1.2 Основні форми вияву психіки людини

Основні форми вияву психіки людини – психічні процеси, стани, властивості.

Психічні процеси мають три взаємозв’язані сторони: пізнавальну, емоційну й вольову. Пізнавальна діяльність формує знання про об’єктивну дійсність. Емоційні процеси супроводжують ставлення людини до того, що вона пізнає і робить. Воля забезпечує активну дію людини на навколишній світ і є регулювальною функцією її поведінки.

Психічні стани характеризують тимчасову динаміку психічної діяльності, яка істотно впливає на поведінку особистості (наприклад, тривожність, апатія, схвильованість, стрес, напруженість, несміливість, захват, апатію тощо).

Психічні властивості – це індивідуально-психічні особливості людини, за допомогою яких визначають її тип, характер вчинків і мотиви діяльності.

Зрозуміло, всі ці вияви психіки та їх взаємозв’язок у кожної людини індивідуальні. Але водночас слід врахувати вплив психічних процесів на виникнення певних психічних властивостей особистості, що, у свою чергу, зумовлюють перебіг психічних процесів і виявляються в тих чи інших психічних станах.

1.3 Прояви психічних станів військовослужбовців в екстремальних умовах діяльності та управління ними

Психічний стан – певний, тимчасовий рівень цілісного функціо-нування психіки людини, що безпосередньо впливає на характер і ефективність діяльності особистості.

Психічні стани характеризують всю психічну діяльність в цілому на даний проміжок часу. В них виявляється своєрідність перебігу психічних процесів в залежності від предметів і явищ, які відбуваються у дійсності, а також психічні властивості особистості. Хоч за своєю сутністю вони відображають переживання людини, але не зводяться до них, тому що є в той же час і діяльністю, яка має зовнішнє вираження. В процесі військової діяльності у військовослужбовців відбувається швидка або раптова зміна режимів праці:

праця в повсякденних умовах,

праця в умовах підвищеної готовності,

праця в аварійних ситуаціях, що особливо спричиняє розвиток психічної напруги. Типовими причинами її виникнення є: а) висока відповідаль¬ність за виконання завдань; б) дефіцит (надлишок) часу й інформації; в) дія перешкод; г) вплив несприятливих умов життєдіяльності у військовій частині; д) міжособистісна несумісність військовослужбовців; е) групова ізоляція та інше.

Окрім цього, на розвиток психічних станів, працездатність (боєздатність) військовослужбовців, військових підрозділів в процесі діяльності впливає складний комплекс зовнішнього середовища.

Психічні стани поділяються на:

1. Відносно стійкі і довготривалі за часом (такі стани визначають відношення людини до конкретного виду праці).

2. Тимчасові ситуативні стани, які швидко минають (настрій, переживання).

3. Психічні стани, які періодично виникають у ході діяльності (понижена готовність до праці, утома).

4. Стани які викликані змістом та характером роботи (нудьга, сонливість, апатія).

Окремі види психічних станів, які зустрічаються у військовослужбовців в процесі їх професійної діяльності:

переживання, тобто наявність потягів, бажань, які відображають у свідомості людини процес вибору ним мети і мотивів діяльності; особлива форма активності, яка виникає внаслідок порушення певних ідеалів, цінностей; емоційний стан, усвідомлюваний людиною як явище її особистого життя;

стенічні і астенічні психічні стани (Стенічні стани характеризуються високою працездатністю людини, його стійкістю протягом діяльності в умовах перешкод, здатністю до тривалої активності. Протилежним є стан, пов’язаний із астенією, що виявляється в нервово-психічній слабкості: підвищеній утомі, зниженні порогу чутливості, крайньої нестійкості настрою, порушенні сну. Виконуючи навіть нескладну роботу, військовослужбовець відчуває безсилля, бачить себе нездатним до інтелектуальної або фізичної праці, легко впадає у відчай, що викликає у нього хвилювання, образу, жалість до себе і навіть сльози. Стан астенії може виникати внаслідок захворювань, негативних переживань, конфліктів, розумових перевантажень, що зустрічаються у професійній діяльності військовослужбовців постійно);

