Конкурс

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Автор Anonim| Дата: Авг 23, 2010| Рубрика: Без рубрики |

Subscribe

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________________________________________

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ З ГУМАНІТАРНИХ ПИТАНЬ

ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПСИХОЛОГУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

(під загальною редакцію начальника Головного управління з

гуманітарних питань та соціального захисту Збройних Сил України –

заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України

генерал-майора Копаниці О.В.)

Київ – 2005

В С Т У П

Комплекс психологічних заходів і засобів суттєво сприяє підвищенню резервних можливостей психіки людини і забезпеченню оптимальної працездатності військових спеціалістів.

Під психологічним забезпеченням розуміється комплекс заходів щодо формування , підтримання та відновлення у особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки. Психологічне забезпечення є складовою морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил).

Психологічна робота виступає як система узгоджених, цілеспрямованих заходів в інтересах повсякденної життєдіяльності військ (сил) щодо підтримання психологічної стійкості особового складу і збереження психічного здоров’я військовослужбовців, членів їхніх сімей, цивільного персоналу.

Офіцери-психологи виконують наступні задачі психологічної роботи:

вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, соціально-психологічних процесів і явищ у військових колективах і прогнозування їх розвитку;

вивчення молодого поповнення і розробка пропозицій щодо його раціонального розподілу;

формування здорового психологічного клімату у військових колективах;

організація заходів психологічної роботи щодо забезпечення бойової і мобілізаційної готовності, бойових і учбово-бойових задач, бойового чергування, вартової і внутрішньої служби;

психологічний аналіз службово-бойової діяльності, учбового процесу, виховної роботи і вироблення пропозицій щодо підвищення їх ефективності;

організація психологічної допомоги військовослужбовцям, членам їхніх сімей і учбовому персоналу.

Ефективність психологічної роботи досягається єдністю дій і узгоджених заходів, які впроваджуються командирами, штабами, структурами з гуманітарних питань та медичними службами.

Розділ 1

ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА В ПОВСЯКДЕННИХ УМОВАХ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЗС УКРАЇНИ

1.1. Психологічна робота у військах (силах), її зміст та характеристика

Бойова готовність має багато складових. Матеріальною складовою виступає зброя та військова техніка, які відповідають рівню й розвитку військової справи. Особистість військовослужбовця, його психічні якості виступають психологічною складовою бойової готовності. Для забезпечення психологічної складової бойової готовності організовується й проводиться психологічна робота у військах (силах), метою якої є:

забезпечення психологічної готовності й стійкості особового складу до виконання завдань в умовах сучасного бою, бойового чергування, бойової служби;

забезпечення психологічних аспектів бойової, мобілізаційної готовності й повсякденної діяльності військ (сил);

організація оптимального режиму індивідуальної і групової діяльності військовослужбовців на основі закономірностей функціонування психіки й психологічних процесів;

психопрофілактика надзвичайних пригод і кримінальних злочинів.

Психологічна робота охоплює широкий спектр проблем Збройних Сил – застосування військ (сил), а також їх життєдіяльності, тому в її проведенні задіяні командири, штаби, органи з гуманітарних питань та інші структури. Якщо безпосередніми організаторами морально-психологічного забезпечення є заступники командирів з гуманітарних питань, то за психологічну роботу у військах (силах) відповідають офіцери-психологи, які обіймають відповідні посади.

Практичний досвід свідчить, що психологічна робота у військах (силах) бу¬де ефективною, якщо командир особисто буде цікавитися заплан¬ова¬ни¬ми заходами, відповідати за її керівництво й організацію на основі про¬по¬зи¬цій посадових осіб, які відповідають за проведення психологічної робо¬ти, ставити завдання підлеглим щодо планування відповідних заходів, підтрим¬ки здорового морально-психологічного стану особового складу, згуртування військових підрозділів, покращання військової дисципліни й правопорядку. Він здійснює контроль за якістю їх виконання, спрямовує психологічну роботу з метою виконання поставлених завдань. При цьому командир (начальник) повинен:

формувати й підтримувати у підлеглих високий рівень психологічної готовності до захисту Батьківщини, а також якостей, необхідних для виконання військового обов’язку;

під час організації бойового навчання використовувати розроблені форми й методи психологічної підготовки;

забезпечувати участь психолога в організації бойового чергування, вартової та внутрішньої служб;

у роботі з кадрами виходити з результатів професійно-психологічного відбору військовослужбовців, враховувати їх психічні якості, знання, здібності;

зберігати конфіденційність отриманої психологічної інформації;

вживати заходи, щодо збереження психічного здоров’я військовослужбовців.

Разом з тим, командир має право:

знайомитися з основними висновками психологічних досліджень, які проводяться психологом;

отримувати необхідну психологічну інформацію у фахівців, які організовують психологічну роботу на рівні вищих штабів, відділів, служб.

