література
- •Додаткова література
4.2.Основні принципи та види соціальної профілактики
У сучасній практиці розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику. Так, відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, профілактика поділяється на первинну, вторинну і третинну.
Первинна профілактика. Найбільш масова та найбільш неспецифічна, її контингент включає загальну популяцію дітей, підлітків і молоді, а метою є формування активного, адаптивного, високо функціонального життєвого стилю, спрямованого на здоров'я. Первинна профілактика є найбільш ефективною. Зусилля первинної профілактики спрямовані не стільки на попередження хвороби, скільки на формування здорового способу життя.
Первинна профілактика має наступні завдання:
удосконалювання, підвищення ефективності використовуваних молодою людиною активних, конструктивних поведінкових стратегій;
збільшення потенціалу особистісних ресурсів (формування позитивної, стійкої Я-концепції, підвищення ефективності функціонування соціально-підтримуючих мереж, розвиток емпатії, внутрішнього контролю власної поведінки і т.д.).
Основними способами реалізації задач первинної профілактики є:
навчання здоровому способу життя: усвідомлення, розвиток і тренування визначених умінь справлятися з вимогами соціального середовища, керувати своєю поведінкою;
надання дітям і підліткам психологічної і соціальної підтримки адекватними підтримуючими системами і структурами.
Виконання задач первинної профілактики повинне здійснюватися спеціально навченими в області профілактики психологами, медичними і соціальними психологами і педагогами.
Первинна профілактика більшою мірою носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок. Її змістом є:
надання підліткам та молоді інформації про наслідки асоціальних дій, вживання різних видів алкогольних, наркотичних та токсичних речовин;
роз'яснення правових норм стосовно різних аспектів асоціальної поведінки; популяризація переваг здорового способу життя;
формування у підлітків та молоді навичок культурного проведення дозвілля;
створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчої, інтелектуальної, громадської діяльності.
Вторинна профілактика має на меті обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі. Вторинна профілактика серед дітей, підлітків і молоді містить у собі як соціально-психологічні, так і медичні заходи неспецифічного характеру, її контингентом є діти і підлітки з ризикованою поведінкою (бездоглядні діти, діти з кризових сімей, діти вулиці).
По своїй спрямованості на контингенти ризику вторинна профілактика є масовою, залишаючись при цьому індивідуальною у відношенні конкретної дитини чи підлітка.
Метою вторинної профілактики є зміна мало адаптивної дисфункціональної ризикованої поведінки на адаптивну форму поведінки
Вторинна профілактика має наступні завдання:
розвиток активних стратегій поведінки, що допомагає подолати проблему;
підвищення потенціалу особистісних ресурсів.
Виконання програм вторинної профілактики повинно здійснюватися спеціально навченими професіоналами-психотерапевтами, психологами, соціальними працівниками, педагогами і мережею непрофесіоналів - членів груп само - і взаємодопомоги, консультантами. Ефект від програм вторинної профілактики більш швидкий, але менш універсальний і діючий, ніж від первинної.
Третинна профілактика - комплекс соціальних, освітніх та медико-психологічних заходів, спрямованих на відновлення особистісного та соціального статусу людини, повернення її в сім'ю, освітній заклад, трудовий колектив, до суспільно-корисної діяльності. Тому соціально - педагогічна діяльність в межах третинної профілактики зосереджується в різноманітних осередках допомоги особистості: реабілітаційних центрах, дружніх клініках для молоді, анонімних кабінетах, громадських приймальнях.
Третинна профілактика серед дітей, підлітків і молоді є переважно медико-соціальною, індивідуальною і направлена на попередження переходу сформованого захворювання в його більш важку форму, наслідків у вигляді стійкої дезадаптації.
Метою третинної профілактики є максимальне збільшення терміну ремісій.
При проведенні третинної профілактики різко зростає роль професіоналів - психотерапевтів, терапевтів, соціальних працівників і психологів, а також непрофесіоналів - консультантів, членів соціально-підтримуючих груп і співтовариств.
Крім цих видів профілактики, розрізняють ще загальну та спеціальну профілактики.
Загальна профілактика полягає у здійсненні попереджувальних заходів, спрямованих на виникнення певних проблем у майбутньому людини (на попередження негативної ризикованої поведінки підлітків).
Спеціальною профілактикою називається система заходів, спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ в поведінці людей (профілактика підліткового суїциду, профілактика небезпечної статевої поведінки тощо).
Отже, соціальна профілактика є комплексом конкретних соціальних заходів (економічних, організаційних, управлінських, культурно-виховних і інших), здійснюваних з метою попередження негативних явищ, зменшення їх кількості аж до повного викорінення шляхом виявлення і усунення причин і умов, які сприяють протиправній поведінці.
Соціальна профілактика ґрунтується на ряді принципів:
Об'єктивність полягає в неупередженому розгляді соціального об'єкта, що виключає будь-які спотворення дійсності в чиїхось інтересах, бо тільки неупереджене висновок і зроблені по ньому висновки мають реальну наукову і практичну значимість;
Причинність обумовлена універсальної зв'язком і взаємодією всіх явищ і процесів у реальному світі, що дозволяє в процесі дослідження не обмежуватися описом окремих фактів чи явищ, а з'ясувати закономірності їх виникнення і функціонування;
Комплексний підхід у вивченні соціальних проблем пояснюється тим, що соціальна сфера являє собою складне переплетення безлічі прямих і опосередкованих людських вчинків, відносин, дій у найрізноманітніших проявах, і виділення окремих можливе лише умовно, для накопичення будь-яких конкретних даних. При діагностиці ці конкретні дані завжди потрібно погоджувати з усім комплексом проблем;
Наукова обґрунтованість і подтверждаемость особливо важливі, бо за кожним рішенням, прийнятим на основі соціального діагнозу, стоїть життя конкретних людей, їхні долі.