1.9. Соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи

Соціальне середовище впливає на особистість через різні спільноти, які називаються групами. Серед них можна виділити великі й малі. До великих груп належать держави, класи, нації, народи тощо. Їх вивчають соціологія, політологія, історія та інші науки.

Мала група характеризується незначною кількістю осіб, які постійно контактують між собою. Вони мають спільне завдання або мету. Проблему функціонування малих соціальних груп у військовому середовищі та їх особливості досліджує військово-соціальна психологія.

Колектив – це найвищий рівень розвитку групи. Під терміном колектив розуміють групу людей, що досягла в процесі соціально бажаної спільної діяльності високого рівня розвитку. Саме спільна діяльність, яка має суспільно-корисний характер, стає сенсом її існування.

Основними соціально-психологічними якостями колективу є: згуртованість, оптимістичний соціально-психологічний клімат, висока потенційна ефективність колективу.

Показниками згуртованості групи є: стиль лідерства; процес прийняття групових рішень; характер взаємин між членами групи; ступінь подібності в настановах і поглядах щодо спільної діяльності та емоційних переживань; особистісні особливості членів групи та їх психофізіологічна сумісність; результати спільної діяльності тощо.

Соціально-психологічний клімат – це панівні відносно стійкі настрої та судження колективу, що відображають умови його життєдіяльності.

Потенційна ефективність військового колективу характеризуються творчою здатністю до самоорганізації, самоуправління, самовдосконалення й зумовлена сприятливими умовами для виявлення здібності кожного, взаємною відповідальністю, взаємовиручкою та взаємним доповненням. Вона повністю виявляється в сумісності, злагодженості, взаємодопомозі, виконанні в разі потреби функцій товаришів по службі, у тому числі й командирів, особливо за екстремальних обставин.

Військовий колектив – це високоорганізована невелика контактна спільність військовослужбовців, яка досягла високого рівня розвитку, призначена для захисту Батьківщини, і яка характеризується згуртованістю, здоровим соціально-психологічним кліматом, розвинутою колективістичною психологією і спроможністю протистояти як різним внутрішнім, так і зовнішнім негативним впливам.

Згуртованість – це узагальнений показник духовної спільності, єдності особового складу підрозділу. Важливий елемент згуртованості – емоційна спільність колективу. Панівний у військовому колективі настрій, стійкі стани його психології називають соціально-психологічним кліматом (СПК). Показниками здорового СПК є: відсутність конфліктів; задоволення результатами бойової підготовки; комфортність; доброзичливість у взаєминах між воїнами тощо.

Колективний настрій – складний загальний емоційний стан, сукупність співпереживань, які значною мірою визначають спрямованість, орієнтацію, характер психічних виявів як окремих воїнів, так і підрозділу в цілому.

Громадська думка відображає наявність у групі (колективі) спільного розуміння важливих для неї речей та явищ. Вона виступає реальною і дієвою силою та виконую інформаційну, виховну й оціночну функцію. Поряд з офіційною у військовому колективі існує і неофіційна думка, котра, як правило, публічно не виголошується. Ця думка може не збігатися з офіційною і навіть суперечити їй. Найчастіше її формують недостатньо виховані військовослужбовці, окремі мікрогрупи негативного спрямування. Вона не сприяє згуртуванню військового колективу, а, навпаки, є його дестабілізуючим фактором. Тому офіцерові слід знати джерела таких суджень, зміст і направленість неофіційної думки та цілеспрямовано на її впливати.

Інструментом соціально-психологічного дослідження малих груп є метод соціометрії.