стан стресу (виникає під впливом значних по силі подразників, які в свою чергу, викликають комплексну фізіологічну реакцію, що являє собою сукупність адаптаційних реакцій організму і має загальний захисний характер. Такими значними подразниками є: переживання, хвилювання, холод, змореність, страх, біль, хвороба, приниження, утрата близьких, смерть родичів, соціальні потрясіння, аварії, катастрофи та ін. Інтенсивність реакції визначається не абсолютною величиною подразника, а суб’єктивною його значимістю для даної людини. Стрес виникає навіть під час приємних подій (весілля, народження дитини, просування по службі, подорожування тощо).При цьому вченими доведено, що стрес є частиною життя, і запобігти його виникненню неможливо);

стан фрустрації (тимчасові стани інтелектуального, емоційного і поведінкового розладів, пов’язаних із появою непередбачених труднощів на шляху досягнення мети, з усвідомленням недостатності прикладених зусиль.

Стан фрустрації – це переживання невдачі (розпач, обман), іншими словами, переживання. Тому фрустрацію розглядають як особливий різновид стресу, який виникає тоді, коли на шляху задоволення власних потреб виникає перешкода, яку неможливо здолати в процесі життєдіяльності. У військовослужбовців різного періоду служби може виникати психічний дискомфорт, який характеризується відчуттям напруги, тривожності, гніву, відчаю, розчарування, роздратування. Фрустрація нерідко супроводжується агресією, за допомогою якої людина прагне вийти з даного стану дискомфорту. При цьому виявляються такі її форми: агресія, спрямована на інших осіб, які звинувачують в порушені планів дану людину; на себе, коли особа звинувачує в усьому лише себе, занижує самооцінку; на предмет досягнення, коли людина ”умовляє” себе рахувати мету менш привабливою, що знижує потребу в її досягненні. Фрустрація супроводжується емоційними реакціями, такими як досада, злість на себе, злість на інших, знецінення поставленої задачі чи наявної ситуації, тривожність за психологічні наслідки, які спричиняються даною ситуацією, або депресією, коли, на думку людини, попереду нічого доброго немає, життя безнадійне.

Для попередження виникнення фрустрації необхідна спокійна і адекватна оцінка подій, що виникають, стримування емоцій, а деколи і байдуже ставлення до перешкод. Вміння вчасно попередити розвиток фрустрації дозволяє уникнути дезорганізації свідомості);

стан афекту (короткочасні стани, які пов’язані з різкою зміною важливих для людини життєвих обставин, викликають особливо сильні хвилювання по тих чи інших проблемах. Зміст афекту складають переживання цілого комплекту емоцій: люті, жаху, дикого захоплення, відчаю, обурення, ненависті, що супроводжується різко вираженими проявами і зміною в функціях внутрішніх органів. Основною ознакою стану афекту є звуження свідомості, коли увага людини повністю поглинається умовами, які викликали афект. При цьому запускається аварійний стереотип вирішення ситуації: агресія, заціплення, втрата самовладання, порушення контролю за своїми діями тощо. Разом з цим стан афекту призводить до того, що виникають афективні реакції. Забування епізодів подій своїх вчинків, дій);

стан ажитації (афективна реакція у відповідь на травмуючу ситуацію (аварійну обстановку);сильне збудження, яке виявляється у формі сильного занепокоєння, тривоги, втрати самовладання в діях, поступках. Рухи стають метушливими, з’являється блідість, прискорене дихання, серцебиття, спітнілість, тремтіння рук та інше).

При вивченні екстремальних (бойових) умов військової діяльності значне місце відводиться вченими розладам психіки військовослужбовців, які виникають внаслідок психічної травми; їх називають психогеніями. Травмуючий вплив факторів екстремальних умов військової діяльності може бути як разовим (аварійна ситуація, вибухи), так і тривалим (ведення бойових дій).

