Методичні вказівки до виконання срс

Система бухгалтерського обліку має бути актуальною, надійною, ефективною.

1. Актуальність. Усі операції, здійснювані банком, мають щоденно відображатися в балансі і в оборотно-сальдовій відомості. У разі виконання цієї вимоги банк і клієнти постійно дістають належну інформацію, а коли виявиться помилка, клієнт може своєчасно подати рекламацію.

2. Надійність. Помилковим записам запобігає автоматичний контроль та узгодження. Завдяки цьому скорочуються витрати на виправлення помилок під час завершення операцій, а також переконується клієнт в надійності банку.

3. Ефективність. Між банківськими операціями, що приносять дохід, і витратами на їх проведення має зберігатися певне співвідношення, що забезпечує тривале функціонування банку,

Неодмінною умовою отримання вірогідної бухгалтерської інформації є перевірка взаємної відповідності даних кожного з видів обліку. Для цього існують основні напрямки перевірки:

Перевірка проміжних і загальних сум. Порівнюють між собою дані, ураховані в системі аналітичного та синтетичного обліку, тобто дані первинних документів, щоденного балансу, оборотно-сальдової відомості, рахунків. Суми зазначені в цих документах мають збігатися.

Перевірка перенесення. Стосується правильності перенесення даних з одного носія інформації на інший. (У процесі автоматизації бухгалтерського обліку цей вид перевірок поступово втратив своє значення).

Перевірка підрахунків. Контролюються нарахування, виконані на підставі цифрового матеріалу, що додається.

Перевірка первинних документів.

1. Звіряються суми, зазначені в документах, з відповідними сумами, занесеними в регістри аналітичного обліку.

2. Контролюються документи щодо правильності заповнення (повноти реквізитів).

Вартісна перевірка. Встановлення відповідності цифрового матеріалу його економічному обґрунтуванню.

Активи банку: готівкові кошти, кошти на кореспондентських рахунках.

Депозити та кредити в інших банках, портфель цінних паперів, нематеріальні та матеріальні активи, кредити й фінансовий лізинг, надані клієнтам чи банкам, інші активи.

Зобов'язання: кошти на коррахунках банків, депозити та кредити банків, кошти до запитання клієнтів, строкові депозити клієнтів, цінні папери власного боргу, інші зобов'язання, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій.

Капітал: статутний капітал, нерозподілені прибутки (нерозподілені прибутки минулих років, прибуток (збитки) минулого року, що очікують на затвердження), інші фонди та загальні резерви, результати поточного року, результати переоцінки основних засобів.

Тестовий контроль:

1. Інформаційна система, яка містить вичерпні фінансові відомості пор банк як суб’єкт господарювання, дає змогу простежити активи і пасиви банку від моменту їх отримання до моменту реалізації – це:

1. статут;

2. бухгалтерський облік в банках;

3. Наказ про облікову політику.

2. Одна із засад бухгалтерського обліку в банках, яка ґрунтується на положенні, що всі господарські операції, які здійснюються банком мають щоденно відображатися в балансі, або оборотно – сальдовій відомості:

1. актуальність;

2. надійність;

3. ефективність;

3. Одна із засад бухгалтерського обліку в банках, яка ґрунтується на твердженні, що помилковим записам в обліку запобігає автоматичний контроль та узгодження:

1. актуальність;

2. надійність;

3. ефективність;

4. Метод бухгалтерського обліку в банках не включає такий елемент, як:

1. концентрація та опитування;

2. документування та інвентаризація;

3. бухгалтерський баланс та звітність.

5. Матеріалами синтетичного обліку в банках не є:

1. касові документи;

2. зведені оборотно – сальдові відомості;

3. акти виконаних робіт.

6. Вид перевірки, яка стосується правильності перенесення даних з одного носія на інший:

1. перевірка проміжних та загальних сум;

2. перевірка первинних документів;

3. перевірка перенесення.

7. Встановлення відповідності цифрового матеріалу його електронному обґрунтуванню:

1. перевірка проміжних та загальних сум;

2. перевірка первинних документів;

3. вартісна перевірка.

8. Облік, який постачає вчасну інформацію про фінансовий стан банку та його рахунків за результатами його діяльності. Користувачами такої інформації є керівництво банку, службовці, існуючі і потенційні інвестори, кредитори, регулюючі органи, клієнти:

1. фінансовий облік;

2. управлінський облік;

3. податковий облік;

9. Процес визначення, оцінки та аналізу інформації, яка використовується керівництвом банку для прийняття рішень щодо напрямів використання банківських ресурсів:

1. фінансовий облік;

2. управлінський облік;

3. податковий облік;

10. Грошові кошти, кошти на кореспондентських рахунках, депозити та кредити в інших банках, портфель цінних паперів, нематеріальні і матеріальні активи, кредити, фінансовий лізинг, що надається клієнтам банку, або іншим банкам:

1. активи;

2. пасиви;

3. капітал.

11. Кошти на кореспондентських рахунках банків, депозити та кредити банків, кошти до запитання клієнтів, строкові депозити банків і клієнтів, цінні папери власного боргу, кредити отримані від міжнародних організацій:

1. активи;

2. пасиви;

3. капітал.

12. Статутний капітал, нерозподілені прибутки, інші фонди та загальні резерви, результати поточного року, результати переоцінки основних засобів:

1. активи;

2. пасиви;

3. капітал.

13. Частка капіталу в балансі банку має коливатися в межах:

1. 1 – 2%

2. 2 – 3 %

3. 4 – 6%

14. Інструкція НБУ «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» встановлює норматив достатності капіталу в межах:

1. не менше 4%;

2. не менше 10%;

3. не менше 50%.

15. Відношення суми коштів на кореспондентському рахунку в НБУ та інших банках і поточних зобов’язань – це:

1. загальна ліквідність;

2. миттєва ліквідність;

3. неліквідний актив.

16. Відношення загальних активів банку до загальних зобов’язань – це:

1. загальна ліквідність;

2. миттєва ліквідність;

3. неліквідний актив.

17. Норматив відношення високоліквідних активів до робочих активів банку повинен становити:

1. не менше 15%

2. не менше 17%

3. не менше 20%

18. Основним принципом побудови міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансових звітів всіма господарюючими суб’єктами є принцип:

1. конфіденційності;

2. актуальності;

3. нарахування.

19. Одним із правил принципу нарахування є:

1. доходи визначаються в тому періоді, в якому вони були зароблені;

2. витрати взагалі не визнаються установами банку;

3. до уваги береться період, в якому фактично отримано або сплачено кошти.

20. Метод нарахування не ґрунтується на такій концепції, як:

1. концепція визначення доходу;

2. концепція відповідності;

3. концепція доходів і витрат.