1.11. Психологічні умови попередження та залагодження конфліктів у військових підрозділах

Соціальні психологи виділяють два різновиди конфлікту: внутрішньоособистісний та міжособистісний.

Внутрішньоособистісний конфлікт являє собою зіткнення рівних за силою, але протилежних за напрямом інтересів, потреб, потягів в одній особистості.

Міжособистісний конфлікт – це ситуація, де дійові особи мають несумісні цілі та реалізують протилежні цінності або одночасно прагнуть досягнення такої мети, якої може досягти тільки одна зі сторін. Виходячи зі складу учасників конфлікту, виокремлюють такі типи конфліктів:

особистість – особистість;

особистість-група;

група-група.

В основному всі міжособистісні конфлікти поділяються на ділові та емоційні.

Діловий конфлікт має місце у процесі виконання службових обов’язків, коли деякі військовослужбовців неякісно виконують свої посадові обов’язки, покладаючи їх виконання на інших, тощо.

Емоційні конфлікти характеризуються тим, що вони виникають у сфері міжособистісних взаємин через слабке виховання окремих військовослужбовців, їхню психічну несумісність. У зв’язку з тим, що причини таких конфліктів криються в особистісних якостях учасників цих конфліктів, їх складно контролювати та виявляти їхні причини. Такі конфлікти офіцери мають швидко локалізувати і застосовувати заходи для примирення супротивних сторін. У протилежному разі вони можуть призвести до тяжких наслідків.

Усю сукупність причин конфліктів можна розділити на три великі групи:

1. Причини соціально-психологічного характеру – наявність у підрозділі соціально незрілих осіб з девіантної поведінкою; відсутність свідомої дисципліни в окремих воїнів; занепад престижу військової служби і, як наслідок, – низька мотивація до військової служби; негативні риси характеру окремих членів військового колективу, які межують з хворобливістю; де зорганізованість колективу, низький рівень його розвитку; відсутність найпростіших знань із психології у молодших командирів; негативні традиції, які формувались ще у різноманітних цивільних організаціях та установах; психологічна несумісність воїнів тощо.

2. Причини організаційного характеру – недоліки в організації життєдіяльності підрозділу; низький рівень бойової та гуманітарної підготовки; недостатня підготовленість, малодосвідченість окремих керівників військових підрозділів, відсутність навичок і умінь керування; невідповідність стилю керування командирів підрозділів рівню зрілості військового колективу; не найкращий розподіл особового складу за посадами; недоліки в організації виховання особового складу підрозділу; недоліки у забезпеченні особового складу різними видами постачання тощо.

3. Морально-етичні причини – недостатня моральна вихованість окремих військовослужбовців, яка виявляється в грубості та в неправдивості, неповазі до загальнолюдських цінностей, порушенні правил спілкування; приниження особистої гідності воїнів; наявність негативних традицій, хибне розуміння товариства, пияцтво, низький рівень культури мови; відсутність особистого прикладу офіцерів та сержантів тощо.

Завдання офіцера-психолога у вирішенні міжособистісного конфлікту – вжити заходів його недопущення або усунення на ранній стадії виникнення.

Загострення емоцій. Практика свідчить, що конфлікт виникає не миттєво – йому передує певне загострення емоцій у процесі спілкування і діяльності воїнів, викликане певними суперечностями. Найчастіше зумовлюють конфлікті ситуації:

1. Суперечності між воїнами у сфері офіційних та неофіційних стосунків.

2. Зіткнення особистісних та громадських інтересів, мотивів і цілей у взаєминах.

3. Суперечності між відсталими та передовими, консервативними і прогресивними поглядами стосовно військової служби, діяльності, один одного тощо.

4. Взаємоперенесення ділових конфліктів у структуру та динаміку міжособистісних стосунків або навпаки.

Найхарактерніші ознаки конфліктної поведінки учасників конфліктних ситуацій:

ухилення окремих воїнів від виконання вказівок і розпоряджень безпосередніх начальників;

висловлювання невдоволення на адресу товаришів по службі;

різка зміна ставлення до служби і товаришів по службі;

негативні судження про оточення, життя і діяльність посадових осіб;

відлюдькуватість, пригніченість окремих осіб;

факти приниження особистої гідності за офіційних та неофіційних обставин тощо.

Якщо цих суперечностей офіцер-психолог вчасно не помічає і не застосовує заходів щодо усунення, то вони призводять до посилення конфліктної напруженості. Внаслідок загострення суперечностей у воїнів може з’явитися психічна неврівноваженість, яка виявляється в посиленій дратівливості, негативній реакції у товаришів по службі, слова, речі, явища. Розлад у психіці особистості воїна призводить її до такого критичного психічного стану, коли інколи для виникнення конфлікту достатньо незначного поштовху. Тому офіцер-психолог має вжити заходів і попередити або нейтралізувати конфлікту ситуацію. Конфлікт необхідно попередити вже на цьому етапі.

Конфлікт. Аналіз конфліктів свідчить, що для переходу конфліктної ситуації в конфлікт потрібен якийсь поштовх, яким зазвичай буває внутрішня або зовнішня спонука. Такими можуть бути: зневажений жест, міміка, грубе різке слово, образливі висловлення, приниження гідності, упереджене ставлення до особистості тощо. При цьому найактивнішими збудниками є слово та інтонація.

Отже, такі дії призводять до початку конфлікту і, як правило, супроводжуються зіткненням супротивних сторін у формі демонстративної поведінки, висловлювань, а іноді й фізичних дій. Це зіткнення має гостро емоційний характер та характеризується високим ступенем внутрішньої напруженості сторін конфлікту.

У випадку необ’єктивного та неповного розв’язання командиром конфлікт може статися ще раз.

У психологічному відношенні складну проблему становить післяконфліктний період, який характеризується глибокими переживаннями сторін конфлікту, усвідомленням своїх позицій, причин та наслідків конфлікту. Тут від офіцера-психолога вимагається об’єктивний та конструктивний розгляд минулого конфлікту, надання сторонам конфлікту психологічної допомоги у формі консультації, порад і рекомендацій. Офіцер-психолог має провадити цілеспрямовану індивідуально-виховну роботу і усувати як причини конфлікту, так і його наслідки. У противному разі у військових колективах можуть мати місце різні негативні явища.

РОЗДІЛ 2

ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА В БОЙОВИХ УМОВАХ