3. Форми платежів

До форм розрахунків, що використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі (подаються за ступенем вигідності для експор­тера від найвигідніших до найменш вигідних):

• 100-процентний авансовий платіж;

• акредитив;

• інкасо;

• відкритий рахунок.

256

Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях

257

Розділ 14

Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, що по­ставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера та найменш вигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названо при розгляді способів платежу. Прово­диться цей платіж банківським переказом чи чеком.

Акредитивна форма розрахунку також вигідна експорте­ру. Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акреди­тиві - також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банкові доку­ментів, що засвідчують цю поставку.

Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде виконано на користь експортера тільки після подання тим товарних документів, що свідчать про відвантаження товару.

Відкриття та виконання документарних акредитивів реалізуєть­ся «Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акре­дитивів» (Публікація Міжнародної торгової палати № 400, 1983 p.).

Акредитив, який використовується під час розрахунків зі зо­внішньоторгових угод, незалежно від того, як він названий і позначе­ний (документарний акредитив, акредитив, акредитивний лист і т.д.), являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта-наказодавця акредитиву (імпорте­ра) на користь його контрагента за контрактом - бенефіціара (екс­портера). Банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), повинен або акцептувати тратти бенефіціара й вчасно оплатити їх, або уповнова­жити інший банк провести такі платежі, акцепт чи негоціацію тратт бенефіціара за умови подання бенефіціаром документів, передбачених у акредитиві, і при виконанні інших умов акредитиву (рис.4).

Інакше кажучи, імпортер доручає своєму банкові виплатити гроші за куплений товар тільки за поданням експортером комплекту товаророзпорядчих документів, які підтверджують, що товар дійсно відвантажений відповідно до контракту.

Акредитив може бути призначений лише для розрахунків ' одним постачальником. Термін дії та порядок розрахунків за акреди­тивом встановлюється у контракті між платником і постачальниці^, в якому слід вказати:

• найменування банку-емітента;

• вид акредитиву та спосіб його виконання;

6. Зарахування на роз­рахунковий рахунок з акредитиву

Рис 4. Реалізація акредитивної форми розрахунків

• повний перелік і точну характеристику документів, поданих поста­ чальником для отримання коштів за акредитивом;

•строки подання документів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення;

• інші необхідні документи й умови.

Акредитиви можуть бути покриті (депоновані) та непокриті (гарантовані), відзивні та безвідзивні.

Покриті (депоновані) - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент перераховує власні кошти платника чи поставлений йому кредит у розпорядження банку-постачальника (використовуючий банк) на весь термін дії зобов'язань.

Під час встановлення між банками кореспондентських відносин непокритий (гарантований) акредитив може відкриватися у вико­нуючому банку шляхом надання йому права списувати всю суму акредитиву з відкритого у ньому рахунку банку-емітента.

258

Розділ 14

Найпоширенішою формою є розрахунки покритими акредитива­ми (див. рис. 4).

Відзивний акредитив може бути змінений чи анульований бан-ком-емітентом без попереднього узгодження з постачальником (на­приклад, відмова банку-емітента гарантувати платежі акредитиву). Усі розпорядження про зміну умов відзивного акредитиву плат­ник може давати постачальнику тільки через банк-емітент, який повідомляє банк постачальника (виконуючий банк), а той уже в свою чергу - постачальника. Але виконуючий банк повинен оплати­ти документи, що відповідають умовам акредитиву, виставлені поста­чальником і прийняті банком постачальника до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитиву.

Безвідзивний акредитив не може бути анульований чи зміне­ний без згоди постачальника, на користь якого він відкритий.

Постачальник може достроково відмовитися від використання акредитиву, якщо це передбачено умовами акредитиву.

Ділимий акредитив передбачає виплату експортерові певних узгоджених у контракті сум після кожної часткової поставки.

Неділимий акредитив передбачає, що вся належна експортерові сума буде виплачена після завершення всіх поставок чи після остан­ньої часткової поставки. Такий акредитив захищає інтереси покуп­ця.

