- •Короткий зміст
- •1. Перші теорії зовнішньої торгівлі й управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •21 Теорії управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •25 Теорії управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •3. Сучасна система управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •1. Інститути та засоби управління зовнішньою торгівлею на національному рівні
- •34 Розділ 2
- •36 Розділ 2
- •38 Розділ 2
- •40 Розділ 2
- •42 Розділ 2
- •2. Інструменти державного регулювання
- •48 Розділ 2
- •3. Багатосторонні міжнародні інститути регулювання
- •50 Розділ 2
- •52 Розділ 2
- •53 Управління зовнішньоекономічною діяльністю ...
- •Охарактеризуйте значення макроекономічного підходу у регулю ванні світової економіки та зовнішньоекономічних зв'язків.
- •Назвіть основні інститути регулювання на міжнародному та націо нальному рівнях.
- •Назвіть засоби зовнішньоекономічного регулювання.
- •1. Основні методи операцій з експорту та імпорту товарів
- •56 Розділ з
- •2. Організація експортних операцій
- •3. Організація торгового апарату промислових фірм для імпортних операцій
- •4. Торгово-посередницькі операції
- •5. Організаційні форми торгово-посередницьких операцій
- •65 Організація експортно-імпортних операцій
- •1. Валютне регулювання -
- •2. Механізм валютного регулювання
- •72 Розділ 4
- •3. Об'єкти валютного регулювання
- •4. Інструменти валютного регулювання
- •83 Практика валютного регулювання
- •91 Стимулювання та захист іноземних інвестицій
- •93 Стимулювання та захист іноземних інвестицій
- •1. Еволюція зони
- •103 Проблеми та перспективи розвитку вільних економічних зон
- •2. Сучасні типи економічних зон
- •3. Вільні економічні зони
- •140 Розділ 7
- •1. Міжнародні товарні біржі
- •149 Розділ 8
- •150 Розділ 8
- •2. Міжнародні товарні аукціони
- •152 Розділ 8
- •3. Торги
- •4. Міжнародні ярмарки та виставки
- •1. Структура стратегії фірми на зовнішньому ринку
- •2. Процес планування ринкової стратегії фірми
- •3. Стратегічна маркетингова програма фірми
- •4. Особливості росту
- •1. Сутність маркетингових досліджень
- •2. Об'єкти дослідження
- •3. Напрямки досліджень
- •4. Спеціалізовані маркетингові фірми
- •191 Розділ 10
- •1. Умови зовнішньоторгового контракту
- •2. Платежі
- •206 Розділ ijt
- •1. Типові контракти
- •2. Підготовка до укладення контракту
- •213 Управління контрактною діяльністю...
- •215 Управління контрактною діяльністю...
- •1. Сучасна цінова стратегія фірми
- •2. Ціни зовнішньоторгових контрактів і методики їх розрахунків
- •231 Цінова політика на зовнішньому ринку
- •234 Розділ 13
- •240 Розділ 13
- •1. Способи платежу
- •2. Засоби платежу
- •250 Розділ 14
- •3. Форми платежів
- •1. Облік експортних операцій
- •276 Розділ 15
- •279 Організація обліку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств
- •2. Облік імпортних товарів
- •285 Організація обліку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств
- •287 Організація обліку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств
- •290 Розділ 15
- •1. Базисні умови поставки товару
- •296 Розділ 16
- •297 Транспортне забезпечення зовнішньої торгівлі
- •2. Вибір виду транспорту
- •3. Морські перевезення
- •302 Розділ 16
- •303 Транспортне забезпечення зовнішньої торгівлі
- •306 Розділ 16
- •4. Залізничні перевезення
- •309 Транспортне забезпечення зовнішньої' торгівлі
- •5. Автомобільні перевезення
- •310 Розділ 16
- •6. Повітряні перевезення
- •7. Транспортно-експедиторські підприємства
- •1. Суть та основні поняття страхування
- •314 Розділ 17
- •2. Страхування зовнішньоекономічного ризику
- •3. Захист від валютного та кредитного ризику під час здійснення зовнішньоекономічних контрактів
- •1. Цілі, завдання та критерії бізнес-плану
- •338 Розділ 18
- •2. Структура та зміст бізнес-плану
- •340 Розділ 18
- •341 Менеджмент міжнародних підприємницьких проектів
- •342 Розділ 18
- •347 Менеджмент міжнародних підприємницьких проектів
- •Відомість переліку обладнання (Capital Equipment List)
- •Основний баланс
- •1. Метод чистої сьогоднішньої вартості.
- •359 Інвестиційний аналіз капіталовкладень
- •2. Внутрішня норма рентабельності.
- •361 Інвестиційний аналіз капіталовкладень
- •3. Метод періоду повернення вкладених інвестицій.
- •364 Розділ 19 я
- •4. Балансова норма рентабельності.
- •5. Індекс прибутковості.
