2.2. Психічний стан військовослужбовців в бойовій обстановці

Психогенні втрати – це втрати в особовому складі від впливу всіх видів зброї противника, а також супутніх факторів ураження, що призводить до різноманітних психічних розладів (психічні травми). Важкі психологічні стани призводять до втрати боєздатності. військовослужбовцями.

Проявами психогенних втрат є: страх, паніка, психічний шок, приступи істерії, рухомий параліч, часткова втрата пам’яті, зору та слуху, порушення здатності контролювати травлення та сечовиведення.

Факторами, що призводять до психогенних втрат (психогенні фактори) є:

загроза життю;

відповідальність за виконання бойової задачі;

недостатність та невизначеність інформації, що надходить;

дефіцит часу на прийняття рішення та виконання покладеного завдання;

невідповідність рівня військово-професійних навичок вимогам конкретної бойової обстановки;

непідготовленість психіки військовослужбовця до виконання визначеного бойового завдання;

невпевненість в надійності зброї, засобів захисту;

почуття ізольованості під час дій у відриві від підрозділу;

порушення режиму сну.

Вже після однієї безсонної ночі у військовослужбовців швидко знижується увага та рівень сприйняття інформації, що впливає на засвоєння та запам’ятовування.

Тривалість сну Боєздатність

0 годин Зберігається боєздатність до виконання бойових завдань протягом трьох діб. На 4-й день весь особовий склад виходить з ладу

1,5 годин за ніч 50% боєздатності військовослужбовців зберігається протягом шести діб. На 7-й день з ладу виходить 50% особового складу

3 години за ніч 91% боєздатності особового складу зберігається понад 9-ть діб.

Психічні порушення можуть виникнути на фоні поранень, особливо у військовослужбовців з тривожно-підозрілим складом особистості та надмірним акцентуванням на власному здоров’ї.

На вплив психогенних факторів бойової обстановки організм військовослужбовця відповідає “реакцією тривоги”. Вона виникає у кожної людини і продовжується протягом незначного проміжку часу.

До симптомів нормальної “реакції тривоги” відносяться: м’язова напруга; тремор (тремтіння) органів людини; збільшення потовиділення; прояви розладів з боку травлення та сечовиділення, серцево-судинної та дихальної системи; підвищена вразливість до звуку;безсоння; виявлення апатії або роздратованості.

“Реакція тривоги” завершується формуванням “стану стійкості” за рахунок мобілізації компенсаторних механізмів організму. В такому стані військовослужбовець готовий до виконання бойового завдання. Під впливом тривалого стресу “стан стійкості” змінюється “станом виснаження”.

Стадії нормальної реакції організму військовослужбовця на психогенні фактори

Психічні травми можуть виникати на всіх вказаних стадіях нормальної реакції організму на психогенні фактори, якщо сила їхньої дії перевищує захисні можливості організму військовослужбовця.

Підвищенню рівня психічної стійкості і захисних сил організму сприяє проведення з військовослужбовцями психологічної підготовки.

Психологічна підготовка здійснюється під час бойової та фізичної підготовки, а також морально-психологічної підготовки особового складу з метою підготовки військовослужбовців до подолання психогенних факторів бойової обстановки.

Зміст психологічної підготовки полягає у:

щодобовому створенні гострих фізичних, психологічних та моральних стимулів, які викликають у особового складу шокові стани, що проявляються у загальній пригніченості психіки, вольовій пасивності, відчутті безсилля;

допомозі офіцерів військовослужбовцям у приведенні їх свідомості до “нормального стану”, подоланні труднощів бойової підготовки та відчуття особистого безсилля;

моральному стимулюванні особового складу, який виявляє під час занять з бойової підготовки азарт, наступальний порив, ефективно долає негативні фактори бойової обстановки.

Тривалі повтори подразнюючих психіку факторів призводять до поступового звикання до їх дії та перестає викликати сильні психічні реакції у військовослужбовців. При цьому значно зменшується імовірність отримання психічних травм внаслідок дій психогенних факторів бойової обстановки.

Характеристика психічних травм:

а) Поява патологічного страху. Клінічні ознаки:

прискорене серцебиття;

холодний піт;

сухість в роті;

тремтіння кінцівок, що охоплює все тіло;

неконтрольоване виділення сечі та калу;

функціональний параліч кінцівок;

заїкання;

втрата мови.

Форми страху: рухома, зціпеніння, метушіння.

Прояв страху – різноманітні види неконтрольованих рухів (наприклад, втеча від небезпеки).

Прояв страху у вигляді зціпеніння:

втрата здатності активно рухатися;

обличчя набирає сірого кольору;

відсутність реакції на звернення.

метушіння як прояв страху – безцільна діяльність, багаторазове повторення тих самих рухів.

б) Спроби військовослужбовців витіснити бойові епізоди зі своєї свідомості.

Наслідками є різноманітні дисциплінарні проступки, пияцтво, вживання наркотичних речовин.

Контакти з близькими людьми загострюють негативну симптоматику.

Клінічна картина нагадує психічні порушення групи “а”, але у меншому вигляді.

в) Бойова втома, що пов’язана з тривалим перебуванням у бойовій обстановці.

Психічні травми поділяються за ступенем важкості:

легкий ступінь: надмірна дратівливість, знервованість, замкненість, втрата апетиту, головний біль, швидка втомленість;

середній ступінь: істеричні реакції, агресивність, тимчасова втрата пам’яті, депресія, підвищена чутливість до шуму, патологічний страх, втрата відчуття реальності подій, що відбуваються;

важкий ступінь: порушення слуху, зору, мовлення, координації рухів, ступор.

Попередженню психічних травм сприяє навчання командирів та всього особового складу методом своєчасного розпізнавання психічних порушень.

Особовий склад під час бойової підготовки тренується у використанні спрощених методик самооцінки стресового стану та спостереженню за психічним станом оточуючих.

Під час навчання особового складу особлива увага звертається на:

роз’яснення природи стресових реакцій;

виховання відповідальності кожного військовослужбовця за свій стан;

навчання методикам подолання стресових станів.

До методів подолання психічних травм відносяться: релаксація, самонавіювання, медитація, психологічний тренінг, обговорення, аналіз стресу, невідкладна психологічна допомога, метод зворотного зв’язку.

Релаксація – процес досягнення стану спокою, розслаблення, зняття напруги після сильних переживань або фізичних зусиль.

Самонавіювання – процес навіювання, який направлений на себе з метою підвищення рівня саморегуляції. Він дозволяє військовослужбовцю викликати у собі ті або інші почуття, сприйняття, управляти процесами уваги, пам’яті, емоціональними реакціями.

Медитація – інтенсивна, спрямована в глибину розумова дія, яка досягається шляхом зосередження на одній думці та усуненні всіх факторів, що сприяють розсіюванню уваги.

Психологічний тренінг – це форма групової вправи, під час якої здійснюється переключення уваги військовослужбовців від психологічних на інші фактори повсякденної діяльності.

Обговорення – форма спілкування керівника з одним або декількома військовослужбовцями з метою пояснення їм стану, дій психогенних факторів та шляхів їх подолання.

Самоаналіз стресу – розумова дія, спрямована на аналіз свого психічного стану.

Невідкладна психічна допомога – використання спрощених методик виведення військовослужбовця з стресового стану.

Метод зворотного зв’язку – досягнення керівником рівня сприйняття військовослужбовцем, який знаходиться в стресовому стані, свого командира у якості людини, яка здатна допомогти.

Розділ 3

ДЕЯКІ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