Реферати

1. Єдність людського організму з навколишнім середовищем.

2. Основні функціональні системи людини, зв'язок і вплив середовища на працездатність людини.

3. Енергетика трудової діяльності. Класифікація робіт на основі енергетичних затрат.

4. Механізм терморегуляції організму людини в процесі праці.

5. Умови праці, їх вплив на фізіологічні системи працівника.

6. Оптимальний стан організму, закономірності відновлення фізіологічних функцій працівника.

7. Фізіологічні резерви організму.

Література:

Основна:1,2,3

Додаткова:6,7,8

Розпочинаючи вивчення теми, студенту слід повторити матеріал про роль нервової системи в трудовій діяльності, щоб чітко уявляти, як здійснюється взаємозв'язок людського організму з навколишнім середовищем. Усвідомити, що процес перебудови фізіологічних функцій людського організму залежить від важкості та напруженості праці і умов, в яких відбувається взаємодія організму з виробничим середовищем. Психофізіологічні елементи умов праці, які студент повинен враховувати на робочому місці робітника.

Зараз встановлена наступна шкала оцінок умов праці: комфортні - 1 категорія важкості, нормальні - 2 категорія, несприятливі - 3, 4, екстримальні - 5, б. Кожній категорії важкості робіт відповідає якісно визначений функціональний стан організму.

Найбільш повне уявлення про функціональний стан серцево - судинної та дихальної систем організму робітника може бути отримане при спостереженні в динамиці протягом робочого дня, а також у позаробочий та відновлюючий періоди.

Кількісна оцінка рівня ергономічності праці грунтується на медико-фізіологічній класифікації роботи, основні положення якої викладені в навчальному посібнику з фізіології і психології праці.

У виробничих умовах, відповідно до вимог трудової діяльності, вивченню підлягають наступні показники: частота пульсу на хвилину; висота артеріального кров'яного тиску, ударний, хвилинний об'єм крові, які характеризують роботу серцево-судинної системи; частота дихання, глибина дихання, хвилинна легенева вентиляція, коефіцієнт споживання кисню, виділення вуглекислоти, для характеристики роботи дихальної системи.

І. Вимір показників діяльності серцево-судинної системи (ССС) студенти, які працюють парами, набувають практичні навики відповідно до завдання:

1.1 Визначити частоту серцевих скорочень (ЧСС) у спокої та у різні строки після фізичного навантаження;

1.2 Визначити тривалість серцевого циклу (СЦ) у спокої та у різні строки після навантаження;

1.3 Вимірити кров'яний тиск засобом Короткова,

1.4 Розрахувати показники гемодинаміки.

1.4.1.Вимір частоти серцевих скорочень (пульса).

Вимір пульса під час заняття студенти роблять звичайним пальпатерним методом. У виробничих умовах під час роботи використовується пульсотахометр.

Порядок роботи: підрахувати пульс у спокою. Виконати дозоване навантаження (20 присідань за 3О сек.). Після виконання підрахувати пульс і продовжувати підраховувати його кожну хвилину ще протягом 5-10 хвилин. Дані досліду занести до протоколу. Зіставити показники в період спокою (II), навантаження (Р), відновлення (В). Дати заключення про залежність частоти серцевих скорочень від фізичного навантаження.

Протокол досліду.

Дата досліду Час

Р обітник (П.І.Б; вік, професія)

Умови реєстрації

У спокою
Сидячи	одразу	через 1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Індекс працездатності серцево-судинної системи розрахувати за формулою:

t * 100

Jp= ––––––––––––––––– ,

п1+п2+п3+п4+п5

де: t; - тривалість роботи, сек;

п1- частота пульсу після першої хвилини відпочинку;

п2- частота пульсу після двох хвилин відпочинку;

пЗ- частота пульсу після трьох хвилин відпочинку, і т.ін. По результатах цієї роботи дати оцінку працездатності серцево-судинної

системи. При Ір <= 55, працездатність низька., при Ір від 56 до 64 - нижче

середньої, Ір від 56 до 79- вище середньої, Ір від 80 до 89 - добра., Ір >= 90 -

відмінно.

1.2. Вимір тривалості серцевого циклу (ТСЦ ) у людини.Для роботи необхідно виміряти пульс у спокою і підрахувати тривалість серцевого циклу (ТСЦп). Потім виконати дозоване навантаження протягом 1 хвилини (біг на місці в темпі). По закінченні підрахувати пульс і визначити тривалість серцевого циклу (ТСЦр). Далі продовжувати підраховувати ЧСС і ТСЦ через кожну хвилину протягом 10 хвилин. Дані досліду занести до протоколу.

Протокол досліду.

Тривалість серцевого циклу у спокою та в різні строки дозованого навантаження.

Дата досліду _______________________ Час ________________________

Робітник (П.І.Б., вік, професія)

Умови реєстрації
У спокою	Після фізичного навантаження, хвилин
ЧСС/ ТСЦ	одразу	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Зіставити показники в період спокою, навантаження, відновлення. Вивести залежність тривалості серцевого циклу від частоти серцевих скорочень. Дати висновок про особливості темпу і ритму серцево-судинної діяльності.

3. Вимір артеріального кров'яного тиску (АТ).

Визначення АТ ( мм. рт. ст.) студенти виконують ртутним чи пружинним манометром (тонометр). Для роботи необхіден також фонендоскоп.

