1. Предмет, методи і завдання курсу "фізіологія та психологія праці"

1.1 Праця як процес являє собою єдність трьох складників:

- самої праці як доцільної діяльності;

- предмета праці (те, на що спрямована праця);

- знарядь праці (річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє

на предмет праці.)

По відношенню до знарядь і предметів праці людина виступає як суб'єкт діяльності, а стосовно інших людей - як особистість.

Трудові дії працівника, спрямовані на зміну властивостей предмета праці за допомогою знарядь праці, називаються предметними діями. Вони нерозривно пов'язані з його фізіологічною активністю та психологічною діяльністю, якими вони визначаються та регулюються. Отже трудова діяльність виступає в єдності трьох аспектів:

- предметно-дієвого;

- фізіологічного;

- психологічного.

Фізіологічний аспект праці виявляється в тому, що вона як соціальне за своєю суттю явище має природну передумову — використання фізіологічних функцій працівника для створення тих чи інших соціальних цінностей.

Психологічний аспект праці пов'язаний з тим, що предметні дії працівника визначаються і регулюються внутрішньою (психічною) діяльністю -пізнавальною, мотиваційною, емоційною. У праці людина стверджує себе як особистість, реалізує та розвиває свій творчий потенціал. Праця як колективна спільна діяльність людей неможлива без спілкування. В єдиному процесі спілкування працівників вирізняються три аспекти:

- комунікативний - обмін інформацією;

- інтерактивний - обмін знаннями, ідеями, діями;

- перцептивний - сприймання, пізнання, взаєморозуміння.

1.2. Функції людини як організму у процесі праці вивчає фізіологія праці, тому предметом її є життєдіяльність організму людини у процесі праці.

Функції людини як особистості вивчає психологія праці, тому предметом її є психіка людини в умовах виробництва, закономірності функціонування та формування особистості у процесі праці.

Отже предметом курсу "фізіологія та психологія праці" є закономірності динаміки фізіологічних і психічних функцій людини у процесі праці.

Фундаментальні методологічні принципи фізіології і психології праці такі:

нервізму; єдності організму з навколишнім середовищем; урівноваження;

цілісності; відображення у свідомості об'єктивної реальності; суспільно-історичного детермінізму розвитку психіки й свідомості; єдності свідомості та діяльності; розвитку особистості в діяльності; психічної регуляції.

В конкретних дослідженнях фізіологія і психологія праці базується на таких загально-наукових підходах: комплексності; системності; особистісного;

гуманізму; єдності наукового дослідження і практики організації трудової діяльності з урахуванням людського фактора. Вона передбачає застосування різних методів дослідження: фізіологічні, психологічні, статистичні,

математичні та інші. Ефективне вивчення функціонального стану працівника можливе за умови розумного поєднання різних методів дослідження.

1.3. Фізіологія і психологія праці як самостійні наукові дисципліни почали розвиватися на початку ХХ століття. Передумовами їх розвитку були стрімкий розвиток продуктивних сил ,впровадження досягнень науково-технічного процесу у виробництво ,що вимагало раціоналізації трудових процесів, обгрунтованого професійного добору кадрів.

Основоположником фізіології і психології праці вважається І. М Сеченов. Розвиток пов'язаний з іменами таких видатних вчених , як І. П. Павлов, М. Є. Введенський, О. О. Ухтомський, П. К. Анохін, М. І. Виноградов та інші.

У 1921 році був організований Всеукраїнський інститут праці, в якому великого значення надавали проблемам психофізіології праці, професійному добору та наукової організації праці у вузах.

1.4. Перехід України від адміністративно-командної до ринкової економіки висуває щодо фізіології і психології праці такі завдання:

- розробка фізіологічних та психологічних критеріїв, оптимальної організації різних видів праці;

- гуманізація праці на підприємствах різних форм власності;

- підвищення працездатності, запобігання перевтоми працівників і створення умов оптимальної життєдіяльності з метою підвищення ефективності праці.

