- •Міністерство освіти і науки Одеський Державний Економічний Університет Учбово - методичний комплекс
- •Програма
- •Тема 1. Предмет, методи і завдання дисципліни.
- •Тема 2. Центрально-нервова регуляція трудової діяльності.
- •Тема 3. Фізіологія рухового апарату людини і раціоналізація трудових процесів.
- •Тема 4. Фізіологічні реакції організму людини на трудові навантаження та умови праці.
- •Тема 5. Психологічні фактори трудової діяльності.
- •Тема6 Працездатність людини як фізіологічна основа продуктивності її динаміки.
- •Тема7 Виробнича втома і заходи запобігання перевтомі працівників.
- •Тема8 Психофізіологічна суть монотонності та шляхи підвищення змістовності праці.
- •Тема9 Психофізіологічні особливості та принципи організації операторськрї праці.
- •Тема 10 Важкість праці та методика її оцінки.
- •Тема 11 Фізіологічні основи проектування раціональних режимів праці та відпочинку.
- •Тема 12 Психофізіологічні основи профорієнтації і профвідбору
- •Тема 13. Психофізіологічні основи виробничого навчання, формування трудових навичок і вмінь.
- •Тема 14. Організація психофізіологічних досліджень.
- •1. Предмет, методи і завдання курсу "фізіологія та психологія праці"
- •Тема 2 Центрально-нервова регуляція трудової діяльності.
- •Зверни увагу!
- •Контрольні запитання Що таке фізіологічна система?
- •“Фізіологія і психологія праці.” Навчальний посібник- к. : кну, 2000
- •Тема 3 Психофізіологія рухового апарату людини і раціоналізація трудових процесів.
- •Зверни увагу!
- •Основні поняття.
- •Тема 4 Закономірості функціонування огганізму людини на трудові навантаження та умови праці.
- •Тема 5 Психологічні фактори трудової діяльності.
- •Тема 6. Працездатність людини та закономірності її динаміки.
- •Зверни увагу!
Тема 5 Психологічні фактори трудової діяльності.
5.1 Психіка людини, та ії функції в процесі праці.
5.2 Закономірності активізації, психічних процесів людини в трудовій діяльності.
5.3 Ємоції і почуття в процесі праці.
5.4 Психічні властивості особистості їх розвиток і прояви в трудовій діяльності.
Зверни увагу.
При вивченні цієї теми необхідно знати, що ринкові відносини є однією з форм соціально-економічного життя суспільства, які склалися історично. Історія, соціологія, економіка досліджують і описують загальні закони виникнення й розвитку ринкових відносин. Так само закономірно закладається й психологія людей, включених в ці відносини. Кожна людина в суспільстві заміщається унікальною й неповторною індивідуальністю, але разом з тим вона набуває певних подібних рис і властивостей, тобто формується певний тип особливості. Необхідно запам’ятать, що діагностика окремих якостей особистості-дуже складна та копітка робота, яка
вимогає спеціальної підготовки і знань. Треба чітко розуміти, що за словами, які позначають ту чи іншу якість особистості стоять мотиви та цінністі оріентації, які визначають спрямованість особистості, розкривають спонукальні причини ії вчинків, в якіх людина себе реалізує.
5.1 Праця як доцільна свідома діяльність людини. Крім зовнішньої ( фізичної), включає і внутрішню (психічну) активність. Однак психіка є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу. Змістом психіки є образи реальних предметів, явищ, подій, детерміновані індивідуальним досвідом, інтересами, почуттями і світоглядом людини. На основі і за допомогою цих образів здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини.
Відображення дійсності в мозгу людини характеризується різними рівнями. Вищий рівень психіки властивий людині утворює свідомість.
Основними характеристиками є:
сукупність знань, якими людина оволодіває завдяки пізнавальним процесам;
самосвідомість, тобто усвідомлення, самопізнання, самооцінка людиною себе і своїх вчинків, дій;
забеспечення цілеспрямованої діяльності на основі формування мети, вихдячи з мотивів, потреб, прийняття вольових рішень, внесення необхідних корективів у виконання дій;
почуття та емоційні оцінки, які відображають ставлення людини до навколишнього світу, інших людей тощо;
В трудовій діяльності психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції.
