2.1. Психологічна робота в бойових умовах, її зміст та характеристика

Сучасний бій – це сувора перевірка фізичних і духовних сил воїна, його здібностей активно протистояти дії екстремальних, негативних для життя факторів, зберегти волю і рішучість, до кінця виконати поставлену бойову задачу. Одночасно бій – це жорстока боротьба цілей, мотивів, переконань, настроїв, волі, думок військовослужбовців воюючих сторін. В бойових умовах психіка військовослужбовця підлягає різнобічним впливам, які або сприяють мобілізації фізичних і психічних можливостей людини, підвищенню бойової активності, або дезорганізують бойову діяльність воїна, блокують доступ до наявних резервів організму, розхитують нервову систему, погіршують психічне здоров’я тощо.

Дві групи факторів, які впливають на бойову діяльність військ: зовнішні і внутрішні. Зовнішні фактори – це все те, що пов’язано з діяльністю противника. Внутрішні фактори – це все те, що зумовлено особливостями функціонування нервової системи і психіки воїна в бойовій обстановці (нервово-психічні розлади, фізичне або психічне виснаження та ін.).

В умовах бойової діяльності прояви психіки військовослужбовців є досить різноманітними.

По-перше, це позитивні психічні стани, які виявляються в активній формі: стан бойової готовності, активності, підйому, стан психічної напруги, стійкості.

По-друге, це позитивні психічні стани, які виявляються в пасивній формі: самозаспокоєння, передбойова апатія, незібраність, розсіяність.

По-третє, це психічні стани, які активно виявляються і мають негативну спрямованість (лихоманка, паніка, знесилля, стрес, страх).

По-четверте, це психічні стани, які пасивно виявляються і мають негативну спрямованість: (ригідність, фрустрація, нав’язливість, тривога, занепокоєння та ін.). Всі вони є відносно стійкими і рухомими, знаходяться в прямій залежності як від зовнішніх, так і від внутрішніх факторів (вольової, фізичної підготовленості, знання зброї і бойової техніки, темпераменту, характеру, часу доби, тижня року, терміну перебування в певних умовах тощо.

Бойові психічні травми різняться за ступенем важкості. Найбільш частими їх проявами у легкій формі є подразливість, замкнутість, відсутність апетиту, головний біль, швидка втома. У випадках середньої важкості психічні порушення виявляються в реакціях, істеричних реакціях, агресивності, тимчасовій втраті пам’яті, депресії, підвищеній чутливості до шуму, патологічного страху (паніки), втрати відчуття реальності.

У важких випадках у військовослужбовців виникають порушення слуху, зору, мови, координації рухів, а також психомоторних розладів і ступору. Усі вони можуть виявлятися в різних формах, визначаючи тим самим різноманітність картини бойових психічних травм серед військовослужбовців.

Частота і тяжкість психічних травм серед особового складу частин і підрозділів виникають у прямій залежності від напруження бойових обставин. Чим частіші і триваліші бойові дії, тим більш вірогідності розвитку бойової психічної травми.

Психологічна робота в бойових умовах – це діяльність командирів, офіцерів-психологів, яка спрямована на формування і відновлення психологічних якостей і станів у військовослужбовців, необхідних для ефективного вирішення ними бойових задач. Психологічна робота вміщує: аналіз, прогнозування бойової діяльності, психологічний вплив на всіх її етапах з урахуванням специфіки функціонування як свідомої, так і позасвідомої сфер людської психіки.

Метою психологічної роботи в бойових умовах є:

досягнення високої бойової активності особового складу;

допомога військовослужбовцям в подоланні великих нервово-психічних навантажень;

формування вміння зберігати боєздатність в умовах дії психотравмуючих факторів бою.

При цьому вирішуються наступні завдання:

формування психологічної готовності військовослужбовців частин, підрозділів до організованого вступу в бойові дії, ефективного застосування озброєння і техніки, прогнозування і оцінка психічного стану воїнів;

відпрацювання рекомендацій командуванню щодо оптимізації управління соціально-психологічними процесами у військових частинах;

підтримка психологічної стійкості військовослужбовців до впливу психотравмуючих факторів сучасного бою, профілактика психічних травм серед особового складу, збереження психічного здоров’я і бойової активності військовослужбовців;

надання психологічної допомоги військовослужбовцям в бойових умовах, їх психологічна реабілітація;

реадаптація до життєдіяльності;

психологічна протидія противнику в ході проведення психологічної операції;

раціональний розподіл поповнення, яке прибуло на доукомплектування частин, підрозділів за їх психологічними особливостями.

Психологічна робота як спосіб діяльності передбачає два взаємопов’язаних компонента: психологічне проектування і психологічну корекцію.