- •369 Інвестиційний аналіз капіталовкладень
- •Динаміка росту використання методів дисконтування грошового потоку та зменшення впливу інших методів у Великобританії, %
- •2. Вплив інфляції
- •378 Розділ 20
- •379 Фінансовий аналіз інвестиційних проекті»
- •1. Міжнародний кредит як економічна категорія
- •2. Форми міжнародного кредиту
- •386 Розділ 21
- •387 Техніка залучення кредитних ресурсів...
- •389 Техніка залучення кредитних ресурсів...
- •393 Техніка залучення кредитних ресурсів...
4. Інструменти валютного регулювання
У практиці валютного регулювання застосовуються такі інструменти, як девальвація та ревальвація валюти, валютна інтервенція, корекція облікових ставок національного банку, валютні обмеження, засоби регулювання платіжного балансу країни, режим конвертова-ності валют.
Девальвація валюти. Девальвація валюти передбачає цілеспрямовані дії відповідних інституційних структур, які мають на меті знизити обмінні курси валюти власної країни.
Таке зниження використовується, з одного боку, для стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку, а з іншого - для підвищення конкурентоспроможності та поліпшення торгових позицій країни на світовому ринку.
Ревальвація валюти. Ревальвація валюти має протилежний зміст Вона пов'язана з відповідними діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти. Тут переслідується мета втримати на внутрішньому ринку споживчий попит і стимулювати товарний імпорт і приплив інвестицій.
Валютна інтервенція. Поряд з девальвацією та ревальвацією, що є досить жорсткими, по суті, «хірургічними» засобами державного втручання у сферу валютних відносин, широко використовуються й інші інструменти валютної політики. Одним із найдієвіших із них виступає валютна інтервенція.
79
Практика валютного регулювання
Активно вживаний у світовій практиці механізм валютної інтервенції, санкціонований МВФ як норма міждержавних валютних відносин, пов'язаний з операціями купівлі та продажу власної валюти чи конкурентної валюти своєї країни. Такі операції впливають на співвідношення на валютному ринку попиту та пропозиції певної грошової одиниці і викликають кореляцію її обмінного курсу.
Валютна інтервенція може здійснюватися:
за рахунок використання власних резервів валюти;
з допомогою своп-угоди (swap agreement) - договору з певною країною з приводу отримання кредиту у валюті цієї ж країни, необхід ній для проведення валютної інтервенції;
за рахунок продажу цінних паперів, розміщених в іноземній валюті.
Статутом МВФ передбачається можливість продажу з цією метою кредитних позицій у СДР.
Про масштабність таких операцій свідчить приклад із практики валютної політики США. У 1987 p., коли курс долара після стрімкого зростання у 1980-1985 pp. почав швидко падати, США використали на підтримку власної грошової одиниці шляхом валютної інтервенції понад 140 млрд. дол.
В окремих випадках МВФ надає спеціальні кредити для здійснення з метою стабілізації валютних курсів валютної інтервенції.
Корекція облікових ставок Національного банку.
Ц..Досить поширеним засобом впливу на курсові співвідношення є відповідна корекція облікових ставок Національного банку, підвищення яких веде до зростання (завдяки підвищенню попиту) курсів валюти, а скорочення - до зниження цього курсу. ~1
Механізм впливу облікової процентної ставки Національного банку на курс валюти здійснюється через операції Національного банку з комерційними банками та іншими кредитними інституціями з обліку короткострокових державних зобов'язань (насамперед казначейських векселів) і переобліку комерційних векселів. Оскільки показником доходності капіталу у різних країнах є облікові процентні ставки і ці країни 'Мають різні темпи інфляції, то для коректного визначення доходності вираховуються реальні процентні ставки з врахуванням «ефекту Фішера».
«Ефект Фішера» пов'язує номінальні реальні процентні ставки (О, реальні процентні ставки (і реал.) та інфляцію (ж):
80
Розділ 4
Практика валютного регулювання
81
(1 + і) = (1 + і реал.) (1 + я).
Наприклад, у США номінальна процентна ставка складає 9,5%, інфляція - 4%, в Україні - відповідно 180 і 170%. З врахуванням «ефекту Фішера» реальні процентні ставки будуть рівні: для США: і реал. = (1 + і) / (1 + я) - 1 = 1,095/1,04 - 1 = 5,288%,
для України: і реал. = (1 + і) / (1 + я) - 1 = 2,8/2,7 - 1 = 3,703%.
Таким чином, за умови твердої гарантії повернення капіталу та процента вільні капітали будуть вкладені у ту країну, де реальна процентна ставка вища і, отже, можна отримати вищий доход, а значить привабливість і вартість цієї валюти підвищується.
Залежність валютного курсу від реальних процентних ставок пояснюється обсягами та ступенем свободи капіталів, а також надійністю нових активів порівняно зі старими і наявністю перспектив зміни процентних ставок за ними.