Психічна діяльність людини в процессі праці виявляється у трьох основних формах: психічних процесах; психічних станах; психичних властивостях особистості.
У трудовій діяльності психологічними факторами виступають: пізнавальні процеси; емоційно-вольові стани; властивості особистості.
5.2 Різноманітну інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище людина отримує за допомогою органів чуттів у вигляді відчутів. В основі відчуття лежить складний рефлекторний акт.
На основі інформації, яка надходить через органи чуттів формуються образи предметів і явищ.
Основними властивостями сприймання є предметність, вибірковість та усвідомленість.
Сприймання є результатом активних дій людини, особливим видом розумової діяльності. У процессі праці має місце планомірне сприйяття предметів та явищ, воно називається спостереженням і виступає як самостійна діяльність. Ефективність спостиреження визначається чіткою постановкою завдання і залежить від попередньої підготовки та досвіду працівника щодо сприйняття потрібної інформації.
Прогрес людства пов’язаний з беспрерервним процесом пізнання навколишнього світу, відкриттям нових закономірностей і взаємозв’язків між предметами і явищами, розв’язанням нових складних проблем в ході реалізації поставлених цілей, зумовлених тими чи іншими потребами.
Мислення виявляється як абстрактне, опосередковане.
Слово є матеріальною оболонкою для думки, яка стає безпосередньою дійсністю для людей.
Результатами, продуктами процесу мислення є думка у вигляді понять, суджень умозаключень.
У процесі мислення людина спирається на знання і досвід.
У процесі праці мислення має цілеспрямований характер і зумовлюються її метою, необхідністю розв’язання нових проблем, тощо.
Мислення в процесі праці проявляється як репродуктивне та творче.
Залежно від змісту праці і вирішуваних завдань розрізняють три типи мислення: наочно-дійове, наочно-образне і словесно-логічне або понятійне.
В практичній діяльності людини всі види мислення нерозривно пов’язані, постійно переходять одне в одне при вирішенні різноманітних завдань.
За умов переходу до ринкової економіки формою відображнння економічної діяльності стає економічне мислення-узагальнене пізнання людьми економічних процесів і явищ, їх істотних зв’язків в економічних поняттях і як здатність раціонально мислити, розумно діяти, зокрема у сфері трудової діяльності, дозволяє людині свідомо адаптуватися до навколишнього середовища.
Будь-яка трудова діяльність, індивідуального досвіду працівника. Елементи досвіду закріплюються, зберігаються і відтворюються відповідно до вимог діяльності людини, утворюючи зміст пам’яті.
Процесом пам’яті є запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування. Ці процеси тісно пов’язані між собою, формуються і відбуваються в діяльності та залежать від неї.
Увага- складне психічне явище, яке супроводжує, спрямовує і доцільно організовує психічну діяльність. Вона забеспечує вибірковий, цілеспрямований характер таких пізнавальних процесів як сприймання, мислення, запам’ятовування, відтворення інформації тощо.
Фізіологічні механізми уваги пов’язані з принципом домінанти, тобто підвищеною збудливістю певних мозкових структур.
Специфічними особливостями уваги є її зосередженість та динамічність.
Залежно від об’єкта зосередження (предмети, думки, рухи) відокремлюють такі форми прояву уваги, як сенсорна (перцептивна), інтелектуальна і моторна (рухова).
За способами виникнення і здійснення розрізняють мимовільну і довільну увагу.
Найбільш професійно можливими якостями або властиввостями уваги є: концентрація, інтенсивність, стійкість, об’єм, росподіл і переключення. Їх необхідно формувати в процесі виробничого навчання і враховувати при професійному відборі та розміщенні кадрів на виробництві.
Воля- у трудовій діяльності необхідна цілеспрямованість психічних процесів. Свідоме регулювання сприймань, мислення, пам’яті, емоційних станів здійснюються волею людини. Основна особливість вольової регуляції полягає у свідомій мобілізації особистостю своїх психічних і фізіологічних можливостей для переборення труднощів при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків.