Основні критерії психогенії:

а) вони виникають слідом за психічною травмою;

б) зміст переживань відображає психотравмуючу ситуацію;

в) їх перебіг пов’язаний із травмуючим фактором, його зникнення тягне за собою одужання.

До основних симптомів прояву психогенії належать: порушення сну, патологічні спогади, неспроможність згадувати події, надчутливість, неадекватна гіпермобілізація.

Психогенії – це є безпосередня причина розвитку невротичних станів та неврозів.

Невроз – це нервово-психічний розлад, в основі якого є невротичний конфлікт, який відбувся в дитинстві як результат відносин з навколишнім середовищем. Як правило, він супроводжується особливо важкими переживаннями невдачі, особистої нездатності до забезпечення значущих потреб. Виділяють три основні форми неврозу: неврастенію, істерію і невроз нав’язливих рухів.

Неврастенія виникає внаслідок тривалої дії травмуючих факторів. Її оз¬на¬ками є швидка збудливість, мобільність емоцій, нестійкий настрій, проя¬ви немотивованих страхів, тривоги, нетерплячість, вегетативні розлади.

Істерія у військовослужбовців може виявлятися в самих неочікуваних формах (у вигляді різного роду захворювань або супроводжується розладами рухової сфери, паралічами, почуттям болю, глухоти, сліпоти та ін.)

Невроз нав‘язливих станів виявляється в загальноневротичних атаках (підвищеній зморюваності, роздратуванні, порушеннях сну, нав’язливих рухах, станах фобії та ін.).

Досить специфічним є тимчасовий стан, який виявляється у звуженні свідомості і різкому фіксуванні на змісті навіювання. Мова йде, перш за все, про відоме явище – гіпноз. В стані гіпнозу знімають індивідуальний контроль і рівень самосвідомості, виникає гіпернавіювання. Після гіпнозу спостерігається явище постгіпнотичної амнезії – забування як змісту сеансу гіпнозу, так і самого факту гіпнозування. Гіпнотичні стани виникають внаслідок зовнішнього або внутрішнього впливу (самонавіювання).

До психічних станів вчені відносять паталогічні стани свідомості, які виникають під впливом наркотичних речовин, паління чи алкоголю.

У військовослужбовців у такому стані спостерігаються зорові галюцинації, акустичні ілюзії, дивна трансформація форм і розмірів предметів, спотворення простору і часу, втрата перспективи та ін. Негативні стани виникають як під впливом речовин та препаратів, так і при різкому перериванні в їх прийманні. Виникає стан абстиненції, ознаками якої є головний біль, головокружіння, сухість у роті, тахікардія, нудота, фізична слабкість. Поряд із її фізіологічними показниками, виявляються певні психічні зміни: безсоння, підвищена навіюваність, тривожність, ідеї самозвинувачувань тощо.

Особливе місце в системі уявлень пов’язаних із розумінням психічних станів військовослужбовців, відводиться таким явищам як страх і паніка. Страх розглядається як емоція, що виникає в ситуаціях загрози існування індивіда, спрямована на джерело дійсної загрози. Страх виникає при реальній дії загрозливих факторів. В залежності від характеру загрози інтенсивність і специфіка переживання страху відбувається в достатньо широкому діапазоні (стурбованість, боязнь, переляк, жах). Окремі вчені розрізняють страхи: за формою прояву від стихій (ураган, землетрус, вода, вогонь), просторові (висота, глибина); соматичні (захворювання, зараження, біль, кров, лікарі, гострі предмети); соціальні (самотність, покарання, напад, безпорадність, запізнення); ірраціональні (невідомість, невизначеність); містичні (темрява, мертві люди, диявол, сновидіння) та ін. .

Паніка може бути індивідуальною або масовою, вона характеризується станом масового страху перед реальною або уявною загрозою життю людини, яка нарощується в процесі взаємного зараження, коли блокується здатність раціональної оцінки обстановки, мобілізація вольових ресурсів людини, а також сумісної протидії.

