Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗХТ-Комплекс.doc
Скачиваний:
37
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
6.3 Mб
Скачать

6.2. Константа рівноваги й енергія Гіббса. Рівняння ізотерми Вант-Гоффа

Для розглянутої реакції зміна енергії Гіббса виражається рівнянням:

ΔG=rμR+sμS=aμA-bμB (6.15)

Оскільки всі учасники реакції - ідеальні гази, то за сталої температури:

μJJ0+RTlnpJ (6.16)

де 0j — стандартний хімічний потенціал речовини J (індекс ° означає стандартний стан). Для ідеальних газів за стандартний прийнятий стан газу за тиску 0,098 Мпа (1 атм) і за температури 298 К.

Підставляючи хімічні потенціали, виражені відповідно за формулою (5.2), у рівняння (5.14) і групуючи доданки, одержимо

ΔG=(rμR0+sμS0-aμA0-bμB0)+RT(rlnpR-slnpS-alnpA-blnpB) (6.17)

Перший вираз в дужках є ΔG0 , тобто зміна енергії Гіббса в стандартному стані, то

(6.18)

В умовах хімічної рівноваги ΔG = 0 й, отже,

ΔG0=-RTln (6.19)

Стандартна енергія Гіббса за даною температурою є характерною для реакції сталою величиною. Тому й вираз під знаком логарифма повинен бути сталим. Позначивши його через Кр , одержимо вираз:

(6.20)

Величина Кр , що входить у рівняння (6.20), є термодинамічною константою рівноваги.

Не слід забувати, що у виразі термодинамічної константи рівноваги входять не абсолютні значення рівноважних парціальних тисків або концентрацій речовин, що беруть участь у реакції, а відносні, тобто безрозмірні величини (наприклад, тиск, віднесений до значень стандартного тиску). Тому термодинамічні константи рівноваги безрозмірні.

Рівняння (6.20) називається рівнянням ізотерми Вант-Гоффа.

Воно в загальному виді пов'язує між собою енергію Гіббса й константу рівноваги, яку можна обчислити, знаючи ΔG0.

Значення стандартних енергій Гіббса утворення багатьох тисяч хімічних сполук зведені в таблиці термодинамічних властивостей і наведені в довідковій літературі. У випадку відсутності табличних значень ΔG 0 їх розраховують, використовуючи рівняння:

(6.21)

де ΔН°, ΔS° — стандартні ентальпія й ентропія. Значення цих стандартних термодинамічних величин також наводяться в довідковій літературі.

Порядок і знак величини ΔG0 дозволяють якісно передбачати положення рівноваги реакції. Якщо ΔG0 << 0, рівновага зміщена праворуч, вихід продукту великий, а константа рівноваги має велике числове значення. Якщо ΔG 0>> 0, рівновага зміщена ліворуч, вихід продукту малий, Кр << 1.

Для перебігу реакції зліва праворуч сприятливі більші негативні значення ΔН0 (тобто значний тепловий ефект) і більші позитивні значення ΔS0 (зростання ентропії). Ентропійний член входить у рівняння (6.21) у вигляді добутку Т∙ΔS0 , тому й підвищення температури підсилює вплив, який надається зміною ентропії. В умовах рівноваги за будь-якої температури ΔH=T∙ΔS0 , тобто вплив енергетичного й ентропійного факторів однаковий.

Вирішуючи спільно рівняння (6.20) і (6.21) відносно Кр, одержимо:

Kp= (6.22)

З аналізу виразу (6.22) очевидно, що для екзотермічних реакцій (ΔН0< 0), що перебігають зі зростанням ентропії, Кр>1, а ΔG0< 0. Для ендотермічних реакцій (ΔH0> 0) при зменшенні ентропії (ΔS0< 0) мимовільне перебігання процесу неможливе. Якщо ΔH0 й ΔS0 мають той самий знак, термодинамічна вірогідність перебігу процесу визначається конкретними значеннями ΔН0, ΔS0 й T.

Розглянемо на прикладі реакції синтезу аміаку спільний вплив ΔH0 й ΔS0 на можливість здійснення процесу (значення термодинамічних функцій для учасників процесу зазначені під рівнянням реакції).

N2+3H2 2NH3 (6.23)

ΔH0298, кДж/моль 0 0 2∙(-46,1)

ΔS0298, Дж/(моль К) 191.6 3∙130,4 2∙192,4

Для даної реакції ΔH0298=-92,2 кДж/моль,

ΔS0298=-198,0 Дж/(моль К).

Т ΔS0298=-59 кДж/моль, ΔG0298=-33,2 кДж/моль

З наведених даних видно, що зміна ентропії від’ємна й не сприяє перебігу реакції, але в той же час процес характеризується більшим негативним ентальпійним ефектом ΔН0, завдяки якому й можливе здійснення процесу. З підвищенням температури реакція, як показують калориметричні дані, стає ще більш екзотермічною (за температури 725 К ΔН=113 кдж/моль), однак при негативному значенні ΔS0 підвищення температури досить істотно зменшує вірогідність перебігу процесу.