Воля забеспечує виконання двох взаємопов’язаних функцій-спонукальної і гальмівної.
За характером психічної активності в діяльності розрізняють: рухову, ємоційну, образну і словесно-логічну пам’ять.
Показниками оцінки пам’яті є обсяг, швидкість та міцність запам’ятовування, точність і готовність до відтворення інформації.
Причиною ризикованої поведінки. Яка передбачає включення волі, є розрахунок на виграш, очікувана величина якого в разі успіху перевищує рівень несприятливих наслідків при невдачі.
Свідома регуляція поведінки і діяльності людини залежить від її вольових властивостей. Такими властивостями є рішучість, самостійність, ініціативність, наполегливість, витримка, організованість, сміливість і т. ін.
Вольові якості формуютиься в процесі праці, у спілкуванні з іншими людьми, а також шляхом самовиховання.
5.3 У процесі праці і спілкування з іншими людьми у працівника не тільки активізуються пізнавальні процеси, а й виникає особисте ставлення до цілей організації, інших людей, результатів власної діяльності, винагороди порівняно із затратами енергії і т. ін. Тобто водночас з психічним процесом виявляється особливий емоційний стан- переживання почуттів.
Формами переживання почуттів є емоції, афекти, настрої, стресові стани і власне почуття.
Емоції як безпосередні тимчасові переживання поділяються на стенічні і астенічні.
Стенічні емоції в процесі праці спонукають працівника до дій, збільшуючи його енергію. Астенічні- характеризуються пасивністю, споглядальністю.
Поведінка людини в стресових станах залежить від типу нервової системи, локуса контролю, характеру і вольових якостей, ставлення до стрес-фактора.
Важливе значення при цьому має стан психологічної готовності працівника до діяльності. Вона може бути завчасною і ситуативною. Завчасна базується на раніше набутих знаннях, навичках, уміннях, мотивах і установках. Ситуативна готовність-мобілізація всіх сил, створення психологічних передумов для успішних дій в даний момент.
5.4 Розвиток особистості- це такі її зміни, внаслідок яких індивід здатний ставити і вирішувати все більш складні конкретні завдання.
Поняття “особистість” включає всебе характеристику людини з позиції її суспільної діяльності і тих провідних мотивів, якими вона керується у своїх вчинках.
Суть особистості визначається її ставленням до навколишнього світу, суспільного дуття, інших людей і самої себе.
Особистість формується завдяки предметній діяльності і спілкуванню з іншими людьми, тому соціальна сутність є її основним атрибутом.
У процесі вирішення важливих соціально детермінованих завдань-пізнавальних, ціннісно-значущих, морально-етичних, комунікативних-відбувається постійний розвиток особистості як системи.
Індивідуальні риси працівника найбільш повно виявляються в темпераменти, характерні, здібностях і мотивах, пізнання і управління якими в конкретній трудовій діяльності створять умови для ефективної діяльності і реалізації творчого потенціалу організації.
Темперамент залежить від типу вищої нервової діяльності, тобто процесів збудження і гальмування. Властивостями нервових процесів є сила, врівноваженність і рухливість.
В залежності від поєднання відмічених властивостей розрізняють чотири типи вищої нервової діяльності (ВНД) є фізіологічною основою темпераменту: темперамент-нейротизм.
Особистості темпераменту як динамічної сторони психіки є нередумовою формування і розвитку тих основних властивостей особистості, які становлять характер людини. Індивідуальні особливості, які утворюють характер людини, стосуються в першу чергу її волі, розуму, почуттів.
У структурі характеру можна виділити чотири підсистеми, або групи властивостей, які характеризують ставлення особистості до різних сторон дійсності:
Успішність оволодіння тією чи іншою професією, ефективність трудової діяльності залежать від здібностей.
Здібності виявляються тільки в діяльності, співвідносятся з відповідними психічними функціями-особливостями пам’яті, мислення, сприймання, емоційними властивостями, рисами характеру, тобто виступають як синтез властивостей особистості, яких відповідає вимогам діяльності і забезпечує високі досягнення в ній.