- вивчення потенційних можливостей психіки людини та оптимальна організація трудової діяльності з метою якомога повнішої реалізації творчого потенціалу працівника;

- розробка механізмів формування у людей психологічних установок на ринкову поведінку у сфері діяльності;

- вивчення мотиваційних механізмів підвищення ефективності праці;

- психологічне обгрунтування соціально-трудових відносин між суб'єктами ринку праці;

- розробка критеріїв і шляхів забезпечення конкурентоздатності людини на ринку праці;

- вивчення механізмів самореалізації особистості у трудовій діяльності;

- вдосконалення методів професійної орієнтації, переорієнтації, та професійного добору;

- вдосконалення методів виробничого навчання;

-психологічні проблеми незайнятого населення та безробіття.

ФПП вважається теоретичною основою організації праці, оскільки дає теоретичне обгрунтування таких її напрямків:

• нормування праці;

• поліпшення умов праці, розробка режимів праці і відпочинку ;

• оплата й стимулювання праці;

• підвищення культури праці та інші;

• поділ і кооперація праці;

• вдосконалення трудових прийомів і рухів;

• планування та організація робочих місць;

Завданнями ФПП є також розробка практичних рекомендацій з таких питань:

- підвищення працездатності і профілактики перевтоми працівників;

- якомога повніше використання творчого потенціалу працівників;

- запобігання монотонності праці, можливості її збагачення;

- оптимізації виробничого середовища;

- нормування м'язових і нервово-емоційних навантажень;

- організації робочих місць і раціоналізації трудових процесів;

- проектування режимів праці і відпочинку;

- вдосконалення професійної орієнтації, професійного відбору й виробничого навчання.

Ключеві слова: Діяльність-це форма активного відношення людини до дійсності,

спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей, які пов'язані зі створенням

суспільно значущих цінностей та засвоєнням суспільного досвіду.

Праця є основним видом діяльності, оскільки пов'язана з виробництвом

суспільно-корисних продуктів матеріальних і духовних, та наданням

різноманітних послуг.

Мотив-це те, що спонукає людину до праці.

Мета -те, чого вона намагається досягти в результаті праці.

Ресурси-це умови й можливості для ефективної діяльності.

Процес праці - це психофізіологічний процес витрачення людської енергії.

Контрольні запитання.

1.1

1. Що таке діяльність , в яких формах і видах вона виявляється?

2. Що таке мотив, мета, результат праці, як вони взаємопов'язані?

3. Суть та ознаки праці як діяльності та як процесу?

4. Назвіть і схарактеризуйте аспекти праці?

5. Схарактеризуйте працю та її види з фізіологічного та психологічного боку?

6. Що ви розумієте под трудовим потенціалом, його складові елементи?

1.2

7. Що таке життєдіяльність людини у процесі праці ?

8. Що є предметом фізіології і психології праці, на яких методологічних принципах вона базується?

9. Які методи дослідження використовує фізіологія і психологія праці? 10. Які найпоширеніші фізіологічні методи?

11 .Які основні психологічні методи?

1.3

12. Назвіть основні етапи розвитку фізіології і психології праці?

13. Назвіть з іменами яких видатних вчених пов'язан розвиток фізіології і психології праці?

14. Які теоретичні і практичні завдання організації праці вирішує фізіологія і

психологія праці?

І5. Схарактеризуйте психологію ринкових відносин?

1.4.

16. Завдання. курсу ФПП.

17. Напрямкі курсу ФПП.

Література.

1. Данчева О. В., Шваб Ю. М., Практична психологія в економіці та бізнесі: Навчальний посібник-К.: Лібра, 1998, розділ 1, с. 7-28.

2. Климов Е. А., Введение в психологію труда: Учебник для ВУЗов.-М. : Культура й спорт, Юнити, 1998, глава 1.

3. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Навчальний посібник.- К.:

КНЕУ, 2000, розділ 1, с. 3-21.

4. Полежаев Е. Ф., Макушин В. Г. Основи физиологии й психології труда:

учебное пособие. -М. : Зкономика, 1974, глава 1.

5. Руководство по физиологии труда ( под ред. З. М. Золиной, Н. Ф. Измерова), М. : Медицина, 1983.