Для експортера найвигіднішим акредитивом є акредитив без-відзивний, підтверджений, ділимий.

Відновний (револьверний) акредитив передбачає, що протягом терміну використання акредитиву його сума відновлюється, як тільки імпортер відшкодує банкові, який відкрив акредитив, здійснені за ним платежі експортеру. Такий акредитив використовується зви­чайно, коли імпортер проводить регулярні закупівлі товарів уданого експортера чи коли реалізується періодична поставка певних партій товарів через узгоджені проміжки часу.

Акредитив за своєю природою є угодою, відокремленою від контракту купівлі-продажу, і банки не відповідають за порушення умов контракту кимось із контрагентів. Банк відкриває акредитив, тобто бере на себе певні зобов'язання, на основі інструкцій імпортера-наказодавця. Ці інструкції складаються згідно з умовами контракту купівлі-продажу. Тому у контракті повно та чітко повинні бути визначені всі умови майбутнього акредитиву, зокрема: • коли імпортер має дати своєму банкові інструкції щодо відкриття

Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях 259

акредитиву (за стільки-то днів до початку відвантаження товару (звичайно 15-45 днів); через стільки-то днів з дати підписання контракту);

• коли експортер повинен повідомити імпортера про готовність това­ ру до відвантаження;

• які банки виконуватимуть роль емітента, авізуючого, підтверджую­ чого та виконуючого;

• які документи, що свідчать про здійснення відвантаження, мусить подати експортер у свій банк, щоб отримати гроші за товар;

• який термін дії акредитиву, тобто протягом якого часу експортер може отримувати гроші проти подання документів (звичайно від ЗО до 150 днів, але не більше одного року);

• вид акредитиву;

• спосіб використання акредитиву (шляхом негайного платежу за поданням документів, платежу з розстрочкою в визначені строки, негоціації банком тратт, відновлених бенефіціаром, строком за подан­ ням (чи в інший строк) на наказодавця акредитиву, на банк-емітент чи інший банк, вказаний банком-емітентом; акцепту банком тратт, виставлених бенефіціаром на виконуючий банк, банк-емітент чи уповноважений ним банк або на наказодавця акредитиву (зі зобов'я­ занням банку-емітента забезпечити акцепт і платіж у термін, вказа­ ний у траттах));

• інші умови, залежно від виду акредитиву.

Інкасо. Застосування інкасової форми розрахунків регулюєть­ся «Уніфікованими правилами з інкасо», прийнятими у 1978 р. Між­народною торговою палатою. Інкасо - це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (екс­портера) отримує на основі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе у банку.

Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передавати документи у банк і чекати виконання покупцем своїх зобов'язань Щодо^оплати.

(Для зменшення ризику неплатежу при інкасовій формі розра­хунків експортер повинен наполягати на наданні банківської гарантії

260

Розділ 14

платежу. Гарантія у такому разі видається на термін, що перевищує термін оплати за документами, і на суму, відповідну сумі поданих на інкасо документів.;.

Крім банківської гарантії, забезпечення платежу здійснюється шляхом використання телеграфного інкасо. При телеграфному ін­касо банк експортера виплачує йому виручку за товар негайно або через певний строк після отримання документів на інкасо, повідом­ляючи телеграфом свій банк-кореспондент, з яким він повинен мати спеціальний договір про телеграфне інкасо.

Інкасо може бути документарним і чистим. Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки комерційних документів. Банк, що отримує інкасове доручення від свого клієнта-експор-тера, називається банком-ремітентом. Банк-ремітент посилає інкасо­вані документи в інкасуючий банк країни імпортера, який звичайно одночасно є репрезентуючим банком (тобто він повідомляє платника про наявні в банку неоплачені чи неакцептован! документи і видає документи платникові).

Репрезентуючий банк надає документи платнику-імпортеру, без яких він не зможе отримати товар у своє розпорядження, згідно з інструкціями, вказаними в інкасовому дорученні. Він повинен або оплатити їх (виписавши заяву на переказ чи платіжне доручення), або відмовитися акцептувати векселі чи чеки.

