1.7. Задачі та зміст професійно-психологічного відбору у Збройних Силах України

Професійно-психологічний відбір являє собою комплекс заходів, які сприяють раціональному розподілу військовослужбовців (при-зовників) за спеціальностями, комплектуванню військово-навчальних зак-ладів курсантами та забезпечує відповідність психологічних якостей військових спеціалістів вимогам військово-професійної діяльності.

Професійно-психологічний відбір є основною частиною військово-професійного відбору, що включає аналіз біографічних даних, оцінку загальноосвітньої та фізичної підготовленості, стану здоров’я та фізичного розвитку.

Сутність професійно-психологічного відбору полягає в тому, що в процесі відбору повинно здійснюватися вивчення різноманітних якостей та систе¬ми ознак цілісної особистості:

соціальних (патріотизм, мораль, духовність, колективізм, дисцип¬лі-но¬ва¬ність та ін.);

психологічних (увага, емоції і почуття, пам’ять, мислення, уява, уявлення відчуття);

фізіологічних (сила, динамічність нервової системи та ін.).

Професійно-психологічний відбір включає в себе соціально-психологічне вивчення та психо¬фізіологічне обстеження.

Соціально-психологічне вивчення передбачає оцінку моральних якостей особистості, суспільної та трудової активності, військово-про¬фе-сійної спрямованості, умов виховання та розвитку, особ¬ливостей спіл-кування та поведінки в колективі.

Для соціально-психологічного вивчення застосовуються такі мето¬ди: аналіз документів, анкетування, індивідуальна співбесіда.

Аналіз військово-професійної спрямованості передбачає вияв:

захоплень, схильностей та інтересів, які пов’язані із військовою службою;

мотивів вибору певної військової спеціальності;

якості засвоєння програми початкової військової підготовки;

уявлення про життя та діяльність в армійському середовищі, про ті вимоги, які висуваються перед військовослужбовцем;

адекватності співвідношення цих вимог із власними можливостями під час служби у військовій частині (на кораблі).

Психофізіологічне обстеження дозволяє оцінити пізнавальні пси-хічні процеси (пам’ять, сприймання, мислення, увага), швидкість та коорди¬нація рухів (особливості психомоторики), емоційно-вольові якості та рівень нервово-психічної нестійкості.

Психофізіологічне обстеження проводиться за наявністю в групі професійно-психологічного відбору осіб, які мають відповідну підготовку (психофізіологи).

Психофізіологічне обстеження проводиться з метою:

відбору та розподілення призовників для підготовки до служби;

оцінки загального розвитку (інтелектуальних якостей) при попередньому обстеженні кандидатів у військово-навчальних зак¬ладах, просуванні військовослужбовців на вищі за рангом посади;

вияву осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості.

У психофізіологічному обстеженні застосовуються методи психодіагнос¬тичних тестів (вивчення особистісного потенціалу військовослужбовців: інтелектуального; емоційно-вольового; мотива-ційного; психофізіологічного; психічного) та спеціальних методик, призначених для визначення тих професійно-важливих якостей, які необхідні (за родом діяльності) даному фахівцю.

При професійно-психологічному відборі використовуються тестові батареї, як сукупність груп тестових завдань, об’єднаних в одну психодіагностичну методику.

Існують наступні тести:

апаратурні, бланкові, вербальні, групові, досягнень, інтелекту, креативності, критеріально-орієнтовані, особистості, оцінки гумору, практичні, результативності, швидкості, спеціальних здібностей та інші.

Апаратурні – це тип методик, які вимагають застосування спеціального обладнання для проведення досліджень або реєстрації отриманих даних. Вони забезпечують більш високу точність і об’єктивність результатів дослідження, можливість автоматизації збору первинних даних. Вилучається фактор впливу експериментатора на результат. Досягається найбільш висока ступінь стандартизації процедури дослідження, що позитивно впливає на надійність тесту.

Бланкові – це тип психодіагностичних методик, який передбачає самостійну роботу піддослідного. піддослідному пропонують спеціальний бланк обстеження (брошура, опитувальний лист і т.п.), в яких міститься інструкція та приклади рішення, робочі завдання та графи для відповідей піддослідного. До них належать коректурна проба, незавершені речення методики, дослідження самооцінки та ін.

Вербальні – це тип психодіагностичних методик, в яких матеріал тестових задач наданий у вербальній (мовній) формі. При цьому розуміється, що основним змістом роботи піддослідного є операції з поняттями, розумовими діями у мовно-логічній формі.

Групові – це тип методик, призначених для одночасного дослідження групи піддослідних. Їх не слід плутати із тестами дослідження соціально-психологічних особливостей груп. Кількість одночасного тестування осіб обмежується можливостями контролю і спостереження з боку того, хто тестує. Максимально допустима кількість піддослідних – 20-25 осіб. Однією з основних вимог є те, що необхідно суворо дотримуватись умов самостійності роботи кожного піддослідного, виключаючи можливість впливу з боку оточуючих.

Досягнень – це тип психодіагностичних методик, спрямованих на оцінку досягнутого рівня розвитку здібностей, навичок та знань.

Інтелекту – призначені для вимірювання інтелектуального розвитку.

