Тема 3. Фізіологія рухового апарата людини

Головне, на що необхідно звернути увагу при вивченні питань про трудові рухи і їх сукупності (трудові дії , і прийоми .), - це взаємодія центральної, нервової системи і рухового апарата.

Рухова діяльність - результат рефлекторних процесів і, насамперед, умовних рефлексів. Але, окремі рухи викликаються безумовними рефлексами (мигання віку, висмикування руки при уколі і т.ін.), але вони не грають ніякої ролі в процесі праці. Навпаки, в процесі праці їх доводиться придушувати.

Особливо важливо зрозуміти роль першої і другої сигнальних систем. Майже всі робочі рухи регулюються корою великих півкуль головного мозку. З фізіологічної точки зору трудова дія являє собою руховий ансамбль, тобто складний нервово-руховий комплекс, кожний елемент якого органічно пов'язаний з іншим.

Руховий ансамбль є практичною реалізацією динамічного стереотипа, йому властива відома шаблонність (прості ансамблі), а також скрутність формування (складні ансамблі). Особливо складно перебудовувати ансамблі, а тому при їх вдосконалюванням на основі узагальнення передового досвіду, треба передбачати час на адаптацію.

Велике значення в трудовій діяльності має м'язова сила і м'язова витривалість. Навіть в умовах механізації праці і усунення значних динамічних навантажень (підняти, перенести, відрубати і т.п.) має велике значення м'язова витривалість, яка націлена на підтримку робочої пози, повторення робочих рухів, інших статичних і динамічних напружень. Все це треба зв'язати з питаннями продуктивності праці і постаратися зрозуміти, що незначні фізичні зусилля, не швидкість рухів, а їх раціональність, ритмічність, економічність забезпечують стійку і високу продуктивність праці.

Переходячи до заключного питання цієї теми, треба дуже уважно вивчити умови найбільш раціонального виконання робочих дій і прийомів: усунення зайвих рухів, всіляке зменшення нерішучих і пристосовних рухів, всілякий розвиток і закріплення рухів рішучих, які і забезпечують виконання основної трудової функції. Знати це економісту і соціологу з праці необхідно, оскільки на даній основі здійснюється проектування трудових процесів.

ПЛАН

3.1. Будова рухового апарата людини та значення вивчення його фізіології для розв’язання завдань щодо організації праці.

3.2. М’язова сила і витривалість. Методи вимірювання.

3.3. Поняття про ступені свободи рухів. Координація рухів як обмеження надлишкових ступеней свободи.

3.4. Характеристика динамічної та статичної роботи.

3.5. Робоча поза людини, що визначають вибір раціональної робочої пози.

3.6. Трудові рухи, їх класифікація та фізіологічні принципи раціоналізації.

3.7. Виконання вправ.

1. Охарактеризувати види м’язових волокон, їх призначення.

2. Розкрити суть поняття “кінематична пара”.

3. Пояснити, як вимірюються м’язова сила і витривалість, коефіцієнти падіння статичного зусилля.

4. Розкрити класифікацію рівнів фізичної напруженості праці залежно від зниження витривалості.

5. Обчислити коефіцієнт статичного зусилля робітника, якщо початковий рівень напруги становить 70 кгс/м, кінцевий - 62 кгс/м.