Акцептовані фінансові документи залишаються в інкасуючому банку до терміну платежу чи посилаються банкові-ремітенту (згодом, до моменту платежу за ними, банк-ремітент відсилає їх назад за кордон для оплати). Банки звичайно страхують відіслані документи від втрат по дорозі.

Якщо документи оплачені, то інкасуючий банк кредитує рахунок банку-ремітента, а той, у свою чергу, після отримання Кредитового авізо чи електронного повідомлення про зарахування коштів на рахунок, кредитує рахунок експортера.

; Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (векселі, чеки та інші документи, що використовуються для отримання платежів), які не супроводжуються комерційними документами.

При чистому інкасо банк-ремітент приймає від довірителя-екс-портера названі фінансові документи, а репрезентуючий банк у країні

Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях 261

платника пред'являє платникові інкасовані фінансові документи до оплати.

Усі розрахункові операції при чистому інкасо проводяться у такому ж порядку, як і при документарному інкасо.

Відкритий рахунок - це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, оскільки вона не дає йому ніяких гарантій своєчасно­го отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерсь­ких документах у дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки.

Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку поста­чальника. Протягом обумовленого у контракті терміну імпортер повинен оплатити вартість товару шляхом банківського переказу, чека чи векселя строком платежу за пред'явленням. Після оплати сторони роблять у своїх документах оборотні записи.

За відкритим рахунком розраховуються в основному за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних деталей до раніше поставленого обладнання чи машин.

Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях - ціла система різних способів, засобів і форм платежу. Залежно від спів­відношення термінів платежу та поставки товару виділяють три основних способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

Під готівковим платежем мається на увазі оплата товару у повній вартості до чи в момент переходу товару або товаророзпо-рядчих документів у розпорядження покупця.

Під розрахунком у кредит (із розстрочкою платежу) розуміють комерційний кредит, тобто кредит експортером імпортеру чи видача авансів імпортером експортеру. Умови комерційного кредиту вказу­ються у контракті (враховуються особливості законодавства країн-контрагентів).

Поширення у зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумов­лює використання кредитних засобів платежу - чеків і векселів. Третім засобом платежу є банківський переказ, який здійснюється з допомогою посилання платіжного доручення від одного банку до іншого.

У зовнішній торгівлі застосовуються такі форми платежів (пода­но від найбільш до найменш вигідних для експортера): 100-процент-ний аванс, акредитив, інкасо, відкритий рахунок. В основному викори-

262

Розділ 14

Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях

263

стовуються інкасова й акредитивна форми, які значною мірою забез­печують інтереси експортера й імпортера, їх перевага у тому, що експортер отримує виручку, а імпортер здійснює платіж тільки після відвантаження товару. Інкасо й акредитив використовуються як при готівкових розрахунках, так і при розрахунках із розстрочкою платежу. В останньому разі експортер виставляє на імпортера трат­ту; при інкасо оплата товарних документів відбувається чеком.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

Спосіб платежу; платіж готівкою; авансовий платіж; платіж у кредит; гарантії платежу; чек; покриття чека; елементи чека; індоса­мент; вексель; простий вексель; переказний вексель; тратта; трасант; ремітент; акцепт тратти; негоціація тратти; аваль тратти; індосант; банківський індосамент; банківський переказ; платіжне доручення; форми платежу; акредитив; банк-емітент; покриті акредитиви; від­зивний акредитив; ділимий акредитив; револьверний акредитив; інкасо; чисте інкасо; інкасуючий банк; відкритий рахунок.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Які існують способи платежу?

2. У чому суть платежу готівкою?

3. Яку роль відіграє авансовий платіж?

4. В яких формах відбувається авансовий платіж?

5. Коли надається фірмовий товарний кредит?

6. Що визначає максимальний розмір наданого кредиту?

7. Які існують у міжнародній торгівлі гарантії платежу?

8. Які засоби платежу використовуються у зовнішній торгівлі?

9. Що таке чек?