Креативності – (від лат. creatio – створення) – це група психодіагностичних методик, призначених для вимірювання творчих здібностей особистості. Здібність продукувати нові ідеї, знаходити нетрадиційні способи вирішення проблемних задач була відокремлена від інших здібностей і названа креативністю.

Критеріально-орієнтовані – це тип психодіагностичних методик, спрямованих на визначення рівня індивідуальних досягнень відносно деякого критерію на засаді логіко-функціонального аналізу змісту завдань.

Особистості – це група методик, спрямованих на вимірювання інтелектуальних проявів особистості, діагностики емоційних, мотиваційних, міжособистісних властивостей індивіда.

Оцінки гумору – це група методик, спрямованих на вияв особливостей почуття гумору.

Практичні – це тип тестів, в яких матеріал тестових задач наданий у вигляді невербальних завдань.

Результативності – це тип методик, орієнтованих на вимірювання досягнутого результату при виконанні тестових завдань.

Швидкості – це тип методик, в яких основним показником продуктивності роботи є час виконання тестових задач.

Спеціальних здібностей – це група методик, які призначені для вимірювання рівня розвитку окремих аспектів інтелекту і психомоторних функцій, що забезпечують ефективність у конкретних, достатньо вузьких сферах діяльності.

Таблиця 1

Основні форми про¬-явів нервово-пси¬хічної нестій¬кості

Характерні ознаки нервово-психічної нестійкості

Порушення профе¬сійної діяльності Нестійкість, несформованість професій¬них інтере¬сів, низька ефективність діяль¬нос¬ті , порушення пра¬вил експлуатації тех-ні¬ки, випадки аварій та трав¬матизму.

Порушення дис-циплінарних та соціальних норм Порушення посадових вимог, схильність до невико¬нання розпоряджень керівництва, ран¬ня алкоголі¬зація, сексуальні відхи¬лен¬ня, випадки суїцидальних дій, крадіжки

Порушення міжосо-бистісних стосунків Ізольованість, замкненість у групі, грубість, егоїзм, зне-важливе ставлення до значимих для групи цілей, підвищена навіюваність, об¬раз¬ливість, підвищена вразливість

Недостатня соціальна зрілість Обмеженість бажань, потреб, захоплень, ін¬т嬬ресів, невідповідність інтересів та схиль¬¬¬¬нос¬тей віку лю¬ди¬ни, невміння та нездат¬ність контролювати власні почуття та емо-ції, алкоголізація, наркоманія

Передхворобливі та хворобливі ознаки Млявість, знижена активність, виснаже¬ність, роз¬дра¬тованість, уповільнений темп дій, в’язкість мис¬лення, нав’язливі дії та думки тощо

При проведенні професійно-психологічного відбору варто приділяти значну увагу канди¬датам, які мають прояви нервово-психічної нестійкості.

Найчас¬тіше нервово-психічна нестійкість спостерігається при акцентуаціях ха¬рак¬теру, пограничних станах, легких ступенях розумового відхилення, алко¬голізмі, наркоманії та певних психічних захворюваннях. Всі особи з ознаками нервово-психічної нестійкості повинні пройти додаткове обсте¬ження у психіатра, який визначить наявність і форму психічного розладу. Характеристика нервово-психічна нестійкість яких подається у табл.1.

Елементи структури особистості умовно розподі¬ляються на три групи : операційні, акти¬ваційні та інтегра¬цій¬ні.

Група операційних елементів складає:

базові фізіологічні якості (швидкість реакції, властивості відчуттів для різних модальностей сигналів, особливості дина¬мі¬ки збудження і гальмування);

якості психомоторики (характеристики статичних дина¬міч¬них дій (реакцій), а також фізіоло¬гічних характеристик м’язових зусиль (сила, витривалість);

базові психологічні якості (особливості сприймання простих та складних образів (візуальних, просторових та ін.); пам’яті коротко-строкової, довго¬три¬валої, оперативної; мислення репродуктив¬но¬го та продуктивного, абстрактного та конкретного).

Активаційні елементи структури особистості містять в собі:

характеристики спрямованості – світоглядні установки, потре¬би, інтереси, мотиви, якості уваги;

вольові властивості – творча активність, стій¬кість, органі¬зо¬ва¬ність, здібність до самомобілізації;

емоційний та продуктивний зміст особистості – почуття мораль¬ні, інтелектуальні, етичні, емоції;

типологічно обумовлені сторони особистості – темп嬬ра¬мент, професійно обумовлені сторони особистості, знання, навички, вміння, досвід профе¬сійної діяльності.

Групу інтегративних елементів структури особис¬тості:

риси характеру та установки, що висловлюють відно¬шення до суспільно-трудової діяльності, інших осіб та самого себе;

здібності психомоторні, технічні, математичні, музичні та ін.

Наслідком здійснення професійно-психологічного відбору є розподіл всіх тих, кого вивчали на три групи: безумовно придатні, умовно придатні і.

До розряду безумовно придатних належать особи, що можуть успішно виконувати свої професійні обов’язки на певних зразках техніки при існуючих режимах навчання і тренувань.

До групи умовно придатних слід віднести дві категорії: ті, що виконують свої обов’язки із незначним збоєм і ті, які потребують збільшення термінів навчання та зміни режимів тренувань.

Групу непридатних складають ті особи, праця яких може, безумовно, знижувати загальну трудову ефективність при зміні режиму навчальних тренувань.