Зверни увагу!

Від засвоєння 3 чи 4 тем в значній мірі залежить сприйняття студентом методики психофізіологічного нормування праці. В зв`язку з цим необхідно добре вивчити функції рухового апарату людини, м`язову діяльність працівника, чітко визначити принципи раціоналізації трудових процесів, звернути увагу на організацію робочої пози працівника.

Вивчи!

Найбільш загальним проявом життедіяльності організму, основним засобом пристосування його до зовнішнього середовища є рухова діяльність.

Функціонально до складу рухового апарату входять нервові клітини головного і спинного мозку та їх аксони, а також кістково – м`язова система.Керівну і регулювальну функцію виконує центральна нервова система (ЦНС).роль кістково – м`язових органів є виконавчою.

Руховий аппарат людини у процессі праці розглядається з одного боку як джерело енергії, а зі ншого – як робоча машина, що змінює завдяки рухам предмет праці.

Активну функцію під час руху виконують скелетні м`язи. Кістки під час виконання рухів служать важелями, тобто відіграють пасивну роль .

За наявності протидії скороченню м’язи розвивають певне напруження, силу, під дією якої кістки змінюють своє положення.

Скелетні м`язи виконують такі функціїї:

• переміщують тіло у просторі (ходьба , біг);

• переміщують частини тіла відносно одна одної(рухи ніг, рук голови);

• підтримують позу тіла.

Сукупність двох ланок, з` єднаних між собою суглобом є кінематична пара. У суглобах відбуваються різні рухи. Розрізняють одновісні, двовісні й тривісні суглоби,що відповідає одному, двом і трьом ступеням свободи рухів.

Максимальна сила м` яза залежить від кількості і товщини його волокон, частоти нервових імпульсів, швидкості м` зових скорочень і відбувається тоді , коли в роботу включені всі рухові одиниці за повного тетанусу.

Для вимірювання м` язової сили застосовують динамометри : кистевий і становий.

Ефективність використання рухового апарату людини у процесі праці залежить не лише від її м`язової сили , а й від витривалості. Максимальна м`язова витривалість визначається підтриманням максимального зусилля протягом однієї хвилини. Фіксується значення на початку і через одну хвилину.

Співвідношення між м`язовою силою і витривалістю людини характеризує її працездатність.

Розрізняють режими м`язової діяльності працівника: статичні і динамічні.

Статичні напруження людини у процесі праці повязані з підтриманням в нерухомому стані предметів і знарядь праці, а також підтримання робочої пози.

Залежно від характеру діяльності мускулатури статична робота поділяється на два види.

Робота забезпечується особливим станом мускулатури – тонусом. При тонусі м`язова робота виконується під дією слабких нервових імпульсів, характеризується меншими затратами енергії і може тривати довгий час.

Динамічна робота – найпоширеніший вид діяльності рухового апарату людини у процесі праці. Вона характеризується швидкими точними, координованими рухами.

Динамічна робота завжди поєднується зі статичною роботою, і при цьому утворюються складні рухові ансамблі.

Залежно від об`єму м`язової маси, яка використовується у процесі праці, розрізняють три види роботи :

• локальна

• регіональна

• загальна

зручна робоча поза має забезпечувати стійкість положення корпуса, ніг, рук, голови працівника під час работи; достатній обзір робочого місця; свободу дій і швидку зміну робочих рухів;

зручність для розвитку необхідних м`язових зусиль; мінімальні затрати енергіїї; максимальну результативність праці.

Раціоналізація робочої пози здійснюється стосовно конкретного робочого місця і змісту праці.

Організація робочого місця передбачає його планування, устаткування і сторення сприятливих умов праці, при цьому враховуються антрополятричні(зріст людини, подвижна її рухових ланок); біомеханічні( траекторія рухів, зона досягнення); психофізіологічні (зона обзору, хорактер сигналів, моторні дії і розміщення органів керування ); санітарно – гігієнічні (створення сприятливих умов виробничого сеседовища та організація відпочинку ) вимог.

Зміст трудового процесу характеризується складним поєднанням моторних, перцептивних і мнемічних дій.

З механічного боку руха характеризуються траекторією, швидкістю, темпом, силою.

З психологічної сторони тркдові рухи класифікуються залежно від мети яка досягається в результаті їх виконання .

А з фізіологічного боку трудовий рух є руховим умовним рефлексом, а трудова операція як сукупність рухів і дій є системою умовних рефлексів – динамічним робочим стереотипом.

Рухи окремих частин тіла людини характеризуються певним, швидкісними параметрами. Фізіологічними принципами раціоналізації трудових рухів є:

• правильне використання активних і пасивних сил;

• плавність рухів;

• безперервність рухів;

• овальність траекторії рухових ланок ;

• помірний діапазон рухів;

• поєднання роботи обох рук ;

• виключення зайвих рухів, економія рухів ;

• ритмічність рухів;

• обмеження статичних навантажень;

• рівномірний розподіл навантаження на аналізатори.