На плечі робітника закріплюється манжета. На нижньому відділі плечової артерії, в ямці ліктьового згибу встановлюється фонендоскоп. В манжету подається повітря до повного зникнення пульсу, потім за допомогою гвинтового клапану повільно випускається повітря з манжети. При цьому необхідно уважно стежити за положенням стрілки приладу. Виникнення першого ритмічного тону відповідає систоличному тиску (СТ). Продовжувати повільно випускати повітря з манжети до зникнення ритмічного тону. Рівень ртуті в цей момент відповідає діастоличному тиску (ДТ). Різниця між СТ і ДТ зіставить пульсовий тиск (ПТ). Далі досліджуваний робітник робить 20 глибоких присідань (при цьому можна не знімати манжету з його руки, а тільки від'єднати від тонометру ) і, одразу після закінчення присідань, повторити вимір АТ. Простежити протягом 3 хвилин процес відновлення, проводячи вимір через кожні ЗО сек. Дані досліду занести до протоколу, дати заключення про особливості реагування серцево-судинної системи на навантаження.

Протокол досліду.

Вимір артеріального тиску (мм.рт.ст.)

Д ата Час

Робітник (П.І.Б., вік, професія )

Час реєстрації	Систоличний	Діастоличний	Пульсовий
До роботи
Після роботи
ЗО сек.
1 хвилина
1 хвил.ЗО сек.
2 хвилини
2 хвил.ЗО сек.
3 хвилини

Примітка: необхідно правильно накласти манжету, встановити фонендоскоп точно і, без сильного тиску на плечову артерію, визначити АТ одразу після виповнення присідань; стежити, щоб досліджуваний не робив після навантаження штучних форсованих вдохів та видохів.

1.4. Вивчення показників гемодинаміки.

Для визначення функціонального стану серцево-судинної системи останнім часом використовуються такі показники гемодинаміки: ударний (систоличний) об'єм крові -УОК, мл; хвилинний об'єм крові - ХОК, мл;

середній динамичний тиск - СрТ, мм рт.ст.; коефіцієнти витривалості - Кп, Ксд, Кт.

Під час занять студент набуває навики виміру та оцінки гемодинаміки розрахунковими методами.

УОК, т.ч. кількість крові, яку викидає серце в аорту при кожному скороченні, може бути розраховано за допомогою емпіричної формули: УОК = (100+ 0,5 х ПТ)- (0,5 х ДТ - 0,6 х В). В – вік.

ХОК - хвилинний об'єм крові, зображує собою добуток УОК на частоту пульсу (П, кількість ударів). Розраховується за наступною формулою:

МОК-УОК х П.

СрД= середній динамічний тиск є результуючим показником серцевого циклу. Розраховуються за формулою: СрД == ПТ / В+ДТ.

Стан серцево-судинної системи в залежності від трудових навантажень також оцінюють по коефіцієнтах витривалості: Кст, Кп, Кт.

Кет -- коефіцієнт підвищення систоличного тиску:

Кст = (СТр - СТп) / СТп, де: СТр- систоличний тиск при роботі, СТп-систоличний тиск у спокою.

Кп - коефіцієнт підвищення частоти пульсу:

Кп = (Пр - Пп) / Пп, де: Пр ~ частота пульсу під час роботи, Пп - частота пульсу у спокою.

Якщо Кст > Кп, тоді регуляція серцево-судинної діяльності здійснюється нормально, якщо Кст < Кт - серцева недостатність.

Про ступінь тренувальності серцево - судинної системи до виконання фізичного навантаження можна судити за коефіцієнтом витривалості:

Кт=П/ПТ.

Збільшення Кт у зв'язку зі зменшенням ПТ є показником детринувальності серцево-судинної системи.

Результати вивчення гемодинаміки студент заносить до протоколу, зіставляє їх з фізіологічними нормами, дає висновок про здвиги та фізіологічні резерви своєї серцево-судинної системи.

2. Вимір показників діяльності дихальної системи.

Теоретичні основи виконання лабораторної роботи наступні. Дихальна система забезпечує обмін газів між організмом та зовнішнім середовищем. Розрізняють зовнішнє та внутрішнє дихання.

Під зовнішнім диханням розуміють, виникаючий через легеневі капеляри, газообмін між кров'ю та зовнішнім киснем.

Під внутрішнім диханням - процеси, забезпечуючі газообмін між кров'ю і тканинами організму.

Для визначення показників діяльності дихальної системи треба виконати:

2.1. Визначити частоту дихання у спокою і в різні строки після фізичного навантаження (ЧД).

2.2. Визначити зміни тимчасових співвідношень фаз вдоху та видоху (РД).

2.1. Визначення частоти дихання.

Частота дихання підраховується візуально, стежачи за екскурсіями грудної клітини. Підраховується кількість дихань на хвилину у спокою та після дозованого навантаження (20 присідань за 3О сек.) протягом 5-10 хвилин. Дані досліду занести до протоколу.

Протокол досліду

Д ата Час

Робітник (П.І.Б., вік, професія )

Умови реєстрації
У спокою	Після дозованого навантаження (кількість дихань)
	одразу	через 1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Показники, отримані в період спокою, навантаження, відновлення, зіставляють з фізіологічними нормативами, робиться висновок.

2.2. Визначення ритму дихання.

Окрім частоти дихання (темпу) студенти повинні визначити ритм дихання, в т.ч. зміну тимчасових співвідношень фаз вдоху та видоху. Для чого необхідно виміряти час вдоху та видоху у спокою та після дозованого навантаження, результати записати до протоколу за вищевикладеними умовами реєстрації. У нормі співвідношення між часом вдоху та видоху складає 1-1,2. Скорочення часу вдоху свідчить про поверхневе, неглибоке дихання.

Далі студенту треба провести аналіз взаємодії серцево-судинної та дихальної систем. З цією метою, наприклад, можна використовувати коефіцієнт співвідношення пульсу та дихання Кспд = П /Д та ін. Оптимальне значення Кспд складає 4-5. Різке збільшення останнього свідчить про перенапруження серцево-судинної системи.