12.2.Соціальна допомога сім`ям дітей-інвалідів.

Сім'ям дітей-інвалідів забезпечується право на грошову допомогу на догляд за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16-річного віку обсягом у 100 % мінімальної заробітної платні, яке визначається в Законі "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", соціальну пенсію дітям-інвалідам віком до 16 років, дітям-інвалідам — у разі втрати годувальника до 18 років — в Законі "Про пенсійне забезпечення".

Певні гарантії жінкам, які мають дитину-інваліда, закріплені у Кодексі законів про працю. Матерям таких дітей забороняється відмовляти при прийнятті на роботу, знижувати заробітну платню і звільняти з роботи. Обов'язковим є працевлаштування цих жінок у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору (ст. 184).

Українське законодавство визначає норми, що регулюють діяльність суспільства стосовно дітей" яким встановлено інвалідність і які мають вади психофізичного розвитку. Найбільш важливими з них є захист прав дитини на освіту, охорону здоров'я, пенсійне забезпечення, матеріальну допомогу, соціальний патронаж, доступ до комунікації та об'єктів матеріального оточення.

13. Лекція №13.Соціальна профілактик насильства в сімї (2 години)

13.1. Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства

1. Типи насильства, його причини та наслідки

В останні десятиліття зруйнувався міф про те, що діти - це єдиний привілейований клас у нашому суспільстві, що охороняється і оберігаємою державою і суспільством. Наслідком цього переконання стало поширення уявлення про те, що випадки жорстокого поводження з дітьми в нашій країні зустрічаються рідко і пов'язані з психічним захворюванням чи алкоголізмом батьків, їх моральної нерозвиненістю чи моральної дефектностью, а не з тим залежним від дорослих становищем у суспільстві, яке діти займали раніше і займають в даний час.

Проблема насильства над дітьми до недавнього часу була закрита для обговорення. Тільки зараз ми починаємо усвідомлювати масштаби і серйозність цієї проблеми. Дитина може зіткнутися з насильницькими діями в будь-який час і в будь-якій ситуації: у школі, на відпочинку, у громадському місці. Винятком не є і сім'я, не дивлячись на те, що даний соціальний інститут покликаний забезпечувати безпеку, яка є необхідним чинником для нормального розвитку дитини.

Більшість дослідників, що займаються проблемою насильства і жорстокого поводження з дитиною, вважають, що початок сучасного наукового уявлення про дану проблему було покладено в 1961 році, коли на щорічних зборах Американської Академії Педіатрії H. Kемпе провів всебічний аналіз синдрому побитого дитини. У наступному році ця доповідь було опубліковано в JAMA. Вчений докладно представив педіатричні, психіатричні, рентгенологічні та юридичні аспекти проблеми і вперше привів зведені статистичні дані про поширення насильства над дітьми в США.

Коли говорять про насильство по відношенню до дітей, часто вживають термін «жорстоке поводження з дітьми» (від англ. Abius - насильство, зловживання meltripment - поганий, недостатній догляд).

Жорстоке поводження з дітьми - це «умисне або необережне поводження або дії з боку батьків / осіб які їх замінюють чи інших людей, які призвели до травм, порушення в розвитку, смерті дитини, або загрожують правам і добробуту дитини».

Насильство трактується як «фізичне, психічне, соціальне вплив на людину з боку іншої людини, сім'ї, групи або держави, що вимушує його переривати значиму діяльність і виконувати іншу, що суперечить їй, або загрозливу його фізичному чи психічному здоров'ю і цілісності».

Насильство може мати вигляд фізичного, емоційного та вербального, психічного і сексуального примусу.

1. Фізичне насильство - навмисне або необережне нанесення травм дитині, яка викликає порушення фізичного або психічного здоров'я або відставання в розвитку.

2. Емоційне насильство - тривале, періодичне або постійне вплив батьків або інших дорослих на дитину, що призводять до формування у дитини патологічних рис характеру або порушення психічного розвитку.

3. Сексуальне насильство - залучення дитини в дію з сексуальною забарвленням, з метою отримання дорослими сексуального задоволення чи матеріальної вигоди.

4. Нехтування потребами дитини - нездатність батьків або осіб які їх замінюють задовольняти основних потреб дитини: в їжі, одязі, житло, медичної допомоги, вихованні, освіті і т.д.

Існують декілька основних підходів до пояснення причин жорстокого поводження з дітьми.

Медико-психологічний (психіатричний) підхід розглядає жорстоке поводження з дитиною, виходячи з особистих якостей та сімейної історії батьків. Припущення, що батьки, жорстоко звертаються з дітьми, хворі і потребують лікування, не підтвердилося. Дослідження не змогли виявити особистісні особливості батьків, схильних до жорстокого поводження з дітьми. Єдиною факт, який вдалося встановити, полягає в тому, що багато дорослих, які демонстрували жорстокість у поводженні з дітьми, самі в дитинстві піддавалися подібному поводженню.

Немає однозначного пояснення, чому жорстоке поводження передається з покоління в покоління. Один з можливих механізмів цього - відтворення рольових моделей батьків, з якими дитина стикався в дитинстві. Інший механізм формується при спробі батька, в дитинстві страждав від жорстокості, спілкуватися з дитиною протилежним (по відношенню до власних батьків) способом. І в цьому випадку батько орієнтується не на конкретну дитину з його особливостями і потребами, а на свої уявлення про те, як потрібно її виховувати, що приводить (коли дитина не відповідає цим уявленням) до спроб втиснути його насильно в певні рамки. Іноді батьки, що пережили в родині жорстокість, схильні витісняти і пригнічувати нормальні негативні емоції, що можуть виникнути у взаємодії з дітьми. Накопичення таки переживань у певних умовах може приводити до мало контрольованим спалахів агресії на адресу дитини.

Соціологічні пояснення беруть до уваги, перш за все, вплив соціальних чинників не жорстоке поводження з дитиною: До них відносяться культ силового методу розв'язання проблем, переконання, що фізичні покарання є ефективним способом виховання і тому подібні суспільні уявлення, з одного боку, і соціально-економічні проблеми: бідність, безробіття або раптова втрата роботи, скупченість, соціальна ізоляція, що призводять до наростання емоційної напруги і незадоволеності собою, оточуючими, життям взагалі, з іншого.

Ситуаційні пояснення надають значення при поясненні випадків жорстокого поводження поєднанню певних обставин в мікросередовищі: особливостям (поведінки) дитини, невідповідності дитини очікуванням батьків, порушення стосунків у сім'ї і т.п.