10. Які переваги чека як засобу платежу?

11. Назвіть основні елементи чека.

12. У якому порядку чек може передаватися однією особою іншій?

13. Які існують види чеків?

14. Що таке вексель?

15. Чим відрізняються між собою простий і переказний векселі?

16. Назвіть обов'язкові реквізити переказного векселя (тратти).

17. Що таке акцепт тратти?

18. З якою метою застосовують аваль векселя?

19. Які бувають види індосаментів?

20. Розкрийте механізм здійснення банківського переказу.

21. Які форми розрахунків використовуються у зовнішній торгівлі?

22. Яка суть інкасової форми розрахунків?

23. У чому полягає відмінність між документарним і чистим інкасо?

24. Розкрийте механізм здійснення розрахунків у формі відкритого рахунку.

ЛІТЕРАТУРА;

Банковское дело: Учебник / Под ред. В.Колесникова, Л.Кроливецкой. - М., 1995. Бланк И. Экономические основы биржевой торговли и брокерской деятельности -К., 1992.

Герчикова И. Маркетинг и международное коммерческое дело. - М., 1990. Кореманова Н. Составление внешнеторгового контракта / Под ред. Ю Ермолае­ва. -М., 1993.

Международные документы по внешнеэкономической деятельности. - М., 1993. Международные правила толкования торговых терминов ИНКОТЕРМС. Новая редакция. - М., 1989.

Синецкий Б. Внешнеэкономические операции: организация и техника. - М., 1989. Способы обеспечения исполнения обязательств во внешнеэкономических сдел­ках. -М., 1992.

264

Розділ 15

Організація обліку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств

265

РОЗДІЛ 15

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ПІДПРИЄМСТВ

Однією з основних закономірностей сучасної епохи є зростання ролі зовнішньоекономічних зв'язків у народному господарстві кож­ної держави.

Господарське зближення націй все відчутніше впливає на темпи і характер економічного та соціального розвитку, на загальну політич­ну обстановку у сучасному світі, відкриває нові можливості для практичного мирного співробітництва країн.

Ставши незалежною державою, Україна тільки входить у систе­му світового господарства і від того, як цей процес буде відбуватися, залежить не тільки і не стільки динаміка зовнішньоекономічних зв'язків, скільки можливість її економічного та соціального розвитку як органічної підсистеми світової економіки. У процесі інтеграції у світовий економічний простір суб'єкти господарювання України від­чувають великі труднощі, які спричинені не лише зовнішніми, але й внутрішніми чинниками. Часто виникають запитання, як визначити ефективність операції, як відобразити її в бухгалтерському обліку, дотримати чинне законодавство щодо податків і валютного регулю­вання та ін.

Зовнішньоекономічні зв'язки підприємств - це сукупність гос­подарських операцій, які з погляду бухгалтерського обліку можна поділити на:

• операції з руху товарів і надання послуг;

• операції з руху капіталів.

Врахування господарських операцій з руху товарів і надання послуг - це облік традиційних у зовнішньоекономічному відношенні операцій експорту, імпорту, реекспорту, бартеру, продажу та придбання ліцензій, ноу-хау, технічної документації, оренди імпортного обладнан­ня (фінансовий лізинг). Сюди також належать операції, які нині в

Україні трапляються поки що рідко, їх перелік і тлумачення подані у «Порядку віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, поставки складних техноло­гічних виробів і товарів спеціального призначення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1994 р. № 882.

Облік руху капіталів - це облік інвестицій, у т.ч. придбання та продаж цінних паперів, а також надання й отримання фінансових (банківських) кредитів.

Концептуальний аспект бухгалтерського обліку зовнішньоеконо­мічних зв'язків регламентується «Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні», затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 250, із врахуванням змін і доповнень, внесених постановами Кабінету Міні­стрів України від 5 липня 1993 р. № 509, від 24 вересня 1993 р. № 804, від 21 березня 1994 р. № 175 і від 26 квітня 1995 р. № 307; «Вказівками з організації бухгалтерського обліку в Україні», затверд­женими наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 р. № 25, із врахуванням наступних змін і доповнень.