Здібності являють собою сукупність психічних якостей, яка має певну структуру.
Рівень розвитку здібностей людини залежать від конкретних умов її життя і діяльності, методів формування зань і умінь, необхідних у тій чи іншій діяльності, а також від наявності природних задатків.
Виділяють два рівні здібностей:
-репродуктивний, який забеспечує успішне засвоєння готових знань, оволодіння трудовими навичками як способами виконання трудових операцій і процесів;
-творчий, який забеспечує створення нового, оригінального.
Високий рівень розвитку здібностей називають талантом.
Суттєвими факторами розвитку і реалізації здібностей працівника є стійкі професійні інтереси, які стимулюють оволодіння новими знаннями, прийомами і способами діяльності, ефективна мотивація, оцінка та організація роботи як творчого процесу.
У структурі трудової діяльності важливим компонентом є мотив.
Мотив виступає як причина постановки тих чи інших цілей.
Трудова поведінка людини спонукається не одним, а багатьма мотивами.
Відповідно до проявів мотивів мотивуючі фактори поділяються на три класи:
потреба, як основа активності;
причини, які обумовлюють вибір діяльності залежно від спрямованості особистості;
суб’єктивні переживання, емоції, як форми регуляції (саморегуляції) поведінки і діяльності.
З мотивами пов’язані мотивафійні стратегії діяльності людини, які можуть сприяти ябо протидіяти її прогресивному розвитку.
На основі пізнання справжніх спонукань працівників до високопродуктивної праці розроблені і використовуються різні моделі мотивації. Найбільш відомі та процесуальні теорії мотивації.
Змістовні теорії мотивації базуються на врахуванні різоманітних потреб і пов’заних з ними факторів, які визначають поведінку працівників.
Ключеві слова.
5.1 Психіка; Свідомість; психічні процеси; психічні стани; психічні властивості.
5.2 Відчуття; сприймання або перцепція; спостереження; уявлення; мислення; поняття; судження; умовивід; проблемна ситуація; завдання; інтелект; пам’ять; зберігання; рухова пам’ять; словесно-логічна; короткотривала пам’ять; довготривала пам’ять; оперативна пам’ять; оперативна одиниця пам’яті; мимовільна пам’ять; довільна пам’ять.
5.3 Почуття; афект; настрої; стрес; психічний стан.
5.4 Особистість та її структура; темперамент і характер; здібності; мотиви і мотивація.
Контрольні запитання.
1.Що таке психіка і свідомість?
2.Які характеристики свідомості та особливості її розвитку?
Що таке відчуття, якими властивостями вони характеризуються і яке мають значення у процессі праці?
Що таке сприймання та які його властивості?
Що таке мислення і за допомогою яких операцій воно здійснюється?
Які є види мислення і в чому полягає їх суть?
В чому проявляються індивідуальні особливості мислення?
Що таке таке пам’ять і з яких психічних процесів вона складається?
Що таке увага та яке вона має значення у процессі праці?
Які є види уваги і як вони виявляються у процесі праці?
Що таке воля і які функції вона виконує в трудовій діяльності:
Що таке емоції і почуття, які ви знаєте форми переживання почуттів та в чому їх суть?
Що таке стрес, у чому він проявляється і як впливає на поведінку працівника та ефективність діяльності?
Що таке напруження у процесі праці та в яких формах воно проявляється?
Що ви розумієте під станом психологічної готовності людини до діяльності?
Що таке особистості людини і в чому виявляється її розвиок?
У чому виявляється індивідуальність людини і спрямованість особистості?
Що таке темперамент, чим зумовлені відміності в темпераментах людей та якими властивостями характеризується темперамент?
Що таке характер і які групи властивостей виокремлюються в його структурі?
Що таке здібності і як вони проявляються в діяльності?
Що таке мотив, система мотивів і мотивуючі фактори?
Література:
Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі: навчальний посібник- Лібра, 1998-270 с.
Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: навчальний посібник.-К.:КНЕУ, 2000, с. 77-118.
Крушельницкая Я.В. физиология и психология труда: учебное пособие.-К.:УМКВО 1989, с. 37-57.