Значну участь в організації психологічної роботи приймають штаби відповідних рівнів, які спільно з органами з гуманітарних питань забезпечують єдність планування й узгодження проведення ними заходів психологічного спрямування, і на основі аналізу морально-психологічного стану особового складу вносять пропозиції щодо його покращання та беруть участь в їх реалізації.

Психологічна робота у військах (силах) здійснюється у взаємодії з медичною службою, фахівці якої беруть участь у плануванні й проведенні психогігієнічних і психопрофілактичних заходів з метою збереження психічного здоров’я військовослужбовців, членів їх сімей та цивільного персоналу. Як було зазначено, у полку (на кораблі 1 рангу) психологічну роботу здійснює психолог (або та особа, яка за фахом допущена до виконання його обов’язків) відповідно до посадових обов’язків й етичних норм професійної діяльності.

Психолог підпорядковується командиру роти (батареї), заступнику командира підрозділу, військової частини з гуманітарних питань; зі спеціальних питань – психологу вищого органу з гуманітарних питань.

Основними напрямками роботи психолога є:

1. Вивчення індивідуально-психологічних особливостей особового складу.

2. Вивчення соціально-психологічних процесів і явищ у військових підрозділах.

3. Психологічна профілактика порушень військової дисципліни.

4. Психологічна робота щодо забезпечення бойового чергування, вартової та внутрішньої служб.

5. Організація та проведення психологічної підготовки.

6. Професійно-психологічний відбір і раціональний розподіл поповнення.

7. Психологічна допомога військовослужбовцям і членам їх сімей, цивільному персоналу.

8. Протидія негативному інформаційно-психологічному впливу на військовослужбовців.

9. Оптимізація управлінської діяльності командирів (офіцерів, прапорщиків, сержантів підрозділу) з метою підвищення ефективності заходів бойової та мобілізаційної готовності.

Психологічна робота у військах (силах) не обмежується лише згаданими напрямками роботи. Залежно від умов військової діяльності, завдань, які розв’язують підрозділи, особливостей служби в різних видах та родах військ, можна проводити й інші заходи, що сприятимуть покращанню психічного здоров’я військовослужбовців, підрозділів полку, сімей військовослужбовців, цивільного персоналу.

Офіцер-психолог в роті та відповідного військового підрозділу відповідно до покладених на нього завдань:

формує й підтримує у військовослужбовців високий рівень психологічної готовності до захисту Батьківщини, а також морально-психологічні якості, необхідні для свідомого виконання військового обов’язку;

здійснює заходи психологічної роботи щодо забезпечення бойової готовності, бойових і учбово-бойових задач, вартової та внутрішньої служби;

забезпечує психологічну готовність й стійкість особового складу до виконання бойових і навчально-бойових завдань, вартової та внутрішньої служби;

використовує під час організації бойового навчання розроблені форми та методи психологічної підготовки особового складу;

вивчає індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців, соціально-психологічні процеси і явища у підрозділах (взводах, відділеннях, обслугах, екіпажах) та прогнозує їх розвиток;

вивчає молоде поповнення та розробляє пропозиції щодо його раціонального розподілу;

здійснює заходи щодо соціально-психологічної та професійної адаптації військовослужбовців до умов служби;

бере участь у розподілі військовослужбовців (по взводах, відділеннях, обслугах, екіпажах) відповідно до їх психічних якостей, знань та здібностей;

формує здоровий психологічний клімат у підрозділах;

забезпечує оптимальний режим індивідуальної та групової діяльності військовослужбовців на основі закономірностей функціонування психіки й психологічних процесів;

бере участь у підборі кандидатів для навчання на посади сержантів (старшин);

проводить заняття з психологічної підготовки особового складу, бере участь у здійсненні загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки військовослужбовців;

бере участь у плануванні та проведенні занять з командирської підготовки офіцерів і сержантів з питань військової педагогіки та психології;

надає допомогу та розробляє рекомендації командирам підрозділів (взводів, відділень, обслуг, екіпажів) щодо організації індивідуально-виховної роботи з підлеглими;

здійснює психопрофілактику правопорушень та випадків недисциплінованості;

вивчає та аналізує дисциплінарну практику, виявляє основні причини проступків і упущень по службі, а також конкретних дій, за які військовослужбовців були заохочені;

здійснює психологічний аналіз службово-бойової діяльності, учбового процесу, виховної роботи та готує пропозиції щодо підвищення їх ефективності;

бере участь щодо комплектування підрозділів, які несуть вартову службу, а також у підборі команд для виконання завдань окремо від військової частини;

вживає заходи щодо недопущення осіб з нервово-психічною нестійкістю до несення гарнізонної, вартової та внутрішньої служби;

здійснює оцінку морально-психологічного стану особового складу, який заступає у варту;

організовує психічну підтримку військовослужбовців в ході несення вартової служби та при виконанні завдань з підвищеним психічним навантаженням ;