Ступінь свободи капіталів визначає час, потрібний для продажу наявних активів, наявність попиту на ці активи на ринку. Тому можна зробити висновок, що у короткостроковому періоді зміни у реальних процентних ставках (із врахуванням ризику) сприяють мобільності абсолютно вільних капіталів і лише при збереженні тенденцій на довгий період відбувається рух раніше «зв'язаних капіталів»
Валютні обмеження. Розглянуті інструменти валютної політики є засобом економічного впливу держави на динаміку курсового співвідношення власної валюти. Поряд з цим у практиці валютних відносин активно застосовуються методи прямого втручання в механізм формування обмінних курсів. Йдеться про валютні обмеження, що становлять собою систему нормативних правил, які регламентують права громадян і юридичних суб'єктів ринку відносно обміну валюти своєї країни на іноземну, а також здійснення інших валютних операцій.
Валютні обмеження можуть використовуватися при здійсненні контролю за рухом капіталу, блокуванні валютної виручки, регламентації вивозу валюти громадянами, котрі їдуть у туристичні подорожі, тощо.
Механізм регулювання платіжного балансу. Засобом впливу на валютні курси служать також складові механізму регулю-
вання платіжного балансу країни: експортні субсидії, митні тарифи, податкові пільги, страхування від втрат, спричинених коливаннями валютних співвідношень, та ін.
Конвертованість валют. У системі валютного регулювання особливе місце займає цілий комплекс заходів щодо забезпечення конвертованості валют
Реалізація цього заходу, що здійснюється на основі нормативних актів кожної окремої країни, є однією з встановлених вимог МВФ. У статті VI його Статуту передбачається зняття валютних обмежень і впровадження валютної конвертованості. Країни-учасниці, котрі взяли на себе зобов'язання за цією статтею, повинні уникати, підкреслюється в Статуті, впровадження обмежень відносно платежів і переказів із потокових міжнародних операцій, не впроваджувати системи множинності валютних курсів.
Статтею XIV Статуту дозволяється зберігати обмеження валютної конвертованості тільки протягом перехідного періоду. Одночасно у ній підкреслюється, що країни-учасниці повинні прагнути до їх відміни у міру того, як будуть створені можливості регулювання платіжних балансів без валютних обмежень.
'Конвертованість характеризує здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти. Вона передбачає можливість купівлі та продажу іноземної валюти за національну. Поняття конвертованості за своїм змістом виходить за межі власне валютних відносин. Це загальноекономічна категорія, яка охоплює коло проблем, що не зводяться тільки до операції обміну ваяют. Конвертованість - невід'ємний атрибут ринкової економіки. Без конвертованості неможлива свобода вибору, тобто те, поза чим ринкові відносини втрачають свою сутність.
т- . .
Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може включатися у різноманітні структури світового ринку, в міжнародний розподіл праці, а покупець позбавляється можливості відповідно задовольняти свій платоспроможний попит.
Тільки при такому підході стане зрозумілим, що конвертованість передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу та ін. У цьому разі збалансованість експортних та імпортних операцій досягається економічними методами, серед яких найважливішими інструментами є валютний курс і банківський процент. Отже, конвертованість всіма своїми коренями входить у
82
Розділ 4
системні зв'язки, які формуються у базисній структурі ринкової економіки.
Режим конвертованості кредитно-паперових одиниць визначається інституційними нормами. Він є однією з важливих ланок валютної політики, яку здійснює кожна країна. Водночас існують і загальноприйняті МВФ вимоги щодо змісту режиму конвертованості. Ці вимоги сформульовані у статті VIII Статуту Фонду.
Теорією і практикою розрізняються повна і часткова, зовнішня та внутрішня конвертованість.
При режимі повної конвертованості всі юридичні і фізичні вітчизняні та зарубіжні особи, котрі володіють певною сумою грошей даної країни, мають змогу вільно (без обмежень) використовувати ці гроші на будь-які цілі: вільно здійснювати як поточні, так і інвестиційні валютні операції за всіма видами операцій платіжного балансу.
Нині існує обмежена кількість валют, що діють у режимі повної конвертованості. Таку свободу може собі дозволити лише конкурентоспроможна на світовому ринку економіка з потужною експортною базою, розвинутими внутрішніми грошовими та інвестиційними ринками.
При частковій конвертованості на операції купівлі та продажу застосовуються певні обмеження. Згідно з вимогами МВФ, вказані обмеження не повинні стосуватися платежів із поточних міжнародних операцій. До таких операцій належать платежі за результатами зовнішньої торгівлі, короткострокові банківські операції, платежі на погашення позик і процентів, переведення прибутків з інвестицій, грошові перекази некомерційного характеру. У зв'язку з тим, що здійснення названих операцій є характерною ознакою конвертованості, їх обмеження відповідно до вимог Статуту МВФ не допускаються.
При зовнішній конвертованості повна свобода валютних операцій для здійснення розрахунків із закордоном надається тільки іноземним (фізичним та юридичним) особам, які можуть вільно обмінювати зароблену у певній країні валюту на будь-яку іншу іноземну, здійснювати перекази цієї валюти за кордон.
При внутрішній конвертованості право обмінних операцій національних грошових одиниць на іноземну валюту мають тільки фізичні та юридичні особи цієї країни.
З огляду на те, що конвертованість є загальноекономічною категорією, виникає дуже складне за своїм змістом і водночас надзвичай-