Проектування полягає в прогнозуванні психологічного змісту ситуацій майбутньої діяльності, які забезпечують оптимальне вирішення бойових задач. Іншими словами, психологічне проектування передбачає виявлення всієї сукупності факторів, які мають в тій чи іншій мірі визначати установки, мотиви, психічні стани, бойову активність військовослужбовців в майбутню діяльність і побудову адекватних їй психодіагностичних, психопрофілактичних і психокорекційних програм роботи з людьми.

Корекція як компонент психологічної роботи в бойовій обстановці передбачає виявлення, оцінку і зміни психологічних умов діяльності, які вже здійснюються. При цьому розуміється, що у командування, психологів є в наявності модель оптимальних психологічних умов для конкретної діяльності.

Виявивши відхилення в поведінці чи психічній діяльності особового складу, органи управління здійснюють їх корекцію.

Психологічна корекція здійснюється за двома напрямами:

а) оптимізація зовнішніх умов діяльності (попередження, нейтралізація і ліквідація наслідків психологічних операцій противника, оптимізація середовища життєдіяльності, раціоналізація режиму діяльності);

б) психологічна допомога військовослужбовцям в подоланні психотравмуючих факторів бойової обстановки.

Загальна схема психологічної роботи щодо забезпечення високої ефективності бойової діяльності вміщує:

прогнозування психологічного змісту умов діяльності, вивчення її вимог до психологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних якостей військовослужбовців;

психологічний відбір військовослужбовців на конкретну військову діяльність;

розподіл особового складу підрозділів (екіпажів, обслуг, бойових постів) з урахуванням їх психологічної сумісності, рівня боєздатності, професійної підготовленості;

психологічна підготовка особового складу до дій в конкретних бойових умовах;

психологічна допомога військовослужбовцям в подоланні психотравмуючих факторів бойових обставин, психореабілітація осіб, які отримали психотравму;

соціально-психологічна реадаптація учасників бойових дій в систему зв’язків і відносин мирного часу.

Оптимізація зовнішніх умов виконання бойових задач здійснюється, як правило, методами організаторської, інформаційно-виховної, соціально-правової роботи, протидії психологічним операціям противника.

Психологічна допомога розглядається як комплекс психологічних, організаційних, медичних заходів спрямованих на забезпечення успішного перенесення військовослужбовцями психотравмуючих факторів бойових обставин, збереження боєздатності і попередження розвитку у них посттравматичних стресових розладів.

Форми робіт щодо надання психологічної допомоги:

психологічне інформування;

психодіагностика;

психопрофілактика;

психологічна корекція;

психотерапія;

психореабілітація.

В залежності від форм виявлення негативних психологічних наслідків бойового стресу, військові психологи застосовують методи:

поведінкової психотерапії, яка дозволяє позбутися від набутих в ході бою неадекватних форм поведінки і повернутися до прийнятих в суспільстві норм;

когнітивної психотерапії, яка дозволяє впливати на особливості уявлень військовослужбовця про навколишню дійсність;

психосоціальні – головна увага якого приділяється підтримці військовослужбовця з боку соціального оточення, військового підрозділу, командування і суспільства.

Особлива увага психологічній реабілітації приділяється після закінчення бойових дій (бою).

Реабілітація може бути:

медичною (діагностика, відновлювальна терапія, терапія, яка спрямована на попередження дезадаптації);

фаховою (поєднує лікувально-профілактичну роботу з відновленням фахових навичок або навчання новим);

соціальною з вирішенням соціальних, побутових проблем та працевлаштуванням.

Для кращого розуміння проблеми реабілітації ветеранів війни необхідно враховувати, що виникнення змін у психіці ветеранів – нормальна реакція людського організму на ненормальні обставини, наявність психотравм і поведінкових стереотипів викликають негативні зміни в психіці, заважають адаптації до середовища, а інколи призводять до девіантної поведінки. Складність реабілітації в тому, що більшість ветеранів не усвідомлюють, що вони потребують психологічної допомоги і не вірять в успіх лікування.

Шлях до видужання пролягає через когнітивне переосмислення травми, трансформацію особистості, через особистісний розвиток. Ветерану потрібно прийти до згоди із самим собою та дійсними подіями свого військового життя.

Протидія негативному інформаційно-психологічному впливу на військовослужбовців, яка здійснюється з метою формування у військовослужбовців психологічної стійкості до можливого негативного ін-формаційно-психологічного впливу і мінімізації його наслідків в інтересах підтримки у особового складу психологічної готовності до виконання службово-бойових задач і високої бойової активності в складних умовах обстановки.

Згідно з Концепцією морально-психологічного забезпечення операцій (бойових дій) ЗС України – інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізація його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойові дії.

Таким чином, психологічна робота в бойових умовах є невід’ємною складовою морально-психологічного забезпечення операцій (бойових дій). За змістом заходів і засобів вона сприяє формуванню, підтримці і відновленню психологічних якостей і станів військовослужбовців, необхідних для ефективного вирішення ними бойових задач.