вживає заходи щодо відновлення психічних і фізичних сил військовослужбовців після зміни з варти;

проводить психологічний аналіз діяльності особового складу при несенні вартової служби, розробляє пропозиції щодо підвищення її ефективності;

проводить цілеспрямовану психодіагностичну роботу щодо вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, схильних до девіантної поведінки;

аналізує службові, позаслужбові міжособисті взаємини та особливості відносин військовослужбовців до службової діяльності і особистих обов’язків;

здійснює психологічну діагностику психічних станів військовослужбовців, за відповідними методиками визначає стани тривожності, самопочуття, активності, настрою, самооцінки та інші, вживає заходи щодо своєчасної й оперативної їх корекції та профілактики;

організовує та проводить заходи саморегуляції психічних станів військовослужбовців, при необхідності застосовує техніки психокорекційної та психотерапевтичної роботи;

здійснює психологічну допомогу військовослужбовцям, членам їхніх сімей;

веде постійний облік всіх випадків нервозності, нестриманості, підвищеної роздратованості, агресивності аналізує причини їх виникнення, вживає заходи щодо їх усунення;

своєчасно виявляє внутрішньоособистісні конфлікти у військовослужбовців та попереджує про розвиток їх наслідків;

отримує необхідну психологічну інформацію у фахівців, які організовують психологічну роботу на вищих рівнях;

забезпечує збереження та конфіденційність отриманої психологічної інформації;

своєчасно доповідає командиру роти (відповідного військового підрозділу), заступнику командира батальйону (дивізіону та йому рівних) з гуманітарних питань про проведені заходи, їх результати, динаміку психологічного стану, стан військової дисципліни серед військовослужбовців.

У своїй практичній діяльності щодо виконання функціональних обов’язків військовий психолог повинен дотримуватися “Етичного кодексу психолога”, який був прийнятий і затверджений на Першому Установчому з’їзді товариства психологів України, який відбувся 18 грудня 1990 року в місті Києві. Цей норматив¬ний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психолога; використовується залежно від спеціалізації та сфери його інтересів. Вказаний Кодекс є сукупністю етичних норм, правил поведінки, що склалися в психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Він сприяє більш успішному виконанню психологами своєї професійної діяльності.

Етичний кодекс психолога у Збройних Силах України базується на загальних принципах:

1. Відповідальність – це необхідність відповідати за зміст, інтерпретацію й висновки психологічного обстеження, за всі рішення, які приймаються в процесі забезпечення достовірності, валідності й надійності використаних методик.

2. Компетентність – це володіння методологією, теорією психології та психодіагностики, практичними й методичними вміннями та навичками.

3. Конфіденційність – це збереження професійної таємниці, нерозголошення інформації, отриманої під час психологічного обстеження.

4. Захист інтересів військовослужбовців (або осіб, які є пацієнтами психолога) – це дотримання принципу добровільної участі в обстеженнях. Обов’язком психолога є намагання налагодити з пацієнтом співпрацю, турбуватися про його психічний стан (під час і після завершення процедури).

5. Морально-позитивний ефект обстеження – це принцип “не зашкодити”.

6. Професійна кооперація – при організації професійної дискусії не дискредитувати колег або представників інших професій, які використовують ті ж самі або й інші наукові методи, виявляти повагу до наукових шкіл і напрямів.

7. Етична та юридична правомірність психологічного дослідження – це відповідність статусу освітнього рівня діагноста чинним вимогам.

8. Дотримуватися етичних правил психологічних досліджень.

Крім того: психолог забезпечує цілковиту надійність результатів; відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та реко¬мен¬дацій; запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів, що допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами стосовно обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психолог відповідає за правильне й доступне роз’яснення непрофесіоналам суті застосованих психологічних методів, а також за можливі антигуманні дії.

Будь-яка особа, яка є пацієнтом військового психолога, має право відмовитися від участі в психологічному обстеженні або експерименті, тим самим відмежувати себе від небажаного втручання в свій внутрішній світ.

Обов’язок зберігати професійну таємницю втрачає силу, якщо положення закону або наказу вимагають від психолога повідомити про отриману інформацію.

Поряд із загальними принципами “Етичного кодексу психолога” є система вимог до осіб, які в своїй діяльності застосовують психодіагнос-тич¬ні методики й тести. На рівні військової частини такими мають бути офіцери структур з гуманітарних питань, фахівці-непсихологи (соціологи, лікарі). Залучення до психологічної роботи фахівців-непсихологів визначається у разі необхідності наказом командира військової частини після узгодження із психологом вищого органу.

Певною мірою відрізняються обов’язки психолога в бойових умовах, де психологічна робота має свою специфіку й особливості, організовується й здійснюється залежно від завдань, які виконуються військами (силами)].

Таким чином, психологічна робота виступає необхідною ланкою підтримання на відповідному рівні бойової готовності полку, сприяє оптимізації психічного здоров’я особового складу.