Умовами виникнення паніки серед військовослужбовців є загальна обстановка психічної напруги, яка викликана станом тривоги, очікування важких наслідків бою чи іншої екстремальної ситуації, війни, соціально-ситуативними, а також загально психологічними (раптовість, переляк), фізіологічними умовами (запаморочення, голод, сп’яніння).

Для успішного виконання завдань військової служби в екстремальних умовах використовуються наступні методи:

систематичне спостереження за службовою діяльністю підлеглих, їх повсякденною поведінкою в різних умовах обстановки та діяльності, при виконанні функціональних обов’язків за відповідними розкладами, особливо в складних (стресових) ситуаціях, а також в позаслужбовий час;

цілеспрямована психодіагностична робота щодо вивчення індиві-дуаль¬но-психологічних особливостей військовослужбовців, самопочуття, активності, настрою особового складу в ході професійної діяльності та відпочинку;

аналіз службових і позаслужбових міжособистісних взаємин і особливостей відношення військовослужбовців до службової діяльності і особистих обов’язків;

постійний облік всіх випадків нервозності, нестриманості, підвищеної роздратованості, агресивності;

своєчасне виявлення внутрішньо-особистісного конфлікту у військовослужбовців та попередження розвитку його наслідків;

узагальнення і систематизація за періодами несення служби висловлювань особового складу під час виконання обов’язків у підрозділах і в позаслужбовий час;

вивчення і аналіз дисциплінарної практики, виявлення основних причин проступків і упущень по службі, а також характеристика конк-ретних дій, за які військовослужбовці були заохочені.

У практичній роботі командирів, психологів ефективно використо¬ву-ва¬ти повсякденне спостереження, яке у поєднанні із всебічним психологічним обстеженням дає змогу вести облік, класифікацію психічних станів підлеглих, визначати тенденції їх розвитку і приймати своєчасні міри для локалізації негативного впливу.

Досвід показує, що ця робота має успіх, коли у відповідних військових підрозділах діє система, за якою організується психологічний супровід діяльності військовослужбовців. Він дозволяє враховувати чотири основні групи психічних станів, які зустрічаються найчастіше в екстремальних умовах діяльності:

висока активність, оптимізм, бадьорість;

достатній рівень активності, стан впевненості, зібраності;

підвищена психічна напруга, неврівноваженість (тривалий стрес);

низька активність, байдужість, песимізм.

Така класифікація дозволяє командирам, психологам вже за зовнішніми ознаками визначати прояви психічного стану конкретної особистості військовослужбовця.

Разом з цим, потрібно пам’ятати, що запропоновані чотири групи психічних станів – за зовнішніми проявами – мають відносний характер. В поведінці і діях кожної конкретної особи вони завжди строго індивідуальні.

Для оцінки колективних психічних станів військовослужбовців підрозділу, екіпажу, обслуги, військової частини в цілому необхідно проводити:

узагальнення індивідуальних психічних станів і виділення в них загального, типового, що характерно для більшості військовослужбовців;

виявлення відношення підрозділу до завдань, які вирішуються згідно вимог, визначених офіційними особами, документами;

аналіз суспільної думки і вираження в ній відношення до обстановки, яка складається у військах;

оцінка колективної реакції на інформацію, успіхи і недоліки, виявлені в ході виконання завдань професійної діяльності;

характеристика колективних переживань (почуття, емоції, настрої), викликаних об’єктивними умовами служби (технічними, гідрометеороло-гіч¬ними, соціально-психологічними) та ін.;

визначення ступеню задоволеності колективу загальними потребами і інтересами;

облік колективних дій, які свідчать про рівень бойового підйому, ентузіазму, активності і психологічної готовності до виконання задачі.

Такий підхід дозволяє своєчасно планувати, організовувати і проводити заходи саморегуляції психічних станів військовослужбовців. У більш складних випадках проявів психічного стану необхідно застосовувати техніки психокорекційної та психотерапевтичної роботи.