Бухгалтерський облік зовнішньоекономічних зв'язків здійсню­ється відповідно до «Тимчасових вказівок про порядок ведення бух­галтерського обліку експортно-імпортних операцій зовнішньоторго­вими фірмами, що не є юридичними особами» Міністерства фінансів СРСР і Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків СРСР від 14 березня 1988 р. № ЗО, а також «Плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності зовнішньоекономічних організацій», затвердженого Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків СРСР за узгодженням із Міністерством фінансів СРСР від 17 грудня 1990 р. Вказаний план рахунків органічно випливає з плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінан­сів СРСР від 28 березня 1985 р. № 40 і діючого сьогодні в Україні з багатьма доповненнями.

У цих нормативних актах суттєвого значення надано субрахун­кам, які відображають усю специфіку й особливості експортно-ім­портних операцій. Використання субрахунків дозволяє вести облік, здійснювати контроль над товарами за місцями їх зберігання, етапами та напрямками руху.

266

Розділ 15

Так, облік експортних товарів на всіх етапах їх руху ведеться на рахунку 45 «Товари відвантажені, виконані роботи та послуги» за такими субрахунками:

4512. «Товари експортні за прямими відправками»

4513. «Товари експортні в дорозі по Україні»

4514. «Товари експортні в портах і на складах в Україні»

4515. «Товари експортні в дорозі за кордоном»

4516. «Товари експортні на складах, у переробці і на комісії за кордоном»

4517. «Товари, зняті з експорту в портах і на складах в Україні»

4518. «Товари експортні відвантажені, але не відфактуровані іноземним покупцям».

Особливістю бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної ді­яльності є наявність такого поняття, як облікова одиниця. За облікову одиницю береться товарна партія, якою вважається:

• при відвантаженні товарів українським постачальником у порти - відправка однорідного товару, оформлена однією чи кількома заліз­ ничними накладними в одному напрямку та відфактурована поста- чальником-підприємством одним рахунком;

• при морських перевезеннях - відправка товару за кордон, оформле­ на одним коносаментом;

• при відправках товарів через прикордонні залізничні пункти з переоформленням накладних на прикордонній станції - відправка однорідного товару відповідно до договору з постачальником товару в одному чи кількох вагонах, в один пункт призначення, для одного покупця, оформлена однією чи кількома залізничними накладними;

• при перевезеннях авіаційним транспортом - відправка однорідного товару за кордон, оформлена однією авіанакладною:

• при відправці експортних товарів поштою - відправка товару за кордон, оформлена однією поштовою квитанцією.

При відправках експортних товарів ешелоном за одну облікову одиницю може бути прийнятий ешелон. У такому разі слід організу­вати облік вагонів.

Якщо при перевалці, концентрації вантажів у портах, на прикор­донних базах тощо початкова партія не може бути збережена, тоді встановлюється нова облікова партія за етапами руху експортних

267

Організація обліку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств

товарів (товари у дорозі по Україні, товари у портах і на складах в Україні, товари у дорозі за кордоном і т.д.) .

Вибір ознак облікової партії завжди повинен забезпечувати ув'язку партії, яка відображається на рахунках для обліку товарів, із пред'явленням рахунків іноземним покупцям за поставлені товари, а також можливість контролю за рухом і залишками експортних товарів у дорозі, у місцях їх зберігання та перевалки. Це має особли­ве значення при поставках комплексного обладнання, що складається з окремих частин і механізмів і відвантажується постачальниками у розібраному вигляді у кількох місцях та, інколи, неодночасно.

Якщо окремі облікові партії, що надходять у порти, знеосіблюють-ся (руда, вугілля, добрива і т.п.), то на кожний товар відкривається окрема картка, записи в яку здійснюються: при надходженні - за даними рахунків підприємства чи приймальними актами портів, про витрати - за даними рахунків, виписаних іноземним покупцям на підставі коносаментів.