Зверни увагу!

При вивчені цієї теми необхідно звернути увагу на сутність і механізм розвитку втоми, показники і заходи запобігання перевтоми працівників на виробництві.

Вивчи!

7.1 Проблема втоми належить до найскладніших у фізіології і психології праці. Систематичне вивчення процесів втоми началось з середини XIX ст. і триває досі.

Відомо понад 100 визначень поняття “втома”. Спільним із них є констатація таких сторін втоми як:

• Зниження працездатності людини;

• Вплив на розвиток втоми виконуваної роботи;

• Тимчасовий, зворотний характер працездатності.

Тому найбільш загальним є визначення втоми як тимчасового зниження працездатності внаслідок інтенсивної або тривалої роботи, яке виявляється в зниженні кількісних і якісних показників роботи і погіршення координації робочих функцій.

Фактори втоми пов’язані як з трудовою, так і з виробничою діяльністю людини. Втома, яка розвивається під впливом трудової діяльності, характеризується як професійна або виробнича, на відміну від загальної втоми, зумовленої життєдіяльністю людини.

Стомлення працівника і величина втоми певною мірою залежать від таких індивідуальних особливостей людини, як фізичний розвиток, стан здоров’я, вік, інтерес до роботи і мотивації, вольових рис характеру, типа нервової системи.

Сучасні уявлення про втому базуються на центрально-нервовій коецепції. Обгрунтування її дав М. І. Сєченов. Вона розроблялась в працях І. П. Павлова, М.Є Введенського, О.О.Ухтомського, М.І. Виноградова, П.К. Анохіна, С. О. Косилова та інші.

Суть її зводиться до таких висновків:

• Основна вага в механізмі втоми належить корковим центрам, які мають найменьший рівень працездатності, несуть велике навантаження, пов’язане з переробкою різної інформації і регулюванням роботи всіх органів і систем організму.

• Зрушення в стані периферійних апаратів є вторинними і залежать від зміни в нервових центрах (робота м’язів змінюється під впливом розумової втоми).

• в цілісному організмі людини втоми не знаходиться в прямій залежності від накопичення метаболітів. Людина втомлюється і при виконанні легкої і розумової роботи, коли відсутнє накопичення в м’язах молочної кислоти.

• Причиною втоми є критична величина затрат функціональних ресурсів і формування нейрофізіологічного конфлікту між діяльністю і відновлювальними процесами. Загострення якого супроводжується дискоординацією і дефіцитом тонізуючої нервової імпульсації.

Залежно від характеру роботи, вихідного функціонального стану працівника втома може досягати різної глибини, переходити у хронічну втому, або перевтому.

2. Втома характеризується суб’єктивною і об’єктивними показниками.

Суб’єктивною ознакою втоми є відчуття стомленості, яке переживається працівником як своєрідний психічний стан. Його компонентами є:

• відчуття знесилення, коли людина відчуває, що не в змозі належним чином продовжувати роботу;

• нестійкість і відволікання уваги;

• порушення в моторній сфері-рухи стають поспішними, нескоординованими;

• послаблення волі, рішучості, витримки, самоконтролю.

• сонливість.

Слід також мати на увазі, що суб’єктивні оцінки втоми залежать від мотивації, заінтересованості в роботі, рівня домогати і мотивації, емоційного стану.

До об’єктивних критеріїв втоми відносяться:

• показники ефективності роботи;

• зміни в різних фізіологічних системах і психічних функціях.

Залежно від особливостей праці втома може развиватися з різною швидкістю і досягати різного степеню глибини.

Розрізняють чотири ступені втоми:

• втома першого ступеню (маловиражена), або фаза початкових порушень реакції.

• втома другого степеню (помірна), характеризується незначним зниженням працездатності і витривалості;

• втома третього ступеню (виражена) характеризується відчутним зменшенням працездатності і витривалості рухового апарату. Мають місце чітко виражені парадоксальні реакції;

• втома четвертого ступеню (сильно виражена) супроводжується ультрадоксальними реакціями, що призводить до помилок, аварій тощо.

Критерії оцінки ступеню втоми за фізіологічними і психологічними показниками.

Ступінь втоми	Зміна показника в кінці робочого дня, %
	СМ3	КП	ПЗМР	СЗМР	ПУ	КЧЗМ
Маловиражена( I )	до 5	до 5	до 3	до 3	до 5	до 2
Помірна( I I )	6-20	6-20	4-15	4-15	6-20	3-8
Виражена ( I I I )	21-35	21-35	16-30	16-30	21-40	9-15
Сильновиражена (IV)	>35	>35	>31	>31	>41	>16

СМ3-стандартно м’язово зусилля;

КП-об’єм короткотривалості пам’яті;

ПЗМР, СЗМР-час простої і складної зорово-моторної реакції;

ПУ-час переключання уваги;

КЧЗМ­-критична частота злиття мерехтінь.

2. Заходи по бородьбі з втомою спрямовуються на:

• віддалення розвитку втоми в часі;

• недопущення глибоких стадій втоми і перевтоми працівників;

• прискорення відновлення працездатності.

Боротьба з втомою в першу чергу зводиться до покращення умов виробничого середовища. Важливе значення має раціоналізація трудових процесів. Особливу роль відіграє ритм і темп роботи. Віддаленню втоми сприяють фактори, які діють на нервово-м’язові системи, емоційний стан. Одним з основних організаційних заходів збереження працездатності є впровадження раціональних режимів праці і відпочинку.

Запам’ятай поняття:

Виробнича втома; центрально-нервова концепція втоми; загальна; локальна; психічна втома; перевтома.

Перевір себе!

1. У чому полягає суть втоми?

2. Обгрунтуйте центрально-нервова концепцію втоми.

3. У чому виявляються особливості розвитку втоми при різних видах праці?

4. Основні показники втоми.

5. Чим відрізняється втома від перевтоми?

6. Заходи по запобіганню перевтомі працівників на виробництві.

Література.

1. Китов А. И. Экономическая психология.- М. Экономика, 1987, с 17-47

2. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: навчальний посібник.-К.:КНЕУ, 2000, с. 137-151

3. Саноян Г. Г. Создание условий оптимальной работоспособости на производстве (психофизиологический аспект). – М.: Экономика, 1978-168 с.